Ізраїль продовжує атаки, аби зупинити ядерну програму Ірану, Тегеран у відповідь обстрілює Тель-Авів. Про те, яких результатів змогли досягнути ізраїльтяни і чому позиція США визначальна для подальшого перебігу війни – читайте в матеріалі РБК-Україна.
Як і заявляло на самому початку ескалації ізраїльське керівництво, "це війна не на один день". І справді, щоденні атаки Ізраїлю на іранські об'єкти та ракетні обстріли у відповідь не припиняються, хоча їхня інтенсивність все ж дещо впала. За яким сценарієм конфлікт розвиватиметься далі, традиційно залежить від головного світового гравця, Сполучених Штатів, по суті – особисто від Дональда Трампа.
Той, як завжди, коментує поточні події вкрай суперечливо і незрозуміло. Хоча поволі його риторика все ж стає дещо войовничішою.
Удари по "ядерці" та їх обмеження
В ході кількаденних авіаударів Ізраїль знищив практично всю військову верхівку Ірану, значну частину його протиповітряної оборони та ракетної програми, а також частково економічну інфраструктуру. Водночас ядерні об'єкти, які дозволяють Ірану в перспективі отримати ядерну зброю, не повністю виведені з ладу.
Головний центр збагачення урану в Ірані – ядерний об'єкт у Натанзі – пошкоджено частково. Наземна частина пілотного заводу, де проводилося збагачення урану до 60%, за даними МАГАТЕ, була повністю зруйнована. Крім того, знищено головну будівлю електропостачання, аварійні та резервні генератори. Це могло пошкодити центрифуги в підземній частині комплексу через перебої з електроживленням, хоча прямих фізичних атак на підземний зал не підтверджено.
Пошкоджень зазнав і ядерний комплекс в Ісфахані, який включає кілька об’єктів, зокрема завод із конверсії урану та завод із виробництва паливних пластин. За даними МАГАТЕ, ізраїльські удари пошкодили чотири "критичні будівлі" в Ісфахані, включаючи обидва заводи.
Проте досі цілим залишається підземний ядерний об'єкт у Фордо. Він схований на десятки метрів під горою, тож невразливий до звичайних атак. На комплексі розміщені передові центрифуги для збагачення урану до високого рівня чистоти.
До того ж ще перед ізраїльськими атаками Іран мав у розпорядженні 409 кілограмів високозбагаченого урану. Цей обсяг матеріалу може бути швидко збагачений для створення приблизно 10 ядерних бомб. Де наразі перебуває цей уран – невідомо, сказала РБК-Україна науковий співробітник Інституту досліджень миру та політики безпеки Гамбурзького університету Валерія Гергієва.
"Іран може продовжувати збагачувати уран на Фордо. Також ось цей вже збагачений до 60% уран, якщо він десь у них в доступі, Іран може взяти, далі збагатити до 90% та збирати собі бомбу. Тому сказати, що наразі Ізраїль пошкодив ядерну програму Ірану настільки, що він не зможе зробити бомбу – це не так", –зазначила Гергієва.
За її оцінками, ядерну програму Ірану загальмовано на півроку-рік, але не знищено повністю. Ба більше, Ізраїль самотужки не може її ліквідувати.
Різні позиції в США щодо конфлікту
Вже згаданий підземний ядерний комплекс Фордо є однією з найскладніших цілей для Ізраїлю. Перевірених даних про його захист немає, проте більшість оцінок сходяться в тому, що над об'єктом – 60-80 метрів скельної породи. Як зазначає The New York Times, єдина бомба, яка може вразити Фордо – GBU-57 (MOP) – є на озброєнні лише у США. Її можуть доставити тільки американські бомбардувальники B-2. Тож саме від Штатів залежить знищення ядерної програми Ірану.
Водночас Вашингтон поки що не виказує бажання втягуватися у конфлікт на боці Ізраїлю. 13 червня, в перший день ескалації, держсекретар США Марко Рубіо заявив, що його країна не бере участі в ударах по Ірану, а головним пріоритетом Штатів є захист американських сил у регіоні.
