Все очевиднішим стає факт, що президент США Дональд Трамп розпочав війну проти Ірану, не розробивши чіткої стратегії. Як йдеться в колонці редакційної колегії газети The New York Times, через три тижні після початку війни Трамп не має жодного очевидного плану щодо повалення іранського режиму, чого, за його словами, він прагне.
"Якщо його мета скромніша, наприклад, захоплення ядерних матеріалів Ірану, він не запропонував переконливих ідей для її досягнення", - додали автори.
Також вони зазначили, що Трамп не спрогнозував передбачуваний побічний ефект війни на Близькому Сході: перебої в постачанні нафти, що спричинило різке зростання цін і погіршило світову економіку.
Зазначається, що Трамп був правий щодо Ірану в кількох аспектах: "Уряд Ірану є надзвичайно небезпечним, оскільки десятиліттями пригнічував власний народ, спонсорував тероризм, намагався знищити Ізраїль, перетворив Ліван на провальну державу, захищав жахливий режим у Сирії та продовжував розвивати ядерну програму".
Однак, з початку війни стали очевидними три стратегічні проблеми.
По-перше, Трамп повторив помилку американських президентів, яку вони зробили в Афганістані, Іраку, В'єтнамі та навіть у Ірані в 1950-х роках, – він уявляв, що "зміну режиму буде легше здійснити та підтримувати, ніж це буде насправді". Автори нагадали, що одна повітряна сила майже ніколи не скидає уряд, і тільки наземні війська можуть захопити інструменти державної влади та встановити нового лідера.
По-друге, залишається незрозумілим, як США досягнуть вирішальної мети: гарантувати, що режим Ірану не стане ядерною державою:
"Запаси високозбагаченого урану залишаються цілими та знаходяться в тунельному комплексі під горами поблизу міста Ісфахан. Якщо війна закінчиться збереженням цих запасів Іраном, у нього буде шлях до створення бомби. Військові приниження, яких він зазнав протягом останніх кількох років, стимулюють його зробити останні кроки до створення зброї, якої він раніше не робив".
Третя проблема стосується світової економіки. Війни на Близькому Сході сумнозвісні тим, що спричиняють економічні потрясіння, підвищуючи ціни на нафту. Іран мав очевидний спосіб повторити цю схему, обмежуючи рух суден в Ормузькій протоці. Ціна на нафту з того часу підскочила більш ніж на 40 відсотків. Щоб подолати це Трамп тимчасово скасував нафтові санкції проти Росії, що є "подарунком ворогу". Протягом вихідних він звернувся до Великої Британії, Франції, Японії, Південної Кореї – союзників, яких він роками зневажав – і навіть Китаю з проханням направити військово-морські сили для захисту протоки. Однак поки не отримав згоди.
"Війна невизначена, і залишається можливим, що будь-яка з цих проблем почне виглядати менш серйозною в найближчі тижні. Можливо, якимось чином з'явиться іранська опозиція, і нинішній режим розпадеться так само швидко, як це зробив уряд Асада в Сирії наприкінці 2024 року. Можливо, спецпідрозділи вивезуть збагачений уран без втрат. Можливо, американські військові, співпрацюватимуть із союзниками, щоб знову відкрити Ормузьку протоку", - припустили сприятливий розвиток подій автори.
Однак вони додали, що перші тижні цієї війни "не вселяють довіри".
"Вони натякають на те, що закулісне планування в Білому домі могло бути таким же безрозсудним, як і публічна поведінка Трампа. Він не звертався за схваленням Конгресу для війни, як того вимагає Конституція. Він не планував війну разом із союзниками в Європі чи Східній Азії. Він пропонував американському народу лише поверхневі обґрунтування для війни", - пояснила редакційна колегія.
