Українські військові та волонтери б’ють на сполох через загострення боїв у Покровську та сусідньому Мирнограді. Просування російських підрозділів у міста загрожує перетворити їх на плацдарм для нового наступу, а дефіцит людських ресурсів та високий рівень СЗЧ ускладнюють оборону, пише Financial Times.
Щільність військ критична
Колишній заступник міністра оборони Віталій Дейнега, засновник фонду "Повернися живим", 4 листопада написав у Facebook, що "незважаючи на офіційну браваду, ситуація більш ніж складна та неконтрольована" і закликав "вийти з цих міст, поки це можливо".
Подібні сигнали надходять від бійців і аналітиків, які вказують на критично низьку щільність українських сил уздовж довгої лінії фронту.
В окопах і підвалах багатоповерхівок, куди просунулися російські піхотні групи, українські підрозділи стикаються з постійними ударами безпілотників і проблемами з поповненням боєприпасів і персоналу. Бійці кажуть, що для звільнення або надійної оборони міста потрібні значно більші сили й можливості — у тому числі додаткові балістичні ракети, яких наразі бракує. Один із військовослужбовців заявив:
"Усього цього можна було б уникнути, якби у нас було більше людей і сотні, якщо не тисячі, балістичних ракет..."
Аналітична група DeepState попередила, що Мирноград "перебуває під загрозою оперативного оточення". Адже просування ворога дозволяє йому розгорнути спеціалізовані ударні групи безпілотників, які послаблюють українські коридори постачання та евакуації.
Людський ресурс - виклики і проблеми
Київ визнає проблеми з людськими ресурсами: середній розрахунок — лише чотири–сім піхотинців на кілометр фронту, а проблема дезертирства загострилася — у жовтні прокуратура фіксувала майже 20 тисяч справ про самовільну відпустку та дезертирство, найвищий показник за рік. Частина новобранців тікає ще до прибуття в підрозділи, інші — переходять між підрозділами в пошуках кращих умов служби.
"В результаті сухопутні війська не розширюються, а насправді скорочуються чисельно", — сказав Конрад Музика, директор Rochan Consulting, польської групи, яка стежить за конфліктом. "Щільність українських сил вже настільки низька, що є ділянки фронту, які фактично охороняються лише безпілотниками".
Спеціальні підрозділи Сухопутних військ, служби безпеки та військової розвідки були відправлені до Покровська наприкінці жовтня. Але український офіцер, дислокований поблизу Покровська, повідомив FT, що ці підрозділи, ймовірно, були розгорнуті занадто пізно, щоб суттєво змінити ситуацію.
"Україна неохоче вирішує проблему з людськими ресурсами, залучаючи більше чоловіків. Натомість вона прагнула збільшити кількість добровольців і більше покладатися на елітні підрозділи безпілотників", - зазначає FT.
Водночас керівництво намагається заспокоїти суспільство: головнокомандувач Олександр Сирський заявив на телебаченні, що ситуація "загалом під контролем", а інтенсивність атак у місті зменшилася. Президент Володимир Зеленський повідомив, що до міста просунулося 314 російських солдатів (раніше він називав близько 200).
Міністр оборони Денис Шмигаль анонсував запуск нових короткострокових контрактів для військовослужбовців "від одного до п’яти років" і програму заохочень для молодих добровольців. Ці заходи мають запрацювати на початку наступного року, проте їхній ефект поки що обмежений.
Покровськ будь-якою ціною
Аналітики попереджають, якщо Київ наполягатиме на утриманні Покровська за будь-яку ціну без відповідного підсилення, це може призвести до хаотичного і кривавого відступу, схожого на поразки в інших опорних пунктах.
Конрад Музика з Rochan Consulting каже:
"Я стурбований тим, що, якщо битва за Покровськ не буде належним чином організована, вона може вплинути на сприйняття збройних сил. Якщо люди побачать нові Бахмут, Авдіївку чи Вугледар, у них не буде стимулу приєднуватися, бо вони бояться опинитися в такій самій ситуації".
Наразі українські командири змушені робити складні вибори: утримувати міста при обмежених силах або відступати, щоб зберегти живу силу і зосередити оборону на критичних ділянках фронту. Від цього вибору залежить не тільки місцева тактична ситуація, а й ширша стратегічна стійкість українських сил на сході.
