Україна втратила сотні підприємств та тисячі гектарів земель за час війни з Росією. Виробництво сталі скоротилося втричі, фонд посівних площ — на чверть, отримані збитки оцінюються в десятки мільярдів доларів. Які ще втрати поніс бізнес за майже три роки війни — у матеріалі РБК-Україна.
За оцінками Київської школи економіки (КШЕ), прямі збитки української економіки від війни склали близько 88 млрд доларів. Це сума без урахування втрати житла, доступу до освітніх, медичних та інших соціальних послуг.
»Ворог також веде війну проти економіки України. Найбільші втрати — це активи нашої промисловості, це частина сільськогосподарської землі, яка опинилася під окупацією, і, звичайно, ми втратили багато енергетичних об’єктів», — каже РБК-Україна Володимир Власюк, директор держкомпанії «Укрпромзовнішекспертиза», яка проводить маркетингові та аналітичні дослідження в галузі економіки.
Найбільший удар — по промисловості
Серед галузей промисловості найбільше постраждала металургія, йдеться у звіті КШЕ. Зазнали суттєвих руйнувань та опинилися під тимчасовою окупацією три великі металургійні підприємства – »Азовсталь», »ММК ім. Ілліча» та Авдіївський коксохімічний завод. Всі три підприємства входять до групи «Метінвест» Ріната Ахметова.
До початку повномасштабної війни «Азовсталь» та «ММК ім. Ілліча» виробляли близько 9-9,5 млн тонн сталі на рік та щорічно експортували цю продукцію на суму близько 5 млрд доларів, звертає увагу Володимир Власюк. «Наш довоєнний експорт всіх товарів становив близько 60 млрд доларів на рік, тому втрата 5 млрд доларів — це доволі велика частка», — додав спікер.
Під загрозою захоплення на сьогодні перебуває м. Покровськ в Донецькій області, в якому розташоване єдине в Україні підприємство «Шахтоуправління «Покровське» із видобутку коксівного вугілля, яке необхідне для роботи металургії. 14 січня група «Метінвест» повідомила, що призупиняє видобуток коксівного вугілля через погіршення безпеки для працівників.
В компанії зазначили, що для забезпечення своїх підприємств коксівним вугіллям попередньо були створені запаси на металургійних заводах, планується постачання від інших видобувників, а також «Метінвест» буде постачати вугілля від своєї дочірньої вугледобувної компанії United Coal Company, яка працює в США. Використання імпортованого коксівного вугілля збільшить собівартість української металопродукції та знизить її конкурентну позицію на світовому ринку.
Говорячи про останню, слід зазначити, що за даними Світової асоціації виробників сталі Wordsteel Association, протягом довоєнних 2019-2021 років Україна кожного року виробляла 20-21 млн тонн сталі та займала 12-14 місця у світовому рейтингу. Внаслідок війни виробництво сталі скоротилося у 3,5 рази.
У 2022-2023 роках наша металургія щорічно виплавляла 6,2-6,3 млн тонн та посідала 24-25 місця у загальносвітовому заліку. За даними асоціації «Укрметалургпром», у 2024 році Україна змогла виробити 7,6 млн тонн сталі, що на 22% більше 2023 року, виробництво чавуну збільшилося на 18% — до 7 млн тонн, а обсяг виготовлення металопрокату на 16% — до 6,2 млн тонн.
»Це позитивна тенденція, але вона, на жаль, не в повній мірі відображає стан галузі. Ті, підприємства, які залишаються на підконтрольних територіях (Interpipe, «АрселорМіттал Кривий Ріг», «Запоріжсталь»), виробляють продукції менше, ніж до повномасштабного вторгнення. В 2023 році вони виробили десь на рівні 50% від показника 2021 року. На це впливає ряд факторів, це і безпековий, і перебої з електропостачанням та водою. Впали глобальні ціни на залізорудну сировину і на сталь», — пояснив РБК-Україна президент асоціації «Укрметалургпром» Олександр Каленков. Експерт додав, що найбільшими стримуючими факторами для подальшого відновлення виробництва сталі є збільшення цін на електроенергію та залізничні перевезення, а також згадана зупинка видобутку коксівного вугілля.
Крім того, як зазначив Каленков, суттєво зросла собівартість виробництва всередині країни. Ціна на електроенергію в доларах зросла на 94%, нагадав він. Тариф на передачу електроенергії вже у 2025 році у порівнянні із 2024 роком зріс на 30% — до 686,23 грн/МВт-год. До того ж для бізнесу подорожчали залізничні перевезення — для залізної руди та вугілля у 1,2-1,3 рази. Чи не єдиний позитивний фактор, який спрацював торік — це «відкриття моря».
»Морський шлях почав активно працювати з жовтня-листопада 2023 року. За результатами 2024 року ми вийшли на результат 7,6 млн тонн сталі, але якби всі наші підприємства на контрольованій території виробили той обсяг, який був у 2021 році, ми б отримали 10,5-11 млн тонн», — пояснив президент асоціації «Укрметалургпром».