Президент США Дональд Трамп випустив кілька погрозливих заяв на адресу Ірану, але традиційно вкрай нечітких. 15 червня він закликав Ізраїль й Іран укласти мирну угоду. Раніше в інтерв’ю ABC News Трамп заявив, що Вашингтон може втрутитися у врегулювання конфлікту. А вже через день господар Білого дому написав, що "Іран повинен був підписати угоду", яку Трамп "їм сказав підписати".
Іноді навіть може скластися враження, що президент США не в курсі планів Ізраїлю. Так, 17 червня Трамп заявив: він очікує, що протягом наступних 48 годин стане зрозуміліше, чи збирається Ізраїль уповільнити або прискорити атаки на Іран. "Ви скоро дізнаєтеся. Поки ніхто не сповільнився", – сказав політик на президентському борту №1.
Серед іншого, такі заяви пов'язані з тим, що в Білому домі немає єдності щодо цієї ситуації, сказав YouTube-каналу РБК-Україна дипломат, експосол Ізраїлю в Росії Аркадій Міл-Ман. Частина оточення Трампа дотримується ізоляціоністських поглядів і не хотіла б втягуватися в нові конфлікти. Інша група – традиційні республіканці – дотримується більш "яструбиної" позиції, однак їх вплив на президента США зменшується. Крім того, є невелика третя група, яка має проміжну позицію і виступає за зважений підхід.
"Поки що немає чітких ознак того, що Трамп прийняв якусь одну з позицій і буде вирішувати це питання. Це безумовно хвилює ізраїльське керівництво, тому що була надія на те, що американці приєднаються, – зазначив Міл-Ман, – якщо цього зараз не буде, то Ізраїль матиме серйозну проблему і потрібно буде завдати такої шкоди, що навіть якщо залишиться цей об'єкт Фордо, щоб він один все одно не зміг зробити так, аби в іранців з'явилася ядерна бомба".
Зі свого боку, Іран також намагається не провокувати США та утримується від атак на американські військові бази на Близькому Сході. Хоча раніше такі погрози звучали.
Разом з тим, існує ще один маркер який свідчить, що Штати поки що не планують вступати у конфлікт проти Ірану. Бомбардувальники B-2, які здатні нести бомби проти іранських підземних об'єктів, наразі перебувають у США на базі Вітмен. Останні згадки про переміщення B-2 стосуються розгортання шести літаків на острові Дієго-Гарсія в Індійському океані наприкінці березня. До слова, тоді Іран приводив свої збройні сили у бойову готовність.
Як пише Jerusalem Post, Трамп готує для Ірану нові умови, які американські та європейські офіційні особи називають "пропозицією останнього шансу". Видання зазначає, що вона може бути навіть вигіднішою, ніж попередня, передана іранській стороні перед ударами Ізраїлю, але як і раніше, базуватиметься на принципі нульового збагачення урану, навіть для цивільних цілей.
Затягування конфлікту
За словами Валерії Гергієвої, Іран зараз намагається врятувати все, що можливо від ізраїльських атак і водночас "зберегти обличчя", відповідаючи своїми ударами. Однак якщо раніше в Тегерані лише погрожували створенням ядерної зброї, то тепер ці погрози почнуть втілювати в життя. Одна з ознак цього – Іран ропочав процедуру виходу з Договору про нерозповсюдження ядерної зброї.
"Якщо далі буде знову призупинення вогню і дипломатичний трек, Іран може на це піти, але, авжеж довгостроковою метою буде створення ядерної зброї як стримувального фактора проти Ізраїлю", – сказала Гергієва.
В цих умовах для Ізраїлю найкращим варіантом було б таки залучити США до атак проти Ірану. Та якщо цього не станеться – що наразі найбільш імовірно – на Ізраїль чекає затяжна і пряма війна проти Ірану.
Суто військова складова конфлікту змінюється щодня, в міру того як Ізраїль та Іран завдають ударів один по одному. Але не менш важливими є інші елементи –економічна стійкість, інформаційний вплив і зрештою, єдність суспільства.
