Ті, хто застали СРСР, пам’ятають, як власний город часом називали фразою "мої 6 соток". Держава і справді виділяла охочим ділянку площею саме 600 квадратних метрів. Але чому саме стільки?
Як з’ясував OBOZ.UA, на те було декілька причин. І таку норму радянські чиновники могли цілком аргументовано обґрунтувати.
Внесок вченого Віталія Едельштейна
Віталій Едельштейн був радянським вченим-овочеоводом. З 1916 року він працював у Московському сільськогосподарському інституті, допоміг відкрити при ньому городню станцію, а також брав участь у створенні науково-дослідного інституту овочівництва. У 1944 році накопичений досвід він виклав у книжці "Індивідуальний город". Посібник містив розрахунки, які саме культури краще вирощувати кожному охочому на виділеній ділянці і в якій кількості.
Зокрема Едельштейн вирахував, що на одну особу потрібно на рік 500,7 кг овочів. За його розрахунками, щоби виростити таку кількість необхідно було 124,5 квадратних метрів землі. середньостатистична радянська сім’я складалась з 3,9-4,3 осіб. Помноживши вирахувану площу на цей коефіцієнт і додавши трошки простору для вирощування плодових дерев, вчений вирахував, що для особистого городу кожній сім’ї достатньо буде саме 6 соток.
З урахуванням рекомендацій науковця в 1949 році радянська влада ухвалила постанову, якою виділяла громадянам ділянки сільськогосподарської землі площею саме 600 квадратних метрів. Ця норма зберігалась актуальною аж до розвалу СРСР.
Боротьба з голодом і приватним бізнесом
Розмір індивідуальної земельної ділянки для кожної родини залишався незмінним протягом десятиліть ще й тому, що в Радянському Союзі приватне підприємництво вважалось злочином. При цьому влада побоювалась, що громадяни, отримавши більше простору для вирощування овочів, почнуть торгувати надлишками. Тому видачу землі обмежували саме такими невеликими ділянками.
Задачею виділеного державою городу було підтримати життєдіяльність окремої родини і не більше. Попри розвинене сільське господарство, в СРСР ситуація зі свіжими овочами та фруктами не в сезон була катастрофічною – їх було майже неможливо дістати. Виникала навіть загроза голоду. А саме 6 соток, як бачимо з розрахунків, могли мінімально забезпечити людей продуктами власного виробництва.
Читають зараз: Ситуація критична: важка зима завдала нищівного удару по дорогам України.
