У перший рік повномасштабного російського вторгнення захисники України значно перевершували в маневреності неповоротку російську армію, покладаючись на імпровізацію і здоровий глузд бійців. Однак три роки по тому українська армія втрачає ці якості і скочується до більш жорсткого, ієрархічно організованого підходу до ведення бойових дій, що бере початок ще в радянські часи, пише The Wall Street Journal.
Як зазначає видання, це породжує зростаюче невдоволення невиправданими втратами, а також підриває моральний дух цивільного населення. Як результат - радянські звички можуть підірвати здатність України оборонятися від Росії.
"Українські офіцери та піхотинці скаржаться на централізовану культуру командування, яка часто карає ініціативу і позбавляє солдатів життів. Генерали віддають накази про проведення повторюваних атак, успіх яких малоймовірний, і відхиляють прохання обложених підрозділів про тактичний відступ і порятунок своїх солдатів. Втрати накопичуються в операціях, що не мають стратегічного значення", - пише WSJ.
У коментарі виданню майор Олексій Пастернак стверджує, що вищі ешелони потребують термінових змін.
"Наша армія тримається головним чином завдяки ініціативі людей аж до командира батальйону", - сказав він.
При цьому, зазначає WSJ, російські військові страждають від набагато серйозніших проблем, пов'язаних із жорсткою ієрархією, яка ставиться до людей як до витратного матеріалу. Саме неефективність такого підходу пояснює, чому Росії досі не вдавалося перетворити свою чисельну перевагу на вирішальний прорив. Однак це питання набагато важливіше для України, яка не може так само легко заповнити свої втрати, як Росія, підкреслюється в статті.
Остання крапля
Як пише WSJ, багато українських солдатів у приватному порядку повторюють гірку фразу: "Велика радянська армія перемагає маленьку радянську армію".
Капітан Олександр Ширшин, командир батальйону 47-ї механізованої бригади ЗС України, публічно висловив своє невдоволення у Facebook, виступаючи проти "дурних" наказів і втрат. У коментарі WSJ він розповів, що був змушений висловитися після того, як старші командири неодноразово віддавали накази його батальйону розпочинати наступи, які були нереальні для обмежених сил підрозділу.
Останньою краплею, за словами Ширшина, став наказ його людям повернутися в Курську область. Напрямок атаки був передбачуваним, і росіяни були до неї готові, сказав він. За словами Ширшина, багато солдатів загинуло, зокрема й добре підготовлені новобранці, яких важко знайти. "Вони були молоді та мотивовані. Я покладав на них надії. Але замість цього ми їх просто втратили", - заявив він.
Водночас у Генштабі ЗСУ в заяві для WSJ визнали наявність деяких проблем, але заявили про поліпшення, які вносяться, включно з переглядом системи підготовки і переходом до американського підходу до командування, який передбачає ширше делегування рішень.
"У заяві також ідеться, що іноді необхідний суворий контроль згори, коли підрозділи не справляються зі своїми завданнями, і що командири бригад змінюються, якщо вони втрачають занадто багато людей".
Радянська традиція
По всій лінії фронту багато українських військовослужбовців розповідають історії, схожі на історію Ширшина, пише WSJ.
"Один поширений випадок: старші командири неодноразово відмовлялися санкціонувати своєчасний тактичний відступ, залишаючи солдатів під загрозою оточення і знищення. Офіцери на передовій кажуть, що такі відмови свідчать про марнотратне ставлення до життя солдатів з боку старших чинів, які не хочуть брати на себе провину за втрату позицій".
Водночас деякі офіцери кажуть, що ситуація зараз покращується, оскільки на керівні посади призначаються люди з фронтовим досвідом.
"Зміни не колосальні, але вони відбуваються", - сказав підполковник Єгор Дерев'янко, командувач батальйону 93-ї механізованої бригади.
