Швидке просування російських військ у районі міста Гуляйполе на Запоріжжі оголило одну з ключових проблем для Києва - нестачу сил для оборони всієї лінії фронту протяжністю понад 1100 км, пише The New York Times.
Наприкінці грудня російські підрозділи, скориставшись туманом, проникли в Гуляйполе вздовж річки та атакували український командний пункт. У результаті бою українські військові були змушені відступити, залишивши техніку та карти бойових позицій. Невдовзі після цього підрозділи операторів дронів потрапили під щільний вогонь.
"Це була катастрофа", - розповів капітан Дмитро Філатов, командир Першого окремого штурмового полку ЗСУ, підрозділ якого перекинули на підкріплення оборони міста.
Розтягнута оборона і нестача ресурсів
Втрати командного пункту в Гуляйполі стали симптомом ширшої проблеми. Українська армія змушена тримати оборону вздовж надзвичайно протяжної лінії фронту, не маючи достатньої кількості військ для рівномірного прикриття всіх напрямків. Це створює прогалини, якими користуються російські сили.
Протягом більшої частини 2024 року Україна концентрувала основні ресурси на утриманні позицій у Донецькій області, що має ключове стратегічне та політичне значення. Водночас значні території Запорізької області, зокрема район Гуляйполя, залишалися слабко захищеними.
За даними фінської аналітичної групи Black Bird Group, у листопаді–грудні російські війська захопили майже 440 квадратних кілометрів території в Запорізькій та сусідній Дніпропетровській областях - приблизно на 20% більше, ніж у Донецькій області за той самий період. Нині, за оцінками аналітиків, Росія контролює щонайменше половину Гуляйполя.
Військовий аналітик Пасі Паройнен каже:
"Українці просто не мають ресурсів для оборони всюди".
"Немає чим стріляти"
Оборону міста тривалий час забезпечували підрозділи територіальної оборони, сформовані переважно з цивільних добровольців. Місцеві жителі розповідають про гострий дефіцит озброєння та особового складу.
70-річна мешканка Гуляйполя Світлана Листопад згадує, що в розпорядженні оборонців була фактично одна артилерійська гармата. "Раз на два дні вона робила кілька пострілів - і все. Нема з чого стріляти", - сказала вона.
За її словами, ротація військ поступово зупинилася: спочатку заміна відбувалася кожні три дні, згодом - раз на тиждень, потім - раз на місяць. "Це означає одне: людей не залишилося", - зазначила жінка.
Офіцер 102-ї бригади тероборони, який побажав залишитися анонімним, заперечив інформацію про критичну нестачу ресурсів, однак від коментарів офіційні представники бригади відмовилися через внутрішнє розслідування щодо втрати командного пункту.
Контратаки та нові оборонні лінії
Після погіршення ситуації українське командування перекинуло в район Гуляйполя штурмові підрозділи з Донецького напрямку. Військові ведуть контратаки в умовах інтенсивного використання російських ударних дронів та боїв на близьких дистанціях.
Водночас українська сторона визнає, що ресурсів для повного повернення контролю над містом може не вистачити. Президент РФ Володимир Путін раніше публічно наказав своїм військам просуватися до Запоріжжя.
Україна робить ставку на нові багаторівневі оборонні лінії в Запорізькій області - з колючим дротом, протитанковими ровами та земляними валами. Ці укріплення мають стримати подальший наступ і повторення сценарію 2024 року в Донецькій області.
Попри це, українські командири відкрито говорять про кадровий голод. Начальник штабу батальйону безпілотників 260-го полку Владислав Бащеванжи зазначає:
"Батальйон має налічувати близько 500 осіб. Якщо є 100 - уже пощастило".
Ситуація на Запорізькому напрямку, за словами військових, дедалі більше нагадує "гасіння пожеж" - стримування прориву в одному місці ціною ослаблення іншого, зазначає видання.