Старт переговорів про вступ України до ЄС за кластерами 2 та 3 принесе зміни для вітчизняного ринку мобільного зв'язку. У розділі про цифрову трансформацію Єврокомісія рекомендує нашій країні впровадити нові стандарти кібербезпеки для мереж 5G. Вони передбачають поступову відмову від обладнання постачальників, яких визнають потенційно ризикованими.
Про це написало ІА РБК-Україна, передають Vesti-UA.net.
Для звичайного користувача це означає масштабну перебудову всієї інфраструктури, яку оператори мають виконати власним коштом. Наразі в ЄС діє регламент EU 5G Cybersecurity Toolbox, ухвалений у січні 2020 року. Документ не передбачає компенсації операторам, але й не запроваджує однакову для усіх країн процедуру демонтажу обладнання. Європейські держави мають певну свободу щодо обсягів обмежень, які стосуються як ядра мережі, так і окремих частин радіодоступу.
Наприклад, у Німеччині оператори мають відмовитися від використання критичних компонентів певних виробників у ядрі 5G до кінця 2026 року, а міняти обладнання в радіомережах дозволили поступово до кінця 2029 року. Причому йдеться саме про критичні функції систем управління, а не буквально про кожну антену чи елемент радіомережі. У Франції дозволи на використання конкретних моделей і версій техніки видають терміном до восьми років, щоб компанії могли спокійно планувати інвестиції. Важливо, що закон прямо пов’язує дозволи із безперервністю, цілісністю, доступністю мережі та конфіденційністю зв’язку. А в Італії механізм Golden Power надає уряду можливість перевіряти угоди, пов’язані зі стратегічними мережами 5G, та за певних умов установлювати приписи, обмеження або застосовувати право вето.
Експерти GSMA Intelligence уже підрахували, що заміна обладнання та пов’язані з цим роботи коштуватимуть європейським компаніям від 30 до 40 мільярдів євро. Якщо змусити операторів міняти справну техніку власним коштом, це неминуче вдарить по тарифах, сповільнить запуск нових технологій і погіршить якість зв’язку.
В українських реаліях ситуація набагато складніша. Мобільні оператори щодня витрачають мільйони гривень на відновлення зв'язку після ракетних ударів, закупівлю акумуляторів і запуск генераторів. Якщо зараз змусити їх витрачати ресурси на термінову заміну придатного обладнання, це може призвести до погіршення якості покриття по всій країні.
Тому українську модель імплементації варто будувати навколо інвентаризації обладнання, операторських планів міграції, незалежної оцінки ризиків, моделювання CAPEX і прозорих процедур. Такий аналіз не скасовує безпекових вимог ЄС, а дозволяє виконати їх без загрози для чинної інфраструктури.
Євроінтеграція вимагає не механічного копіювання чужої мережевої архітектури чи бюрократичних процедур, а досягнення належного рівня захисту. Український підхід має відповідати міжнародним зобов'язанням і водночас враховувати стан нашої інфраструктури, її вразливості та щоденні потреби людей у зв'язку. Нові стандарти безпеки потрібні, але їхнє виконання не повинно призводити до подорожчання послуг чи перебоїв зі зв'язком для українців.
