Про те, навіщо Зеленський заговорив про вибори і референдум, чи вплине це на перебіг мирних переговорів, чи можливі поступки з питання територій і чому президент ніяк не призначить нового главу свого Офісу – читайте в матеріалі РБК-Україна.
"У Корейській війні переговори три роки йшли. Поки Сталін не помер", – коментує РБК-Україна поточну переговорну ескалацію співрозмовник в оточенні Зеленського. Подібної дипломатичної інтенсивності за весь час повномасштабної війни не було і близько.
Переговори в різних форматах, зідзвони, чернетки документів і правки до них –усе йде нескінченним потоком. І незважаючи на стримано оптимістичні оцінки багатьох причетних до процесу, поки що так і незрозуміло, куди цей потік усіх приведе. І чи приведе взагалі.
Головному призвіднику всієї цієї активності, президенту США Дональду Трампу, явно хочеться швидше прийти хоч кудись, якщо не до Дня подяки, то хоча б до Різдва, якщо не до Різдва, то хоча б до Нового року, якщо не до Нового року, то просто скоріше би.
У хід пішов перевірений словесний інструментарій: невдоволення Зеленським особисто і непроведенням виборів зокрема. Проте поки що Трамп себе стримує, не доводячи ситуацію до лютнево-березневої ескалації. І навіть відправив своїх перемовників Стіва Віткоффа і Джареда Кушнера до Берліна – вочевидь, поки що в Білому домі вважають, що у переговорів є якесь майбутнє.
Паралельно зі Штатами, методично нарощує тиск і Росія. Починаючи від спроб нарешті догризти Покровськ за будь-яку ціну і до методичного викошування української енергетики. Поки що погода сприяє Україні, але календар невблаганний, і в Києві вже були перші морози. А кожні мінус п'ять градусів на термометрі – це приблизно один додатковий гігаватт споживання електроенергії в масштабах країни.
На цьому тлі зміни глави Офісу президента і можливі інші кадрові перестановки пішли з топа порядку денного. Тим більше, як дізналося РБК-Україна, за цим напрямком поки що великих новин чекати не варто.
Референдум, вибори і Трамп
Минулого тижня Зеленський ввів нове поняття в переговорний вокабуляр –референдум, на якому український народ потенційно може розв'язати проблему територій – головний і поки що абсолютно нерозв'язний пункт будь-яких мирних планів.
При цьому базова українська позиція залишається незмінною: ні про яке визнання російської влади над міжнародно визнаною територією України не може бути й мови. А припинення вогню має починатися з фактичної лінії зіткнення військ.
Проте Україна, очевидно, готова обговорювати й інші варіанти, які на переговори приносять американці. Намагаючись знайти якийсь компроміс між російським "віддайте нам Донбас" і українським "ідіть геть", США пропонують створення якоїсь "вільної економічної зони", яку покинуть українські війська, але російські туди не зайдуть.
Україна ж вважає справедливим інший підхід: якщо вже українські сили відходитимуть від "лінії", симетрично відійти повинні будуть і агресори. Але в будь-якому разі, всі ці рішення повинен буде схвалити український народ.
Утім, сама згода України щонайменше обговорювати цю тему викликала схвалення американців, які вважають це кроком уперед.
Суто в теорії, референдум міг би стати виходом із ситуації, що склалася, зокрема й для української влади – такі думки РБК-Україна чуло від співрозмовників зі "Слуги народу". По-перше, в демократії з народною волею ніхто посперечатися не може, вона має найвищу силу.
По-друге, у будь-якому разі знайдеться багато тих, хто вважатиме будь-які поступки, особливо територіальні (у будь-якому форматі) чистої води зрадою, а отже, ті, хто її вчинив, повинні будуть понести покарання. Але раз народ вирішив так, як вирішив, то які питання до влади.
Однак проблема з референдумом не тільки в тому, що народ може вирішити не так, як задумали організатори – і що тоді робити з мирною угодою. Референдум, з технічного погляду, – це ті самі вибори.
