Ізраїль та США розраховували на швидке падіння теократичного режиму в Ірані завдяки внутрішньому бунту. Проте через три тижні після початку війни стало зрозуміло: план Моссаду базувався на хибних очікуваннях.
Про це йдеться у статті The New York Times.
Ізраїль вважав, що може спровокувати повстання в Ірані
Коли США та Ізраїль перебували на етапі підготовки до війни з Іраном, керівник Моссаду представив прем’єр-міністру Біньяміну Нетаньягу власний план дій. Як пояснив очільник служби Давід Барнеа, вже в перші дні після початку бойових дій існувала висока ймовірність того, що розвідка зможе активізувати іранську опозицію — спровокувати протести, безлади та інші прояви спротиву, які потенційно могли завершитися падінням влади в Ірані.
Свою ініціативу Барнеа також доніс до представників адміністрації президента США Дональда Трампа під час поїздки до Вашингтона в середині січня.
Нетаньягу підтримав запропонований підхід. Хоча серед американських високопосадовців і частини ізраїльських розвідників звучали сумніви щодо реалістичності такого сценарію, і Нетаньягу, і Трамп демонстрували оптимізм. Вони виходили з того, що ліквідація іранського керівництва на початку війни, у поєднанні з подальшими розвідувальними операціями, спрямованими на зміну режиму, може спровокувати масові виступи населення й швидко завершити конфлікт.
«Візьміть під контроль свій уряд: він буде вашим», — сказав Трамп іранцям у своєму першому зверненні на початку війни, попередньо закликавши їх сховатися від бомбардувань.
Ключова помилка США та Ізраїлю у підготовці до війни з Іраном
Однак через три тижні після початку війни жодного масштабного повстання в Ірані не відбулося. За оцінками американських і ізраїльських розвідслужб, хоча іранський теократичний режим і зазнав ослаблення, він зберігає контроль над ситуацією. Водночас страх перед силовими структурами — армією та поліцією — значно знизив імовірність як внутрішніх протестів, так і спроб вторгнення з боку етнічних збройних груп із-за кордону.
Припущення про те, що США та Ізраїль зможуть спровокувати широкомасштабне повстання, виявилося ключовою помилкою в підготовці до війни, яка згодом охопила весь Близький Схід. Замість внутрішнього розпаду іранська влада, навпаки, консолідувалася та перейшла до ескалації, завдаючи ударів у відповідь по військових об’єктах, містах і суднах у Перській затоці, а також по критично важливій нафтовій і газовій інфраструктурі.
Ці висновки ґрунтуються на розмовах із більш ніж десятком чинних і колишніх посадовців зі США, Ізраїлю та інших країн. Журналісти NYT опитали представників із різними оцінками ймовірності повстання.
Очікування Моссаду щодо повстання в Ірані не виправдалися
Після першого звернення Трампа американські чиновники фактично припинили публічно обговорювати можливість внутрішнього бунту в Ірані, хоча окремі з них усе ще допускають такий розвиток подій. Нетаньягу, хоч і став обережнішим у своїх заявах, продовжує наголошувати, що повітряна кампанія США та Ізраїлю має супроводжуватися діями на землі.
«Революції не роблять з повітря. Потрібен також наземний складник. Існує багато можливостей для такого складника, і я дозволю собі не розкривати їх усі», — сказав він у четвер.
Нетаньягу також підкреслив, що «ще зарано говорити, чи скористається іранський народ створеними нами умовами, щоб вийти на вулиці. Я сподіваюся, що так і буде. Ми працюємо над цим, але зрештою це залежить лише від них».
Водночас у закритих обговореннях прем’єр Ізраїлю висловлював невдоволення тим, що очікування Моссаду щодо розгортання повстання не виправдалися. На одній із нарад із питань безпеки через кілька днів після початку війни він зазначив, що Трамп може будь-коли вирішити припинити бойові дії, тоді як операції розвідки поки не дали результату.
Як Нетаньягу переконав Трампа у можливості повалення влади в Ірані?
Нинішні та колишні посадовці США та Ізраїлю зазначають, що перед війною Нетаньягу використовував оцінки Моссаду про можливе повстання як аргумент, щоб переконати Трампа в реалістичності сценарію повалення іранської влади.
Проте значна частина американського керівництва, а також аналітики військової розвідки Армії оборони Ізраїлю (AMAN), сприймали цю ідею скептично. Американські військові попереджали, що іранці не виходитимуть на протести під час бомбардувань. Розвідка оцінювала шанси масового повстання як низькі й сумнівалася, що атака призведе до громадянської війни.
