В інформаційному полі часто виникають скандали щодо якості пального. Нарікання на низьку якість бензину чи солярки доводиться чути навіть від їх продавців.
Що є причиною? Чому досі не створено ефективної системи контролю за якістю пального і покарання порушників? Які мережі найбільше грішать продажем "бодяги"?
Система контролю і покарання порушників
Що таке "бодяга"?
"Зазвичай під цим поняттям розуміють неякісний бензин, але в останні роки "бодяжники" використовують якісні компоненти, наймають фахових технологів й отримують пристойне паливо. Наприклад, мережа БРСМ офіційно завозить якісні компоненти з Росії", — каже директор ТОВ "Консалтингова група А-95" Сергій Куюн.
За його словами, якісною базою для А-95 є і білоруський бензин А-92. "З огляду на такий прогрес у якості ми вживаємо слово "бодяга" більше у сенсі нелегального або неоподаткованого пального, що шкодить державі. Податки у ціні пального на АЗС становлять близько 35%, і це головна рушійна сила процесу", — наголошує Куюн.
Спроби держави ліквідувати нелегальний ринок пального не можна назвати вдалими. У грудні 2016 року органом ринкового нагляду за якістю пального уряд призначив Держекоінспекцію, але новий контролер не запрацював з двох причин.
По-перше, відповідна постанова набрала чинності лише 20 червня 2017 року.
По-друге, за законом інспекція повинна працювати відповідно до секторального плану, затвердженого не пізніше 1 грудня року, що передує плановому.
Оскільки постанова набула чинності у червні 2017 року, затвердити план до грудня 2016 року було неможливо. "Саме тому заходи державного ринкового нагляду за бензином, дизельним, судновим і котельним пальним Держекоінспекція не здійснювала", — пояснив заступник голови відомства Віктор Канцурак.
Зараз функції технічного нагляду розпорошені. У частині захисту прав споживачів їх виконує Державна служба з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, в частині захисту споживачів від недобросовісної конкуренції — АМКУ.
Великі мережі АЗС мають власні відділи контролю за якістю. Пересувні лабораторії з дорогим обладнанням є у мереж WOG, AMIC, "ТНК/Золотий гепард", "Паралель".
Коли директори заправок чи співробітники зловживають, їх можуть звільнити. Такі випадки не виносять на широкий загал, тому ні адміністративного, ні кримінального переслідування винуватців, ні відшкодування збитків споживачам не буває. Те, що за якістю пального стежать багато органів, розмиває відповідальність за порушення.
Споживачі ж самостійно не можуть контролювати якість пального. На смак, колір та запах визначити його якість неможливо. Щоб це зробити, потрібні дорогі тести. Вартість аналізу однієї проби становить близько тисячі гривень. Спроби уряду створити державні лабораторії для проведення таких тестів теж поки безуспішні.
За словами першого заступника голови АМКУ Марії Ніжнік, проект наказу про затвердження порядку визначення випробних лабораторій з оцінки якості пального опрацьовують фахівці Міненерговугілля. Попереду — етап погодження в АМКУ.
Список контролерів пального можна доповнити громадськими організаціями та ЗМІ, однак ефекту від цього мало — їх висновки необов'язкові. У рамках угоди про асоціацію між Україною та ЄС уряд зобов'язався запровадити систему моніторингу якості нафтопродуктів та вживати заходи щодо зменшення вмісту сірки у пальному.
Як розповів директор спеціальних проектів НТЦ "Психєя" Геннадій Рябцев, пропозиції щодо створення системи висували самі учасники ринку. Вони погодилися надавати інформацію Міненерговугілля для узагальнення та підготовки звітів.
"До цієї пропозиції приєдналися лише окремі компанії, переважно імпортери, але жодних кроків щодо розвитку ідеї ніхто не зробив", — повідомив експерт.
Мало скарг — мало перевірок
Споживачі не можуть контролювати якість пального, але це може робити держава, реагуючи на скарги громадян. Такі звернення фіксує Держпродспоживслужба. Однак за останні три роки вона отримала з усієї України лише 29 скарг щодо якості нафтопродуктів, причому більшість з них — із Запорізької області.
За даними служби, відбулося 12 позапланових перевірок, притягнуто до відповідальності шість компаній на загальну суму 769 314 грн. У 13 випадках інформація не підтвердилася, ще чотири скарги перебувають на розгляді. Таку малу кількість перевірок фахівці пояснюють трьома факторами.
По-перше — відсутністю централізованого фінансування перевірок та експертиз пального Держпродспоживслужбою.
"Контролювати і карати порушників — це прерогатива держави, але вже років десять ця діяльність не фінансується, хоча такий контроль був би економічно вигідним. Сума тіньових паливних коштів набагато більша, ніж витрати на контроль", — каже Куюн.