А їхнє проведення, як відомо всім, хто стежить за темою, стикається не тільки із законодавчою забороною під час воєнного стану. Але і з масою об'єктивних проблем: списки виборців, голосування мільйонів біженців за кордоном і військових, зруйнована інфраструктура, неможливість вільно вести агітацію, зрештою, фізична безпека на дільницях.
Тим не менш, Зеленський дав доручення депутатам розробити проект закону про можливість проведення виборів під час воєнного стану. Сама ця ініціатива, підтвердили РБК-Україна кілька співрозмовників у владі, пов'язана не з якимись планами ці вибори провести – а була суто реакцією на слова Дональда Трампа про те, що в Україні виборів давно не було. Мовляв, ви дорікаєте нам у тому, що немає виборів – будь ласка, ми готові.
До того ж тим самим м'яч перекинули на американський бік: для проведення виборів потрібне щонайменше серйозне зниження військової активності, отже, вимагайте від Кремля припинити стріляти й бомбити, і будуть вам вибори.
До справи підійшли серйозно: минулого тижня на Банковій уже відбулася робоча зустріч, присвячена цьому питанню. Почали готувати відповідний законопроєкт, який намагається вирішити всі проблеми, пов'язані з безпекою і не тільки. З новацій, за інформацією РБК-Україна – можливість багатоденного голосування, а вкластися мають у 60-денний термін, як при дострокових виборах президента.
Утім, у причетних до розробки законопроекту вже є сумніви в тому, що цю роботу є сенс доводити до кінця. Адже Росія вустами путінського прес-секретаря Дмитра Пєскова відразу ж зарубала ідею з референдумом, назвавши її "приводом для перепочинку", який "не пройде".
Це яскраво ілюструє фундаментальну причину, через яку перспективи переговорів виглядають поки що вкрай туманно, незважаючи на всі докладені зусилля. США, Україна і Європа між собою можуть потенційно домовитися про що завгодно – але якщо з Москви надійде категоричне "ні", у цих домовленостях немає особливого сенсу.
Тим більше, що нова переговорна команда від США, у складі Стіва Віткоффа і Джареда Кушнера, на Москву, схоже, тиснути не збирається. Частота зміни переговірників від Вашингтона показова сама по собі.
За ідеєю, мирні переговори – це повна відповідальність держсекретаря Марко Рубіо, який до того ж обіймає і посаду радника Трампа з національної безпеки. Але останнім часом Рубіо на переговорному треку особливо не помітний.
Яскраво спалахнула і так само швидко згасла зірка іншого парламентера –міністра армії США Дена Дрісколла, який представляє конкуруюче угруповання і є давнім другом віцепрезидента Джей Ді Венса. Як писали в американських медіа, Дрисколл "занадто багато на себе брав" – і вилетів із процесу.
Можливо, це і на краще. Як розповіли РБК-Україна численні джерела в дипломатичних колах, під час візиту до Києва Дрисколл, м'яко кажучи, збентежив європейців – категоричністю своїх заяв і повним небажанням сприймати іншу точку зору.
Тепер за справу взялися Віткофф із Кушнером. Очевидно, Трамп вважає, що їхня успішна (принаймні частково) робота над мирною угодою щодо Гази допоможе їм закінчити і війну в Україні. Один зі співрозмовників з української сторони, добре знайомий з ходом переговорів, припустив у розмові з РБК-Україна, що Рубіо міг свідомо самоусунутися з процесу: мовляв, ОК, нехай тепер ці спробують.
"А коли в них не вийде, може прийти, наприклад, Венс і сказати: а давайте тепер я спробую. Загалом, не думаю, що Трамп із цієї теми взагалі зістрибне", – каже співрозмовник.
Завдання-мінімум для українців у відносинах з американським президентом – у підсумку не опинитися в ролі тих, хто "не хоче закінчувати війну". Завдання-максимум – довести йому очевидне: закінчувати війну не хоче Росія.
Загалом, Москва поки що навіть не приховує свого скептичного ставлення до всього мирного процесу. Ще напередодні україно-американських переговорів у Берліні помічник Путіна Юрій Ушаков заявив, що за їхніми підсумками "навряд чи вийде щось хороше", а низка пунктів для РФ "категорично неприйнятні".