Ексспівробітник Держдепартаменту та Білого дому Нейт Свонсон, який до липня працював у переговорній групі щодо Ірану, заявив, що за роки роботи не бачив жодного «серйозного плану» щодо підтримки повстання в Ірані з боку США.
«Багато протестувальників не виходять на вулиці, бо їх просто застрелять. Їх просто винищать. Але є й інше: значна частина людей просто хоче кращого життя і зараз залишається осторонь. Вони не люблять режим, але не хочуть помирати, виступаючи проти нього. Ці 60 відсотків залишаться вдома», — розповів Свонсон, який нині працює в Atlantic Council.
Він також зауважив: «Є віддані противники режиму, але вони не озброєні й не можуть вивести більшість населення на вулиці».
Схоже, подібного висновку дійшов і Трамп приблизно через два тижні після початку війни. 12 березня він заявив, що іранські силовики «розстрілюють людей з кулеметів, якщо ті намагаються протестувати».
«Це дуже серйозна перешкода для людей без зброї. Це велика перешкода. Це станеться, але, можливо, не одразу», — сказав американський лідер в ефірі Fox News Radio.
Моссад розглядав варіант вторгнення курдів до Ірану
Хоча значна частина деталей планів Моссаду залишається засекреченою, відомо, що один із варіантів передбачав підтримку вторгнення іранських курдських формувань із території північного Іраку.
Моссад давно підтримує контакти з курдськими угрупованнями. За словами американських чиновників, як ЦРУ, так і ізраїльська розвідка впродовж останніх років надавали їм озброєння та іншу допомогу. До того ж ЦРУ мало відповідні повноваження і підтримувало іранських курдів ще до початку війни.
У перші дні конфлікту ізраїльська авіація активно обстрілювала цілі на північному заході Ірану, зокрема для того, щоб підготувати умови для можливого просування курдських сил.
4 березня під час брифінгу ізраїльського військового запитали, чи пов’язані ці удари з підготовкою курдського наступу. Підполковник Надав Шошані відповів: «Ми активно діємо на заході Ірану, щоб послабити можливості режиму та відкрити шлях до Тегерана».
Втім, американська сторона згодом втратила інтерес до ідеї використання курдів як проксі-сили, що спричинило напруженість у відносинах із Ізраїлем.
7 березня Трамп заявив, що особисто закликав курдських лідерів не вводити війська до Ірану: «Я не хочу, щоб курди входили».
Лідер курдської політичної сили Бафель Талабані зазначив, що таких планів немає, і попередив, що подібний крок міг би навіть об’єднати іранське суспільство перед зовнішньою загрозою.
Туреччина також застерегла США від підтримки будь-яких дій курдських формувань.
Повстання в Ірані, якого не сталося
За оцінками американської розвідки ще до початку війни, повний розпад іранського уряду видавався малоймовірним. Навіть під час масових протестів у січні, коли загинули тисячі людей, владі вдалося досить швидко придушити виступи.
Аналітики допускали можливість внутрішніх конфліктів серед еліт, однак вважали, що вони не призведуть до появи демократичного руху. Найімовірнішим сценарієм залишалося збереження контролю з боку жорстких елементів чинного режиму.
Ізраїльські спецслужби тривалий час розглядали варіант організації повстання в Ірані, але до недавнього часу оцінювали його як малореалістичний. Колишній керівник іранського напряму ізраїльської військової розвідки Шахар Койфман вважає, що ці ідеї від самого початку були приречені на провал.
Попередній очільник Моссаду Йоссі Коен також дійшов висновку, що такі спроби не мають перспектив, і значно скоротив ресурси, спрямовані на цей напрям.
«Ми дійшли висновку, що не можемо цього досягти», — сказав він.
Натомість у той період Моссад зосередився на стратегії поступового послаблення Ірану — через санкційний тиск, ліквідацію науковців і диверсії.
Проте останнім часом Барнеа переглянув підхід і знову зробив ставку на сценарій повалення влади в Тегерані.
Попри перші удари та ліквідації на початку війни, очікуваного повстання так і не сталося. Втім, ізраїльська сторона поки не відмовляється від цієї ідеї.
«Потрібні сили на землі — але це мають бути іранці. І я думаю, вони з’являться», — сказав посол Ізраїлю в США Єхіель Лейтер.
Нагадаємо: Вступ України до ЄС до 2027 року: Politico розкрило план із 5 кроків.