Від війни постраждала суміжна до металургії – феросплавна галузь. Виробництво феросплавів — це електрометалургія, відповідно, такі підприємства розташовані, як правило, біля великих електростанцій та потребують багато електроенергії для своєї роботи, розповів виданню виконавчий директор «Української асоціації виробників феросплавів та іншої електрометалургійної продукції» Сергій Кудрявцев. Удари по енергетичній інфраструктурі, за його словами, дуже негативно впливають на їх роботу. Також викликані війною логістичні обмеження значно ускладнюють експорт готової продукції та імпорт руди із Австралії та Африки.
»На сьогодні ряд феросплавних підприємств працюють на такому рівні, щоб зберегти персонал. Про масштабний експорт чи внутрішній ринок мова не йде», — сказав Кудрявцев, додавши, що навіть робота морського шляху не рятує ситуацію для феросплавної галузі, оскільки партії на експорт є невеликими і вони не покривають витрат на морську логістику. На сьогодні українські феросплави потрапляють до Європи залізничним сполученням.
Говорячи про втрати промислового комплексу, варто згадати про захоплення росіянами хімічних підприємств, таких як завод «Бензол» у Бахмуті, Сєвєродонецький «Азот», а також підприємств харчової промисловості, зокрема виробника кухонної солі «Артемсіль» (м. Соледар у Донецькій області) та завод шампанських вин у тому ж Бахмуті (компанія Artwinery).
»Війна вплинула на структуру економіки, зросла частка державного управління. В той же час частка переробної промисловості у формуванні ВВП, яка до війни складала 10,1-10,3% зменшилася до 8,2%. Для порівняння, ця частка у Польщі становить 18%, у Туреччини — 23%. Тож, частка промисловості на сьогодні дуже мала, а саме переробна промисловість — це основа економіки», — прокоментував Володимир Власюк.
Збитки агросектору
Через війну Україна стала найбільш замінованою країною світу. Ця проблема напряму стосується роботи аграрно-промислового комплексу, основним виробничим ресурсом якого є родючі ґрунти.
»За оцінками Світового банку, прямі і непрямі втрати для сільського господарства за роки війни сягають більше 80 млрд доларів. Це інфраструктура, виробничі потужності, активи для зберігання зерна тощо. Ми бачимо суттєвий вплив на залізничну та портову інфраструктуру. Також ми втратили близько 25% посівних площ», — сказав РБК-Україна генеральний директор асоціації «Український аграрний клуб» Олег Хоменко.
За його словами, з осені минулого року, у період активного експорту українського збіжжя, росіяни максимально намагаються завадити цьому, завдаючи ударів по інфраструктурі портів Чорного моря.
»Це основний наш маршрут, по якому ми експортуємо 90% сільськогосподарської продукції, від його функціонування залежить дуже багато. Це дуже чутливий момент. Вони (росіяни — ред.) знають про це, користуються цим і тому наряду із ударами по енергетиці, вони б’ють і по портовій інфраструктурі», — сказав Олег Хоменко. Ці дії ворога, крім прямих ушкоджень, призводять до зростання вартості послуг страхових компаній, які обслуговують морські перевезення.
Війна підкосила обсяги врожаю, але аграріям вдалося потроху наростити експорт зернових. За даними Міністерства аграрної політики та продовольства, урожай зернових, зернобобових та олійних культур у 2022 році скоротився у порівнянні з довоєнним 2021 роком на 37% — до 67,7 млн тонн, у 2023 році вдалося покращити ситуацію і зібрати 81,6 млн тонн, а станом на 8 листопада 2024 року обсяг урожаю склав 68,9 млн тонн.
Згідно інформації Державної митної служби, на які посилається Мінагрополітики, експорт зернових та зернобобових культур протягом 2021-2024 років зростав. У 2021-2022 маркетинговому році (1 липня 2021 року — 30 червня 2022 року) експорт становив 48,4 млн тонн, у 2022-2023 маркетинговому році — 49,2 млн тонн, а за аналогічний період 2023-2024 років обсяги постачання на зовнішній ринок збільшилися до 50,8 млн т.
Втрати інфраструктури
За майже три роки війни також постраждали мережі ритейлерів. В Асоціації ритейлерів кажуть, що значних втрат зазнали мережі АТБ, «Сільпо» та «Епіцентр».
»Через війну втрачено 10 торгових центрів мережі «Епіцентр», а це майже 200 тисяч квадратних метрів площі, і більше ніж на 2 млрд гривень товарів, які знаходились у тих торгових центрах», — навели приклад в асоціації, додавши, що з початку вторгнення були знищені 31 торгова точка мережі АТБ, а 79 точок залишилися на тимчасово окупованих територіях. Повітряні атаки росіян продовжують наносити збитки мережам ритейлерів. Зокрема, 20 грудня 2024 року внаслідок атаки БПЛА був зруйнований один із складів мережі «Сільпо», пожежа, що виникла, знищила товарів на суму понад 400 млн гривень.