"Росіяни вперлися в питання територій і вірять, що вони Донбас зможуть забрати силою. Тут у них радикально розходяться оцінки з нашими, які кажуть, що на це може піти кілька років. Але, на жаль, у росіян поки не все так погано, як пишуть в українському Фейсбуці", – говорить співрозмовник РБК-Україна у владі.
І поки країна-агресор звично займається "зміцненням переговорної позиції", руйнуючи українську енергосистему. Головна мета, впевнені всі співрозмовники РБК-Україна, не стільки нашкодити економіці або фронту, як створити невдоволення "знизу", щоб народ тиснув на українську владу – "робіть що хочете, тільки б це все закінчилося".
"Народ же не дурні, вони розуміють, що світла немає тому що росіяни розбомбили все. Але тут питання справедливості: якщо у мене добу немає світла, а через дорогу весь час світиться, тоді й невдоволення", – говорить співрозмовник видання у владі.
З цією метою, як розповіли РБК-Україна, уряд проводив окремі наради з главами регіонів, щоб ті навели лад у своєму господарстві і, скажімо, окремі бізнеси (і нерідко – підключені до них житлові будинки) отримували електрику за загальними правилами, а не за "комерційними".
Російська пропаганда та міріади ботів, що несуть українцям її меседжі, може спростити ситуацію до такої: або Донбас, або світло і тепло. Мовляв, нехай влада йде на поступки щодо територій – і тоді "все закінчиться". Маніпуляція примітивна, але комусь може й "зайти".
Як кажуть у владі, готовність українців поступатися територіями, згідно з соцопитуваннями, зменшується зі сходу на захід. І є щонайменше 15% тих, хто не готовий до поступок за жодних умов. Частина з них – готові до радикальних протестних дій, якщо влада піде на територіальні "компроміси".
Але не менш важливо, що поступку територією вважає дуже поганим ходом і сам Зеленський, з багатьох причин. І гарантій, що навіть у такому разі "все закінчиться", поки що немає жодних.
У кулуарах є думка про те, що часом Х для агресорів буде наступна весна. "Путіну доведеться тоді ухвалювати рішення – або активізувати мобілізацію, бо нинішнє угруповання на той час сточиться, або починати переговори по-серйозному, а не як зараз. Якщо ми зможемо простояти зиму, йому треба буде визначатися", – каже співрозмовник у "Слузі народу".
Офіс президента, Верховна рада і Кабмін
"Я здивований, що питання голови Офісу стало одним із найактуальніших", – сказав журналістам минулого тижня Володимир Зеленський. Насправді дивуватися нічому: у вибудуваній президентом системі влади глава ОП володів непропорційно великими можливостями, а крісло Андрія Єрмака пустує вже понад два тижні. І, судячи з усього, залишиться вакантним ще деякий час.
"Подивіться: все ж працює, поїздки відбуваються, звернення виходять, документи підписуються", – коментує співрозмовник у президентському оточенні. За його словами, якщо главу ОП не призначать до Нового року, то потім не призначать ще довгий час.
За інформацією РБК-Україна, ще позаминулого тижня питання здавалося майже вирішеним – головою ОП мав стати перший віце-прем'єр Михайло Федоров. Але він прийшов до президента з програмою занадто радикальної перебудови Офісу –чим і відлякав Зеленського.
Можливо, зіграв роль ще один озвучуваний у кулуарах аргумент: не може стати главою ОП той, хто активно доклався до звільнення попередника. А Федоров, як писало РБК-Україна, якраз і був одним з головних "моторів" звільнення Єрмака, поряд з головою фракції СН Давидом Арахамією.
Крім того, при призначенні нового глави ОП завжди поставатиме питання: що робити з нинішніми заступниками. Власне, з одним із них – куратором силового блоку Олегом Татаровим. Його менеджерські якості "нагорі" цінують, але будь-яке "перепризначення" Татарова дуже неприємне з іміджевої точки зору.
