Російські війська в Донецькій області не зупинилися на захопленні Вугледара і продовжують тиснути на інших ділянках фронту. Вочевидь пріоритетними цілями є Курахове та Покровськ, але при цьому ворог не відмовляється й від другорядних напрямків. Про те, чого чекати на фронті та які наступні міста під загрозою, – у матеріалі РБК-Україна.
Вугледар втрачено, але фронт не обвалився
Російська армія підійшла до Вугледару ще на початку повномасштабного вторгнення у 2022 році. Але "клята фортеця", як її охрестила ворожа пропаганда, все не здавалася, хоча тривалий час перебувала на межі. Вигідні позиції дозволяли Силам оборони не лише тримати позиції, а й знищувати противника.
Один із найгучніших розгромів путінських військ стався саме біля Вугледару. У лютому 2023 року дісталося 155 окремій гвардійській бригаді морської піхоти - елітному підрозділу Тихоокеанського флоту. Після тієї історії масштабних штурмів у цьому районі не було, доки основною зброєю росіян не стали авіабомби.
Вони змінили ситуацію і з серпня окупанти почали підходити з флангів. За кілька тижнів їм вдалося захопити території на захід і схід від Вугледару, до кінця вересня він опинився в напівоточенні, у ЗСУ залишалася одна дорога на північ, а відстань між ворожими "кліщами" скоротилася до 2 км.
Вже 1 жовтня про окупацію Вугледара повідомили у проекті DeepState. У російських пабліках з'явилися фото та відео з триколорами у всіх куточках міста. Офіційно вихід українських сил підтвердили наступного дня.
У заяві оперативно-стратегічного угруповання "Хортиця" йшлося про те, що фланговими ударами противник виснажив оборону ЗСУ, внаслідок чого виникла загроза оточення. "Вищим командуванням надано дозвіл на маневр по виходу підрозділів з Вугледару з метою збереження особового складу та бойової техніки", – зазначили військові.
Вугледар був вигідним плацдармом в плані вогневого впливу на залізничну логістику через Волноваху (між південними частинами Донецької та Запорізької областей). Його втрата, безперечно, стала відчутним ударом, але не забезпечила стратегічного прориву для росіян.
За словами керівника Центру військово-правових досліджень Олександра Мусієнка, вихід пройшов досить злагоджено під тиском значно переважаючих сил.
"Обвал фронту немає і, я думаю, не буде. Єдине, що треба розуміти, якщо ворог зможе зберегти такий тиск, нам доведеться відходити ближче до Курахового, щоб з нових ділянок тримати оборону і намагатися зупинити РФ. Курахове стане потужним захисним редутом. Ситуація під контролем і не можна сказати, що із захопленням Вугледару ворог отримав стратегічну перспективу для того, щоб розвинути стрімкий темп наступальної операції", – розповів він РБК-Україна.
На жаль, поки не можна сказати і про те, що росіяни готові сповільнитися. А наступний удар може статися на цьому, іншому або відразу кількох напрямках.
Куди росіяни можуть піти далі
Захоплення Вугледара не дає окупаційним військам будь-якої вирішальної переваги, погоджується військово-політичний оглядач групи "Інформаційний спротив" Олександр Коваленко.
За його словами, до кінця року перед росіянами стоять як основні завдання, на кшталт захоплення Курахового, Покровська, Торецька та Часового Яру, так і другорядні: зріз Роботинського виступу, відкриття Оріхівського напрямку, активізація у бік Гуляйполя та на Времівському напрямку, вихід на лівий берег Оскола та розсічення Лімано-Куп'янської осі.
При цьому сил та засобів на виконання всіх основних та другорядних завдань у росіян не вистачає. Як і впевненості у перевазі 2025 року, про що свідчать укази Володимира Путіна про збільшення чисельності армії, вважає експерт.
Як зазначають у британській розвідці, Вугледар стоїть на перетині ключових Донецького та Запорізького фронтів. І, за її оцінкою, найближчим часом очікується наступ на захід на Велику Новосілку (у бік Запоріжжя по трасі T0509) та на північ на село Богоявленка.
Коваленко припускає, що після Вугледару росіяни намагатимуться рухатися на Богоявленку та Новоукраїнку. Але це "етап довгострокових боїв у полях". Мусієнко називає головну ціль на цьому напрямі – місто Курахове, підійти до нього та взяти у напівоточення.
Що стосується Великої Новосілки, то співрозмовник нагадує, що менш ніж рік тому, коли ворог наступав після захоплення Мар'їнки, могло створитися враження про просування на Курахове без загрози для Вугледара.
"Але вони не пропустили Вугледар. Тому, думаю, якщо і наступатимуть на Велику Новосілку, то щоб відтягнути наші сили. Але сконцентруються на охоплюючій операції в районі Курахового", – пояснив він у розмові з виданням.
У північній частині Донецької області бої за Торецьк проходять у складніших для них умовах, ніж на початку наступу на агломерацію. Наразі українські сили діють із промислових зон, а ландшафтно-рельєфні особливості та інші перепони теж працюють не на користь росіян. Таким чином, Торецьк, як раніше Вугледар та Авдіївка, виснажує наступальний ресурс РФ.