В Ізраїлі та Ірані ці чинники мають дещо різний фокус. Взаємні удари, звісно, шкодять економіці. Для Ірану збитки наразі є значно більшими. Разом з тим, поки що майже не було атак на об'єкти, що забезпечують експорт іранської нафти, що є основним джерелом доходів для країни. Втім, у будь-який момент Ізраїль може це надолужити.
Для Ізраїлю найважливіше, аби зберігалися стабільні економічні зв'язки з країнами Європи – саме на них, а не на США зав'язана левова частка ізраїльського експорту.
А це прямо залежить від того, як там будуть сприймати його дії проти Ірану.
Як це може працювати, показали події травня цього року – міністри закордонних справ ЄС, за ініціативою Нідерландів, підтримали перегляд Угоди про асоціацію ЄС-Ізраїль через порушення Ізраїлем статті 2, яка вимагає поваги до прав людини. Це рішення підтримали 17 із 27 країн-членів ЄС. Хоча такі рішення у ЄС потребують одностайності, на рівні окремих країн Ізраїлю все ж можуть нанести економічну шкоду.
Наразі у Європі особливо не критикують дії Ізраїлю. Канцлер Фрідріх Мерц підтримав право Єрусалима на самозахист, і заявив, що "Ізраїль в Ірані робить брудну роботу за нас усіх". Президент Франції Емманюель Макрон запевнив, що в разі, "якщо Ізраїль буде атакований Іраном, Франція братиме участь у захисті Ізраїлю", але виключив "наступальні" операції. А міністр закордонних справ Італії Антоніо Таяні після консультацій з ізраїльськими та іранськими візаві закликав обидві сторони повернутися до переговорів, наголосивши, що подальша ескалація може бути "надзвичайно небезпечною" для регіону.
Водночас саме європейські країни були головними критиками дій Ізраїлю в Секторі Газа проти ХАМАС. Крім того, у Євросоюзі та США проходили масові антиізраїльські протести лівоналаштованої молоді та арабських діаспор.
Поки що подібних мітингів у контексті Ірану немає. Почасти це пов'язано із поганим іміджем Ірану, але також з акуратними діями Ізраїлю, який не атакував цивільні об'єкти та інфраструктуру експорту нафти. Якщо ж почнуться атаки на те, що стосується життя пересічних іранців, Ізраїль може програти інформаційну війну, як це було у випадку з Сектором Газа.
Ще один аспект протистояння стосується суспільних настроїв. В Ізраїлі дії уряду, принаймні зараз, практично одностайно підтримує все населення. Опитування, проведене Єврейським університетом на замовлення Jerusalem Post від 17 червня свідчить, що 83% євреїв-ізраїльтян підтримують військовий удар по Ірану, 46% підтримують ідею удару по ядерних об'єктах Ірану навіть без підтримки США.
В Ірані ситуація дещо інша. Свіжих опитувань щодо ізраїльських ударів не проводили. Проте соцдослідження стабільно фіксують 30-40% невдоволених нинішнім режимом. Зрештою, саме завдяки їм на останніх виборах переміг ліберальний (звісно, за іранськими мірками) президент Масуд Пезешкіян.
Після початку атак прем’єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньягу прямо звернувся до цієї частини іранського народу із закликом повстати проти режиму, проте не виключено, що відбудеться навпаки – іранці об'єднаються навколо своїх лідерів проти зовнішнього ворога.
В будь-якому випадку, конфлікт між Ізраїлем та Іраном поки лише тільки набирає обертів. У найгіршому випадку він може призвести до тривалої дестабілізації всього близького Сходу. Разом з тим Ізраїль невдовзі може стикнутися з неочевидною проблемою – йому вже фактично не залишиться, що бомбити, адже всі цілі будуть ліквідовані чи пошкоджені настільки, наскільки це можливо. Водночас затягування війни на тривалий строк – однозначно поганий для ізраїльтян сценарій, адже запас міцності у відносно невеликої країни все ж не безмежний.