Загалом Зеленський, як кажуть у його оточенні, хотів би концептуально реформувати ОП, якось об'єднавши його з апаратом РНБО, головою якого є він сам. Але зараз Зеленський повністю поглинутий мирними переговорами, тому затівати таку серйозну перестановку зараз просто не має сил і часу.
Публічно президент пояснює: якщо на посаду глави ОП він призначить когось з уряду, то тим самим оголить ще якийсь фланг у виконавчій владі. А нардепи поки що не змогли навіть заповнити вакансії міністрів енергетики та юстиції, що виникли після "Міндічгейту" кілька тижнів тому. Тому нехай депутати хоча б виконають цю обов'язкову програму, а потім можна говорити про нові перестановки.
Але з виконанням цього завдання у Ради виникли серйозні проблеми. Незважаючи на те, що соцмережами активно гуляють вже цілі списки тих, кого парламент нібито скоро призначить або звільнить, всі джерела РБК-Україна запевняють: на цьому тижні, останньому пленарному перед канікулами, великих кадрових рішень не буде.
Програма-максимум – хоча б призначити нового міністра юстиції. Голова профільного комітету ВР Денис Маслов, якого вважали головним кандидатом на цю посаду, поки не збирає достатню кількість голосів на свою підтримку в залі. З міністром енергетики ситуація ще складніша – банально немає охочих братися за цю ділянку роботи в такий-то час.
Відтак, поки Рада планує зайнятися законотворчою роботою – є численні незакриті "хвости" за зобов'язаннями перед західними партнерами.
Як кажуть у Раді, загальний настрій депутатам помітно підняло підвищення депутатських виплат, закладене в бюджет на майбутній рік. А ось звільнення Єрмака особливої ейфорії в депутатських масах не викликало. По-перше, багато "слуг народу" розуміють, що за великим рахунком, це не їхня заслуга, по-друге, багатьом депутатам особисто Єрмак нічого поганого не зробив (якщо взагалі знав про їхнє існування).
Але загалом загальна політична атмосфера після звільнення "віцепрезидента" оздоровилася, визнають усі співрозмовники видання.
"Парламенту зараз дали більше суверенітету. Але проблема в тому, щоб цим користуватися. Якщо так довго, як зараз, не ухвалюватимуться рішення, наприклад, щодо міністрів, то у президента виникнуть питання", – говорить один із видних нардепів від СН.
Зростання значення парламенту помітно збільшило політичний капітал Давида Арахамії – як головного "збирача голосів" і "парламентського менеджера". Він зіграв значну роль у поваленні Єрмака, і про те, яких ризиків він зазнавав на піку конфлікту, в кулуарах ходять найрізноманітніші чутки.
Від хороших стосунків з Арахамією і Радою загалом залежить і політичне майбутнє прем'єрки Юлії Свириденко.
"Прем'єр у цій історії, як кажуть, "вчасно передбачила", – іронізує в розмові з РБК-Україна один з депутатів. Мова про те, що Свириденко небезпідставно вважалася креатурою Єрмака, але в ключовий момент оперативно зорієнтувалася в ситуації і перейшла в табір його опонентів.
І загалом, як виявилося, ніхто з численних топчиновників, зобов'язаних Єрмаку своїм піднесенням, не став на його захист.
Сам же Зеленський, втративши свого "менеджера номер один", став активніше комунікувати зі своїм старим оточенням, отримуючи більш різнобічну і "невідфільтровану" інформацію.
"Ми не те, що повернули собі "очки здоров'я", але хоча б перестали втрачати кров. Зараз кожен у політиці буде промацувати межі нової суверенної демократії", – описує "пост-єрмаківську" політику співрозмовник РБК-Україна в президентському оточенні.
Нагадаємо, Росгвардія може стати "троянським конем" Путіна на Донбасі, - The Spectator.
Раніше Вєсті-ua.net писали,
Також Вєсті-ua.net повідомляли, Росгвардія може стати "троянським конем" Путіна на Донбасі, - The Spectator.
Чому ви можете довіряти vesti-ua.net →