По-друге — відсутністю відповідальних працівників за перевірки якості пального.
По-третє — відсутністю відповідного обладнання в обласних управлінь.
За словами в. о. начальника головного управління Держпродспоживслужби у Київській області Олени Матвієнко, відомство призупинило проведення лабораторних випробувань під час здійснення державного контролю до ухвалення Кабміном необхідних нормативно-правових актів. Тобто перевірити якість пального шляхом проведення лабораторних випробувань зараз неможливо.
До того ж, безпідставно перевіряти те, на що споживачі майже не скаржаться, адже довести свою правоту й отримати відшкодування надзвичайно складно.
"Щоб офіційно висунути претензії, необхідно мати чек, потрібно автомобіль довезти до потрібної АЗС, влаштувати скандал, скласти акт у двох примірниках, щоб його хтось підписав з відповідальних осіб АЗС. Якщо він відмовиться — щоб підписали свідки, які підтвердять, що ви заправилися саме там. Це важко", — пояснює Рябцев.
До того ж, за його словами, власник АЗС не відповідає за якість пального і за можливі збитки, завдані проданим ним пальним. Відповідає виробник. Якщо у заправника є ксерокопії паспорта якості та сертифіката відповідності стандартам, цього цілком достатньо, щоб зняти із себе всі звинувачення.
Реакція на скарги чи спосіб тиску?
Утім, з перевірками скарг із Запоріжжя не все однозначно. У 2016 році Держпродспоживслужба перевіряла якість нафтопродуктів на автозаправках роздрібних операторів. Відповідна новина була розміщена на сайті, але після запиту автора статті новину прибрали із сайту, вона лишилась в кеші.
"За даними Держспоживінспекції (нині Держпродспоживслужба), упродовж січня-березня 2016 року було перевірено і відібрано зразки від 235,2 тис л нафтопродуктів на 15 АЗС. Забраковано і знято з реалізації 20 тис л", — говориться у новині.
За неналежну якість нафтопродуктів операторів оштрафували на 246,9 тис грн.
Держпродспоживслужба факт проведення перевірок визнала.
"Протягом січня-березня 2016 року Держспоживінспекція на підставі звернень споживачів, які надійшли до територіальних органів з питань захисту прав споживачів у Вінницькій, Одеській, Закарпатській, Київській, Чернігівській областях та у Києві, провела позапланові перевірки і застосувала до суб'єктів господарювання санкції", — відповіла в. о. заступника голови Держпродспоживслужби Лілія Стиренко.
Здавалося б, інспектори виявили та покарали "бодяжників", зменшили кількість неякісного пального, а отже, і ризик для водіїв заправитися неякісним пальним. Проте в офіційних відповідях згадані обласні управління про ці перевірки не згадують, а цифри і свідчення не сходяться. Чому?
За словами Олега Серовського, президента ТОВ "Торговий дім "Запоріжоілгруп", з якого контролери намагаються стягнути найбільший в Україні штраф — 303 648 грн, їх "замовили" з корупційних мотивів.
"Зараз діє мораторій на перевірки, тому Держпродспоживслужба може перевіряти підприємства лише за скаргами споживачів. От така скарга і надійшла. Цей споживач до нас і до суду не звертався, відшкодувати йому збитки не просив. Це замовлення. Контрольні організації не можуть існувати без хабарництва", — вважає Серовський.
Він упевнений у високій якості свого пального. "При проведенні перевірки контролери виявили низку порушень, але на місці не було керівництва компанії. Якби у нас були якісь проблеми з якістю пального, ми б могли їх не пустити і отримати за це 100 грн штрафу. Проте ми відкриті і дозволили цю перевірку", — додав він.
"Запоріжоілгруп" оскаржує результати цієї перевірки. Компанія подала до суду, виграла справу у першій інстанції, скасувала штраф, проте в апеляції програла. Готується розгляд справи у касаційній інстанції.
Керує фірмою "Запоріжоілгруп" Олексій Євсєєв. Її власником є Олег Серовський — колишній депутат Запорізької міськради від Партії регіонів. Розмір статутного капіталу фірми — 1 тис грн. Компанія володіє мережею автозаправних станцій ZOG.
Підприємство бере участь у державних тендерах. У 2016 році ТОВ отримало замовлень на 43,26 млн грн. Постачальник мережі — Мозирський НПЗ (Білорусь).
На кого ще "наїхали" контролери
У згаданому повідомленні Держпродспоживслужби вказані також ПП "ОКО-нафтопродукт", ТОВ "Гарант експрес", ПАТ "Укрнафта", ТОВ "Пульс 24", ТОВ "Оріон", а у Запорізькій області — ПП "Фараон", ТОВ "Тего", ФОП Марічану Ю. Г., ТОВ "Подоніт", АФГ "Агро". Усі вони відмовилися коментувати ситуацію.
