Найпринциповіше голосувала "Самопоміч" – фактично за притягнення до відповідальності всіх нардепів.
Опозиційний блок бойкотував голосування. Фракція "Відродження" майже всім складом не прийшла у Верховну Раду.
"Радикали" захищали лише Євгена Дейдея і Андрія Лозового.
"Батьківщина" одноголосно висловилася за притягнення Борислава Розенблата, Максима Полякова і Михайла Добкіна.
Блок Петра Порошенка і "Народний фронт" не показали одностайності щодо всіх нардепів.
11 липня в сесійній залі парламенту було гаряче. З погляду багатьох учасників і спостерігачів, Верховна Рада проходила свій чи не найважливіший тест.
Але для одних це був тест на здатність депутатів відмовитися від привілеїв та відповідати за власні правопорушення, як усі громадяни. А для інших – на їхню готовність "прогнутися" під президента, правоохоронні органи та антикорупційні структури.
Фракції у Верховній Раді під час голосування за надання згоди на притягнення деяких депутатів до кримінальної відповідальності поводилися по-різному. І бажання або небажання голосувати "за" – не є єдиною відмінністю.
Поведінка депутатів під час голосування не була схожою також і в тому, що деякі з них послідовно голосували за зняття недоторканності, тоді як інші воліли захистити колег від "зазіхань" Генеральної прокуратури.
За цим критерієм Громадський рух ЧЕСНО виділив три типи фракцій:
І. "Принципові" фракції
До них належать "Самопоміч", яка в усіх випадках давала дозвіл на притягнення до відповідальності одноголосно або майже одноголосно. Лише в одному випадку депутат Іван Мірошніченко не став брати участі в голосуванні щодо Олеся Довгого.
А також "Опозиційний блок", депутати якого, перебуваючи в сесійній залі, переважно не брали участі в голосуванні. У такий спосіб вони блокували кримінальну відповідальність колег-нардепів.
ІІ. "Непослідовні" фракції
Ідеться, звісно ж, про "Радикальну партію", яка в чотирьох випадках майже одностайно проголосувала "за", а коли йшлося про її власного депутата – проголосувала "проти".
А також про "Волю народу", що, як правило, утримувалася від голосування, але дещо нерішуче зробила виняток для Борислава Розенблата і Максима Полякова. Два депутати цієї фракції також дали дозвіл і на відкриття кримінального провадження щодо Михайла Добкіна.
ІІІ. "Нерішучі" фракції
Більшість депутатів найбільших фракцій – "Блоку Петра Порошенка" та "Народного фронту", а також "Батьківщини" – все ж вирішили не прикривати опальних депутатів. Утім, вони не були ані одностайними, ані цілковито послідовними в такому рішенні. Лише опозиціонера Михайла Добкіна, голосування щодо якого відбувалося вже 13 липня, не було шкода майже нікому з коаліційних фракцій.
Схожою була й поведінка позафракційних депутатів.
Зауважимо, що депутати "Відродження" майже повним складом прогуляли голосування – тому ця фракція й не відображена у нашій візуалізації. Лише під час голосування за дозвіл на кримінальне переслідування Борислава Розенблата 12 з 26 депутатів фракції натиснули кнопку "за".
Друзям – імунітет, опонентам – справу?
Про кругову поруку "касти" депутатів загальновідомо достатньо давно: вони вигороджують одне одного, аби не стати наступними жертвами переслідування. Адже, вважається, що кожному з них є що переховувати від правоохоронних органів.
Якщо це справді так, депутати б прагнули захистити насамперед тих колег, з якими їх об'єднують бізнес-інтереси та спільна політична історія. Іншими словами – членів власної фракції.
Чи підтверджують цю нехитру мудрість результати голосування 11 липня?Відповідь на це питання позитивна. "Радикальна партія" та "Воля народу" не здали "своїх".
"Народний фронт", хоч і проголосував більшістю за зняття недоторканності з двох власних депутатів – Євгена Дейдея та Максима Полякова, – зробив це не так одностайно, як у випадку "чужаків" Олеся Довгого та Борислава Розенблата. Утім, можливо, на таку відмінність у голосуванні вплинуло прохання самих звинувачуваних парламентарів дати дозвіл на відкриття кримінального провадження.
І лише Розенблат, позафракційний на момент голосування, був напередодні виключений зі складу фракції "Блоку Петра Порошенка". Тож згоду на відкриття кримінального провадження дала переважна більшість однопартійців.
Імовірно, ідеться в цьому випадку не стільки про принциповість депутатів, скільки про важливість для пропрезидентської фракції успіху ініціативи Генерального прокурора Юрія Луценка, що є ставлеником президента, – ініціативи, яка може вести до посилення позицій останнього в парламенті.
Тим часом біля Верховної Ради триває численна акція за суттєве обмеження депутатської недоторканності.
В Україні діє фактично повна депутатська недоторканність – народного депутата без згоди Верховної Ради не може бути затримано, заарештовано чи притягнуто до кримінальної відповідальності за будь-які злочини. Процедура надання згоди складна та тривала у часі, що дає змогу уникнути покарання.
Активісти ж вимагають залишити лише депутатський індемнітет – неможливість притягнення до відповідальності за політичну діяльність, голосування, виступи в Парламенті, які не є образами чи наклепом тощо
За словами народного депутата Юрія Левченка, станом на 12:00 четверга було зібрано необхідні 150 підписів для реєстрації проекту закону про внесення змін до Конституції в частині депутатської недоторканності.
Джерело: Олексій Вєдров, Оксана Ставнійчук, Микола Виговський, УП
Почему вы можете доверять vesti-ua.net →
Читайте vesti-ua.net в Google News