Також суттєвих втрат зазнав туристичний бізнес і транспортна галузь, наприклад, господарство «Укрзалізниці», мостова інфраструктура. А закриття повітряного простору повністю зупинило роботу авіагалузі.
»З початком бойових дій авіаційний простір над Україною було миттєво закрито, і авіаційне сполучення припинено. Одночасно, російські війська почали активні ракетні обстріли всіх ключових аеродромів України, намагаючись позбавити її можливості забезпечувати протиповітряну оборону. Як наслідок, з 35 аеродромів було пошкоджено 19, зокрема 12 цивільних і 7 аеродромів подвійного призначення (без урахування військових аеродромів). Частина аеродромів зазнала по декілька повторних обстрілів… За попередніми підрахунками, загальний обсяг пошкоджень авіаційної галузі складає близько 2,04 млрд доларів», — йдеться у звіті Київської школи економіки.
Одним із ключових об’єктів атак стала енергетична інфраструктура. Всім відомі факти захоплення Запорізької АЕС, підриву Каховської ГЕС, масштабні удари по ТЕС, ТЕЦ та електричним мережам. Разом з тим, постраждала і газовидобувна галузь. З початку війни були захоплені або вимушено зупинили роботу ряд газовидобувних активів.
»90% видобутку газу сконцентровано у Полтавській та Харківській областях, також є видобуток у Донецькій та Луганській областях. На жаль, в окупації опинилися об’єкти, на яких видобували газ або на яких планувався видобуток, частина постраждали внаслідок обстрілів, частина знаходиться близько біля лінії фронту. У 2022 року протягом півроку була окупована частина Харківщини, що вплинуло на показники газовидобутку, але після звільнення видобуток був відновлений», — розповів РБК-Україна виконавчий директор «Асоціації газовидобувних компаній України» Артем Петренко.
Війна вкрай негативно вплинула на вугільну галузь, зокрема на державні шахти, де стан справ і до того був жахливий. По-перше, були окуповані ряд шахт на Донбасі, по-друге, суттєво знизилися обсяги закупівлі енергетичного вугілля з боку теплової генерації через пошкодження енергоблоків ТЕС. Падіння реалізації вугілля наповнило склади шахт і ускладнило фінансову ситуацію державного вугледобувного сектору.
Адаптація бізнесу
Для протидії наслідкам російських атак бізнес здійснює релокацію виробництва і персоналу. Для певних галузей цей процес утруднений, наприклад, агробізнес прив’язаний до землі, проте багато інших компаній мають таку можливість. Наприклад, енергетична компанія «Вітряні парки України» у 2022-2023 роках вивезла обладнання для виготовлення вітротурбін із Краматорська до Закарпатської області, розгорнула нове виробництво і вже почала будувати першу вітроелектростанцію на Західній Україні. Компанія «Філіп Морріс Україна» вимушено зупинила роботу фабрики з виробництва сигарет у Харківській області та у травні 2024 року відкрила нову фабрику у Львівській області.
»У 2024 році ми встановили за планом п’ять виробничих ліній, з яких три вже введені в експлуатацію. Планова виробнича потужність цих ліній становить 10 млрд штук сигарет на рік, проте обсяги виробництва у 2025 році залежать від кон’юнктури ринку. На новій фабриці створено 250 робочих місць, на які вже повністю релоковано працівників з харківського підприємства компанії», — повідомили у «Філіп Морріс Україна» в коментарі для РБК-Україна.
За інформацією Асоціації ритейлерів України, мережа АТБ перенесла частину своїх логістичних операцій до центральних та західних областей. Багато мереж створюють нові логістичні маршрути для забезпечення безперервного постачання товарів.
Як вже згадувалося, важливим фактором відновлення національної економіки став морський коридор у Чорному морі, який повноцінно запрацював із серпня 2023 року та дозволив забезпечити суттєві обсяги експорту збіжжя та металопродукції.
»У нас працює морський маршрут, через який збільшився експорт залізної руди, металопрокату і зерна. Відбулася диверсифікація постачань на ринок Європи. Наш бізнес адаптувався… Те, що нашим ЗСУ вдалося зробити із ворожим флотом — це було круто, це відіграє дуже важливу роль, адже основні наші вантажі на експорт йдуть морем», — зазначив Володимир Власюк.
Війна нанесла колосальні збитки для української економіки, відновити такі виробничі потужності, які будуть еквівалентні, наприклад, маріупольським металургійним заводам вельми непросто. На розмінування територій, включаючи сільськогосподарські землі, підуть десятки років. Але важливо, що реальний сектор адаптується до умов воєнного часу, не чекаючи завершення війни.
Особливу роль для підтримки економіки і поступового відновлення галузей зіграло відкриття морського коридору, завдяки успішним операціям Сил оборони в акваторії Чорного моря. Ці досягнення реального сектору дають підстави для обережного висновку, що у цьому році бізнесу вдасться збільшити і виробництво, і експорт основної продукції.
Чому ви можете довіряти vesti-ua.net →