США залучає Україну до дискусії про ширшу угоду про надра. Які політичні мотиви для цього і як реагувати Києву - у матеріалі “Апострофа”.
Рамкову угоду про корисні копалини президенти Україна та Сполучених Штатів Володимир Зеленський та Дональд Трамп мали підписати ще під час сумнозвісної зустрічі 28 лютого. Проте через суперечку в Овальному кабінеті до цього не дійшло. На початку березня лідер української держави заявив, що готовий підписати угоду зі США. Очікувалося, що підписання відбудеться 11 березня в Саудівській Аравії під час зустрічі делегацій обох країн у Джидді. Проте і після цієї зустрічі документ залишився у статусі драфта.
Зрештою, Україна отримала від США “повноцінний” варіант більш ширшої угоди щодо "економічного партнерства". Відмову американців від рамкової і пропозиція укласти відразу повну угоду підтвердив Зеленський. Нардеп Ярослав Железняк повідомив, що отримав текст такого документу від представників українського уряду. З його слів, така редакція є неприйнятною. “Одразу говорю це не фінальний (!!!) документ. І я сподіваюсь, українська сторона буде вимагати і добʼється значних змін до нього. Але текст, який я бачив - це прям ЖАХ”, - написав він.
Редакція, про яку пише Железняк, відрізняється від тієї версії рамкової угоди, яку оприлюднювали в ЗМІ і яку погодили сторони - у Трампа повернулися до виставлення Україні боргу за надану допомогу. Ба більше - з відсотками. Це неприйнятно, адже за виділені кошти військової допомоги США фактично розвивали власний ВПК. “Гроші фонду виводяться за кордон. Якщо раптом по причині з нашої сторони щось не дійшло - доплачуємо. Внесок США - вже надана нам допомога з 2022”, - зауважив він.
Також, зі слів нардепа, документ передбачає створення органу управління фондом з п’ятьох осіб, при чому три портфелі належатимуть США з повним правом вето, а зміни до угоди можливі виключно зі згоди американців. Разом з тим нардеп уточнив, що майбутній Фонд формуватиметься не за рахунок коштів від продажу копалин, не від прибутку компаній, які їх видобувають, а за рахунок частини рентних, ліцензійних платежів. Загалом складається враження, що Україна віддає свої активи в зовнішнє управління, щоб виплатити борг, нічого не отримуючи взамін. Особливо цинічно виглядає умова, за якою борг перед США має виплачуватися вчасно, адже передбачене щорічне збільшення суми на 4%.
Чому у Трампа просувають нову угоду
Спроби залучити Росію до діалогу про мир показали: Кремль бажає продовжувати війну. Можливо, Трамп розуміє - підтримувати Київ доведеться й далі, і хоче пояснити своєму виборцю, що робитиме це не як його попередник, а з вигодою для свого народу. Проте за цією логікою достатньо було б підписати рамкову угоду, каже “Апострофу” голова комітету Верховної Ради з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва Олександр Мережко. Натомість нова угода передбачає тривалий процес до підписання.
“Він пропонує нову оферту, нову пропозицію. Але якщо йдеться про міжнародний договір, то це дуже довга історія. Тому що треба сформувати делегацію, треба обговорювати, включати з нашого боку фахівців не тільки юристів, але також фахівців-економістів, бо тут йдеться про ресурси країни. Особливо пікантність у тому, що є стаття 13 Конституції стосовно надр, про природне багатство країни, яке належить народу. Це дуже серйозна справа, яка потребує вирішення багатьох аспектів… Є приклади міжнародних конвенцій, договорів, які готувалися майже десятиліттями. Я не кажу, що й тут потрібно такий довгий процес, але це місяці або навіть роки”, - зазначив нардеп.
Водночас співрозмовник видання підкреслив: якщо йдеться про власність над природними ресурсами, то потрібен референдум, згідно з Конституцією. “Укласти міжнародний договір – це половина справи. Тому що договір створює права і обов'язки для держав. Він не має безпосередньої дії в національному праві. Для того, щоб така дія безпосередньо була, треба створювати так зване імплементаційне законодавство. І це теж історія. Досить довга може бути”, - додав Мережко.
