Після того, як США та Ізраїль розпочали атаку на Іран, Росія в основному залишалася осторонь, і в жодній із заяв Кремля не згадувався президент США Дональд Трамп і не порушувалося питання про те, що Росія стане на захист Ірану.
Незважаючи на Договір про всеосяжне стратегічне партнерство з Іраном, Москва не вжила суттєвих заходів для надання допомоги ключовому партнеру на Близькому Сході. Видання Foreign Affairs зазначає, що ця безсилість Кремля щодо Ірану відповідає знайомій схемі: коли друзі Росії потребують допомоги, Москва робить різкі заяви і більше нічого не робить.
Так, наприкінці 2023 року Росія не втрутилася у коротку війну між своїм союзником за договором, Вірменією, та Азербайджаном. Рік потому Москва дозволила повстанським силам повалити режим Башара Асада в Дамаску. Протягом останнього року Сполучені Штати бомбили іранські військові бази та ракетні заводи; вбили високопоставлених іранських чиновників і викрали президента Венесуели Ніколаса Мадуро, ключового партнера Москви в Латинській Америці, практично без втручання Росії.
Усі ці випадки викривають обмеженість можливостей Росії впливати на події у всьому світі, зазначає видання. Однак навіть попри те, що Москва не підтримує Тегеран, Росія може отримати вигоду від непередбачених наслідків і вторинних ефектів війни, що триває в Ірані:
"Росія, можливо, не в змозі захистити своїх партнерів, але вона, як і раніше, вміло адаптується до стратегічних невдач і отримує з них важливі тактичні вигоди".
Що отримує Росія від війни в Ірані
Сполучені Штати витрачають засоби протиповітряної оборони та високоточні боєприпаси, необхідні Україні. Ракети "Патріот" і далекобійне ударне озброєння обмежені, і те, що буде виділено Ізраїлю та країнам Перської затоки, буде недоступним для Києва.
Однак ще більшою вигодою для Росії є зростання цін на енергоносії.
Дефіцит, спричинений закриттям Ормузької протоки, призводить до зростання цін на нафту, що дає Росії та її державному бюджету додатковий дохід. Перська затока також є великим постачальником скрапленого природного газу; різке скорочення експорту з регіону допомагає Росії продавати власний скраплений природний газ, особливо в Азії.
При цьому якщо зневірений Іран спробує завдати якомога більше шкоди своїм сусідам і світовій економіці, наслідки для світових поставок нафти і газу можуть виявитися більш довгостроковими.
У результаті значна і довгострокова шкода енергетичній інфраструктурі Перської затоки у поєднанні з потенційно тривалим періодом нестабільності на Близькому Сході може, нарешті, переконати Китай запустити нові наземні нафто- і газопроводи з Росії. Це те, до чого Путін намагався схилити голову КНР Сі Цзіньпіна протягом останнього десятиліття, особливо з 2022 року, коли Європа почала знижувати свою енергетичну залежність від Росії.
Вищі ціни на енергоносії також зроблять російську нафту і газ незамінними. Тоді європейським і американським політикам доведеться зробити складний вибір: продовжувати посилювати санкційний тиск на Росію з зростаючими економічними витратами або пом'якшити свою позицію, зазначається в статті.