Ще однією болючої темою став Часів Яр, наступ на який триває з жовтня 2023 року. Досі окупанти не перетнули канал "Сіверський Донець – Донбас" і на добу втрачають до роти, наголошує Коваленко.
Курахове та Покровськ як основні цілі
Згідно зі зведеннями Генерального штабу, найбільш гарячими точками залишаються Курахівський та Покровський напрямки. Щодня там фіксується по кілька десятків бойових зіткнень. Виходячи з цього можна дійти невтішного висновку, що Курахове і Покровськ – головні цілі й ці міста невдовзі можуть опинитися під загрозою.
"Саме тут на сьогодні дві основні точки, на яких росіяни зосередили наступальну активність. Мета ставиться зрозуміла. Провести флангові операції, щоб взяти їх у напівоточення, з перспективою оперативного оточення ", – каже Мусієнко.
На Курахове противник спробує піти з півдня (з боку Вугледару) та зі сходу (з боку Мар'їнки). З півночі не вийде, бо там природні перешкоди. "Це не означає, що вони зайдуть до Курахового. Думаю, головне питання – створити загрозу заходу і давити з півдня та сходу", – зазначив він.
Під Покровськом характер охоплюючої операції простежується давно. Окупанти намагаються пробитися на північ через Мирноград і рухаються на південь у районі Селидового.
"Чому вони це роблять? Тому що за задумом російського командування, навіть якщо не вдасться зайти безпосередньо в ці міста, то принаймні розраховують оточити їх і нависати з флангів. Так було в Авдіївці, вона була у великому напівоточенні, доки Росія не накопичила сили, з якими увійшла до населеного пункту", – додав Мусієнко.
На думку Коваленка, армія РФ хоче швидких перемог, але південний фланг ще не сформований для наступу на Покровськ. Крім того, місто Селидове стало "кісткою в горлі" і бої за нього стануть для ворога не менш виснажливими, ніж за Вугледар.
Чи є загрози на інших напрямках
Спікер Сил оборони півдня Владислав Волошин минулого тижня заявив про можливе поновлення більш акцентованих штурмів у Запорізькій області. За даними розвідки, ворог перекидає особовий склад і готується наступати під Оріховим та Роботиним.
Якщо йому вдасться прорватися, то візьме під вогневий контроль логістичні шляхи із Запоріжжя на південну частину Запорізької та Донецької областей.
Загрози на Запорізькому напрямі справді є, вважає Олександр Мусієнко. На його думку, така ситуація стала можлива у зв'язку з тим, що росіяни накопичили сили і готові поновити наступальні дії після того, як раніше їм довелося перекинути частину підрозділів в Курську область.
"І тепер, коли підійшло підкріплення, вочевидь активізуватимуться і тут. Але мета не так захопити великі території, як розтягнути наші лінії та відволікти від основних напрямків удару в Донецькій області", – розповів експерт.
Набагато більше загроз на напрямку Куп'янському. Особливо з огляду на те, що ворог продовжує атакувати позиції біля районного центру в Харківській області, а трохи на південь намагається пробитися на східний берег річки Оскіл і розсікти український плацдарм.
Наприклад, минулого тижня тут кількість атак сягала 22 на добу, що більше, ніж під Покровськом. Сили оборони відбивали штурми біля Синьківки, Новоселівки, Піщаного, Стельмахівки та Лозової.
Начальник військової адміністрації Куп'янська Андрій Бесєдін наголошує, що місто розносять КАБами великої потужності, які розбивають усе в радіусі кілометра. Лівобережна частина практично вже стерта з землі, критична та цивільна інфраструктура, включаючи підприємства, знищені.
Мусієнко прогнозує, що ворог продовжить діяти у своєму стилі. Щодо спроби прорватися до Осколу, то тут застосовується велика кількість бронетехніки, чого не видно на інших ділянках фронту.
"Наші підрозділи її знищують, але все одно росіяни мають певні тактичні успіхи. Думаю, вони намагатимуться просунутися настільки, наскільки вистачить сил. Щоб виходити до річки і загрожувати нашому угрупованню в Куп'янську. А ще, щоб провокувати наше командування не передислокацію військ з Курської області сюди до Харківської", – зазначив він.
***
За різними оцінками Росія стягнула понад 500 тисяч військових на лінію фронту. Що у кілька разів більше, ніж на початку великого вторгнення. Тому складно спрогнозувати, де буде наступний масштабний удар.
Трапляються думки, що наразі противник на піку, який триватиме ще кілька тижнів, доки не підуть рясні дощі. Однак це, мабуть, останнє, на що треба зважати, коли йдеться про бої на Сході. Як показав досвід, погодні умови не зупиняють росіян.
"Звичайно, вони можуть знижувати інтенсивність бойових дій. Але до зими РФ ще намагатиметься наступати і досягати певних цілей. До грудня включно, і приблизно з січня, гадаю, може взяти оперативну паузу", – каже Мусієнко.
Судячи з ситуації на фронті, ворог продовжить кидати піхоту в численні штурми, не зважаючи на втрати.
"Сподіваюся, наші готуються до такого сценарію. Наразі українські війська завдають стримуючих ударів, ведуть активну оборону. Давати відсіч і тримати фронт вдається. Ситуація складна, можливо, доведеться відійти ще в різних місцях. Але катастрофи немає", – підсумував експерт.