Росія так і не змогла допомогти Індії створити власний аналог європейської ракети Meteor. Як пише пише Defence Express, у Делі офіційно підтвердили, що перспективна ракета класу "повітря–повітря" великої дальності Gandiva (Astra Mk III) буде готова не раніше ніж за три роки, а фактично – ближче до 2029 року. Аналітики зазначають, що амбітний проєкт, про який в Індії заявляють ще з 2018 року, передбачає створення ракети з прямоточним твердопаливним двигуном і заявленою дальністю ураження до 350 км. Очікувалося, що ключову технологічну допомогу в розробці надасть РФ, однак строки реалізації знову були зсунуті.
Про нові терміни заявила представниця DRDO Періна Деві в інтерв’ю India TV. Водночас, зазначають аналітики, у сюжеті не уточнюються причини затримки та жодним чином не згадується участь Росії, хоча раніше в Індії відкрито говорили про співпрацю з Москвою, зокрема й у створенні попередніх версій ракети Astra Mk I.
Роботи над прямоточним твердопаливним двигуном в Індії стартували ще у 2018 році, а у 2022-му було офіційно оголошено про розробку ракети Astra Mk III / Gandiva. Її заявлена дальність у 350 км мала б суттєво перевищити можливості ракети Meteor, яка нині перебуває на озброєнні індійських ВПС і має ефективний рубіж застосування близько 200 км.
Ключовою відмінністю Gandiva мав стати саме прямоточний двигун, який планувалося інтегрувати в уже наявну конструкцію ракети Astra. Таким чином, фактично вся новизна проєкту зосереджувалася саме на силовій установці. Однак, судячи з усього, реалізація цієї частини програми виявилася значно складнішою, ніж очікували в Делі.
Додатковим фактором, що підштовхує Індію до прискорення робіт, стала операція "Сіндур" у травні 2025 року – масштабне повітряне протистояння з Пакистаном за участю понад 130 літаків. Під час цього зіткнення свою ефективність продемонструвало поєднання далекобійних ракет "повітря–повітря" та літаків дальнього радіолокаційного виявлення.
Зокрема було підтверджено ураження індійського Rafale пакистанським J-10CE з дистанції близько 200 км за допомогою китайської ракети PL-15. При цьому Пакистан мав подвійну перевагу в літаках ДРЛВ – 12 одиниць проти 6 у Індії.
Втім, вирішальним фактором могла бути не лише кількісна перевага, а й рівень інтеграції винищувача, ракети та літака ДРЛВ в єдиний контур управління з можливістю цілевказання та корекції польоту ракети. Якщо для китайських J-10CE, PL-15 і ZDK-03 така інтеграція є очікуваною, то питання повноцінної взаємодії Rafale з ракетами Meteor і наявними в Індії літаками ДРЛВ досі залишається відкритим.