За даними аналітичної платформи YouControl, керівником ПП "ОККО-нафтопродукт" є Юрій Кучабський, власником — Віталій Антонов. Підприємство фігурує у 173 судових рішеннях, у тому числі в кримінальних справах.
ТОВ "Гарант експрес" оперує мережею АЗС "Маршал". Керівник — Вадим Фомін, власники — Олександр Зачепило та Ірина Петрова. Фігурує у 49 судових рішеннях, з них 22 — у кримінальних справах.
ПАТ "Укрнафта" керує Роллінс Марк Ендрю. 50% акцій компанії належить "Нафтогазу України", решта — кіпрським компаніям "Бордо менеджмент лімітед" (12,8909%), "Бріджмонт венчерз лімітед" (13,605%) та "Літтоп ентерпрайзес лімітед" (13,605%).
Інші акціонери мають менше 10% акцій. Компанію відносять до сфери впливу бізнес-групи "Приват" Ігоря Коломойського та Геннадія Боголюбова.
ТОВ "Пульс 24" керує і володіє Ярослав Нековаль. Підприємство не фігурує у судових справах і має лише 10 тис грн статутного капіталу. ТОВ "Оріон" керує Костянтин Георгієв. Його власники — Андрій Храпунов та Михайло Зербул.
Експерти мають свої думки з приводу "антирейтингів".
"Щоб звинуватити когось у продажу "бодяги", треба мати докази й результати аналізів пального. Таких досліджень ніхто якісно не проводив. Протягом останніх років найбільші питання виникали щодо бізнесу групи компаній БРСМ. Вони є найбільшими отримувачамирізних компонентів моторних палив.
Питання: звідки мережа бере бензин А-95 двох марок, якщо завозить на свої нафтобази тільки А-92? Або інше: навіщо на ті нафтобази постачаються тисячі тонн присадок? Чому ці товари не купують для себе інші мережі?" — дивується Куюн.
ТОВ "Укртрансоіл-2009" імпортує пальне для мережі АЗС під брендом "БРСМ". За даними"Наших грошей", воно належить сім'ї екс-міністра енергетики та вугільної промисловості Едуарда Ставицького (уряд Азарова), хоча сама БРСМ це спростовує.
За даними реєстру юридичних осіб, керівником та власником фірми є Олег Деменок. Вона фігурує у 181 судовому рішенні, з них 125 — кримінальні провадження. У червні 2015 року на одній з нафтобаз сталася масштабна пожежа з людськими жертвами.
ТОВ "Стейт оіл" — мережа АЗС, що працює під брендом "БРСМ". Керівник — Василь Кір, кінцевий власник — Ігор Ревко, який живе у Нью-Йорку, США. Підприємство фігурує у 539 судових рішеннях, з них 466 — у кримінальних справах.
Що далі
Через відсутність системи контролю за якістю пального програють усі. Держава зазнаєзбитків, а громадяни отримують неякісний товар. Як виправити ситуацію?
По-перше, Кабміну слід проводити систематичні перевірки якості, продовживши фінансування відповідної програми. Важливо, аби перевірки не були вибірковими.
По-друге, потрібно якомога швидше ухвалити необхідні нормативно-правові акти, зокрема — порядок визначення випробних лабораторій оцінки якості пального. Проект такого рішення досі навіть не розроблений.
По-третє, за умов браку сертифікованих лабораторій та відшкодування збитків споживачеві лише за бажанням АЗС важливо оприлюднювати інформацію про якість пального. Єдиний регулятор у питаннях якості нафтопродуктів в Україні — це ринок.
Як убезпечитися від "бодяги"
На кожній АЗС є куточок споживача. Перед заправкою необхідно перевірити наявність сертифіката відповідності, який повинен бути чинним і містити всі марки пального, що продається на АЗС, а також паспорт якості на партію пального.
У паспорті мусить бути зазначена марка пального, яка є у сертифікаті відповідності. Також паспорт повинен бути датований не раніше, ніж місяць від дати заправки.
Треба бути обережним, якщо ціна на пальне нижча на понад 3 грн за літр, ніж на сусідніх заправках, відсутня назва АЗС або її зовнішній вигляд не викликає довіри.
Текст підготовлений в рамках проекту USAID "Прозора енергетика". Позиція автора може не збігатися з позиціями Агентства з міжнародного розвитку США та аналітичного центру DiXi Group. У разі передруку розслідування передрук дисклеймера обов'язковий.
Джерело: epravda.com.ua
