Вчені з'ясували, як спільні ігри з батьками переводять мозок малюка в режим активного навчання
Малюк може тихо сидіти перед екраном і здаватися цілком захопленим мультфільмом. Однак нове дослідження показало, що дитячий мозок реагує інакше, коли дитина читає книжку, складає пазл або грається з батьками.
Як пише Times of India, такі повсякденні заняття супроводжувалися мозковою активністю, пов’язаною з увагою та соціальною взаємодією. Це підкреслює важливість спільного дозвілля в ранньому дитинстві.
Дослідники з Північно-Західного університету в США використали електроенцефалографію (ЕЕГ), адаптовану для маленьких дітей, щоб вивчити активність їхнього мозку під час природної взаємодії з батьками та перегляду фільму разом із дорослим. З’ясувалося, що під час спільних занять із батьками альфа-активність мозку була нижчою, а тета-активність – вищою, ніж під час перегляду фільму. Дослідження дає змогу краще зрозуміти, як мозок малюків реагує на різні повсякденні ситуації. Водночас учені вимірювали лише мозкову активність під час цих занять: вони не довели, що перегляд екрана шкодить розвитку або що інтерактивні ігри обов’язково забезпечують кращі довгострокові результати.
Що відбувається в мозку малюка
У дослідженні взяли участь 49 дітей віком від 24 до 44 місяців. Вони мали різний рівень мовленнєвих навичок, а серед учасників були як діти з аутизмом, так і без нього. На голову кожної дитини та її дорослого супутника надягали еластичну шапочку з електродами, яка реєструвала електричну активність мозку через шкіру голови. Дослідники спостерігали за звичними заняттями, зокрема спільним читанням книжок і складанням пазлів, а потім порівнювали зафіксовану мозкову активність з тією, що виникала під час перегляду фільму разом із батьками.
Замість того щоб обмежуватися лише спеціально організованими лабораторними завданнями, команда дослідників покадрово аналізувала відеозаписи, визначаючи моменти соціальної взаємодії між дорослими та дітьми. Після цього вчені порівнювали мозкову активність у такі миті з активністю під час зосередженого перегляду фільму. Такий підхід дав змогу вивчати реакції мозку в природніших, звичних для дітей ситуаціях, а не лише під час завдань із суворо контрольованими умовами.
Чому особливу увагу привернули книжки та пазли
Дослідники зосередилися на двох типах мозкових хвиль – альфа- та тета-хвилях. Нижча альфа-активність часто пов’язана зі станом бадьорості та уважності, тоді як вища тета-активність може свідчити про соціальну увагу й залученість. Під час взаємодії з батьками в малюків стабільно фіксували нижчу альфа-активність і вищу тета-активність, ніж під час перегляду фільму. Бріттані Меннінг, доцентка-дослідниця Медичної школи Файнберга Північно-Західного університету та співавторка роботи, зазначила, що результати виявили різницю між тим, коли дитина здається захопленою фільмом, і мозковою активністю, яку спостерігають під час безпосередньої взаємодії з дорослим.
Результати свідчать, що спільне читання або складання пазлів – це не просто спосіб зайняти дитину. Такі активності дають їй змогу реагувати на іншу людину, спрямовувати увагу на спільний об’єкт і брати участь у спільній діяльності. Елізабет Нортон, головна авторка дослідження, доцентка кафедри комунікативних наук і розладів Північно-Західного університету та директорка лабораторії нейронауки читання й мовної освіти, зазначила, що гра та читання разом із дитиною можуть переводити мозок у стан, пов’язаний із навчанням.
Подібні закономірності в дітей з аутизмом і без нього
Ще один важливий результат стосувався мовленнєвих здібностей дітей і наявності в них діагнозу аутизму. Дослідники виявили подібні закономірності мозкової активності під час взаємодії з батьками в дітей із різними особливостями розвитку. За словами Нортон, діти з аутизмом і затримкою мовленнєвого розвитку також демонстрували моменти соціальної залученості у спілкуванні з батьками. Хоча такі моменти траплялися рідше, ніж у дітей із типовим розвитком, мозкова активність під час них мала подібні характеристики.
Ця відмінність важлива, адже вона показує: навіть якщо дитина рідше вступає в соціальну взаємодію, під час змістовного контакту з іншою людиною її мозок може демонструвати виразні реакції. Це не означає, що досвід розвитку всіх дітей однаковий. Радше результати нагадують про важливість урахування індивідуальних особливостей і створення можливостей для спілкування та взаємодії.
Що батьки можуть узяти до уваги
Результати дослідження нагадують, що спільні заняття можуть створювати цінні можливості для взаємодії в перші роки життя дитини. Для цього не потрібні дорогі іграшки чи спеціальні навчальні програми. Можна разом читати книжку, ставити запитання за ілюстраціями, складати нескладні пазли або просто гратися – усе це заохочує дитину брати участь у занятті, а не лише спостерігати.
Водночас дослідження не встановлює рекомендованих обмежень екранного часу й не доводить, що кожен перегляд фільму шкідливий. Учені порівнювали мозкову активність малюків під час перегляду екрана та безпосередньої взаємодії з дорослими, а не оцінювали загальний вплив екранного часу на розвиток.
Нині команда аналізує дані ЕЕГ, зібрані в батьків під час тих самих занять. Дослідники хочуть з’ясувати, чи синхронізується мозкова активність дорослих і дітей у моменти взаємодії та чи пов’язана така синхронізація з розвитком мовлення й психічним здоров’ям. Вони також сподіваються перевірити, чи допоможуть подібні вимірювання в майбутньому виявляти дітей, яким може бути корисною рання підтримка.
Дослідження, яке Нортон очолювала спільно з колегами в межах масштабнішої дослідницької програми "Коли варто хвилюватися", має бути опубліковане 12 жовтня у спеціальному випуску журналу Brain and Language. Роботу профінансували Національні інститути здоров’я США. Поки що головний висновок полягає в тому, що спільне читання, гра та розв’язування завдань супроводжуються в малюків такими патернами мозкової активності, які пов’язані з увагою та соціальною взаємодією. Ці звичайні повсякденні моменти можуть відігравати важливу роль у тому, як маленькі діти налагоджують зв’язок із людьми навколо себе.
