Естонія переглянула засади політики безпеки, які тепер передбачають, що у разі повної блокади країни з суші, повітря та моря, державні ресурси та запаси мають забезпечити функціонування суспільства протягом щонайменше місяця до відновлення сполучення.
Про це повідомляє ERR.
Оновлений стратегічний документ, що лежить в основі політики безпеки Естонії, був представлений у четвер. Він визначає готовність країни до тривалої автономної боротьби та зміну оборонної доктрини на більш агресивну.
Одним із ключових нововведень є принцип 30-денної стійкості. Він передбачає, що у разі кризи та війни держава має гарантувати забезпечення життєдіяльності щонайменше на 30 днів, доки не буде відновлено необхідні зв’язки із зовнішнім світом.
Очікується, що кожен мешканець Естонії має бути готовим до самостійного виживання протягом 7 днів.
Естонія також змінює підхід до ведення бойових дій. Нова концепція активної оборони передбачає, що війна не повинна точитися на естонській землі. Держава не планує віддавати території, щоб потім їх відвойовувати. Натомість війна має бути перенесена на територію агресора.
"Військова оборона побудована на принципі активної оборони, згідно з яким проти сил супротивника застосовуються активні заходи для запобігання або перешкоджання нападу чи зменшення його ефективності, включаючи удари вглиб території супротивника. Територіальна оборона як і раніше відіграє важливу роль, але метою є забезпечення того, щоб бойові дії не відбувалися на території Естонії", – йдеться у пояснювальній записці.
Найбільшою загрозою для Естонії та всієї євроатлантичної безпеки залишається Росія з її імперіалістичною агресивною політикою. Проте в документі так детально акцентується увага на інших гравцях.
Зокрема, відзначено роль Китаю у підтримці російської агресії проти України, разом із КНДР, Білоруссю та Іраном, а також зростаючий вплив Пекіна у сферах технологій та економіки.
З огляду на зміну стратегічних інтересів США, Естонія наголошує на необхідності для європейських країн брати більше відповідальності за власну безпеку та прискорено збільшувати витрати на оборону.
Цей документ став відповіддю на дедалі непередбачуванішу міжнародну ситуацію, де старий світовий порядок опинився під безпрецедентним тиском.