Тобто підписання документу наступного тижня, як заявив міністр фінансів США Скотт Бессент, малоймовірне. Можливо, дискусія про нову угоду потрібна Трампу, щоб мати аргументи для своїх однопартійців, виборців, мовляв, ми хотіли запропонувати Україні мир, а вони невдячні, тож нумо перезавантажувати відносини з Росією. “Якщо мотивація Америки - укласти договір про якийсь доступ до українських природних ресурсів у тому чи іншому вигляді, то домовитись завжди можна, піти на поступки, компроміси розумні. Якщо мета Америки - просто виставити Україну недоговороздатною, через яку треба переступити заради відносин з Росією і головна мета - перезавантаження відносин з Росією, тут вже нічого не допоможе”, - вважає політолог Петро Олещук.
Така угода, продовжує він, навіть якщо буде підписана, ніколи не пройде Верховну Раду.
Умови України
Україна пропонувала партнерам спільно інвестувати у видобування та переробку своїх корисних копалин ще у жовтні минулого року - про це був один із пунктів Плану перемоги. Він нібито й писався спеціально для Трампа. Проте така редакція угоди, яку оприлюднив Железняк, не може влаштовувати Київ. Можливо, це розуміють у Білому домі. “Не виключаю, що це складова торгів, де до максимуму завищують планку, щоб отримати щось менше”, - коментує “Апострофу” експерт з питань зовнішньої економіки Іван Ус.
Ба більше - перспективи втілити те, що описане в угоді, невеликі. “Зараз навіть уже працюючі підприємства із працюючим видобутком, які розробляються десятиліттями, як підприємства куща Полтавського ГЗК та сусідніх, - навіть у них видобуток наразі операційно збитковий, а що вже говорити про міфічні копалини, які треба розвідувати, розробляти”, - певен фінансовий аналітик Іван Угляниця.
Україна зацікавлена, по-перше, в аналізі наявних ресурсів, що теж потребує інвестицій, каже Іван Ус. Крім того, співпраця зі США може бути корисною обом сторонам у протистоянні своїм ворогам. “У нас у глобальному тиску на Росію є проблема - якось традиційно склалося, що в Україні ще до повномасштабної війни була сировина для виробництва титану, далі ця сировина йшла в Росію, в Росії виробляли титан і далі він йшов в США для авіабудівної галузі. Тому Україні треба виключити Росію з цього ланцюжка. Тобто у нас є сировина, у США - споживач, власне виробник титану повинен знаходитись або в США, або в Україні, або в дружній для США й України країні - щоб Росія не була присутня, як і конкурент США - Китай”, - переконаний експерт.
“Для України було би дуже добре отримати реальні інвестиції від США у видобуток корисних копалин, а не просто укладати угоду про розподіл прибутку від видобутку”, - зауважив “Апострофу” директор аналітичного департаменту інвестиційної компанії Eavex Capital Дмитро Чурін. “Видобуток корисних копалин, особливо рідкісноземельних металів - це мільярди, десятки мільярдів доларів інвестицій. Звісно, це краще робити на гроші інвесторів, у нас таких великих грошей немає”, - зазначає виданню фінансовий експерт Тарас Козак.
Натомість кошти інвестиційного фонду, згідно з поточною редакцією, переважно йтимуть на погашення боргу. “Якби у ній були безпекові гарантії, тоді можна було б десь піти на якісь поступки з точки зору економічної частини угоди. Так виглядає, що безпекових гарантій поки там немає, тому це має бути економічно вигідна для України угода… Ми б хотіли, щоб це стосувалося нових проєктів, бо на старих ми й так заробляємо. Нові проєкти, нові інвестиції, нові технології”, - підкреслив Козак.
Тож перед Києвом стоїть серйозне завдання - змінити умови угоди, не зіпсувавши відносини з Білим домом. Це справжній виклик українській дипломатії.
Чому ви можете довіряти vesti-ua.net →
Читайте vesti-ua.net в Google News