Останні кілька місяців щодо питання врегулювання конфлікту в Україні були дуже напруженими. Зокрема відбулися зустрічі у Москві, Анкориджі, Нью-Йорку, Вашингтоні, Маямі, Києві та Женеві, а також багато неформальних телефонних розмов між великою кількістю учасників.
Як пише колишній посол США в НАТО Іво Даалдер для Politico, однією з причин таких гойдалок є те, що президент США Дональд Трамп поставив перед своєю командою майже неможливе завдання - припинити війну між двома країнами, які рішуче налаштовані продовжувати боротьбу за абсолютно протилежні цілі. У випадку РФ - це підкорення України, у випадку України - забезпечення її суверенітету та незалежності.
Що не так з політикою Трампа щодо України
"Але є ще одна причина хаотичних подій, свідками яких ми були протягом останніх кількох місяців, - оголошення про саміти, які потім скасовувалися, оголошення термінів, які потім відмінялися, затвердження планів, які потім скасовувалися, і все це за участю постійно мінливого складу учасників переговорів. Причина полягає в тому, що адміністрація Трампа не має офіційного процесу розробки політики, надання рекомендацій, взаємодії з іноземними урядами та визначення чіткого напрямку", - підкреслив автор публікації.
За словами аналітика, відсутність офіційного процесу є унікальною особливістю або недоліком такого президентства. Даалдер вважає, що Трамп керує урядом США так само, як сімейним бізнесом - зі свого робочого місця в Овальному кабінеті, де він проводить зустрічі з усіма, дзвонить кому завгодно, а потім приймає рішення щодо політики за власним бажанням. Водночас його помічними працюють майже повністю самостійно.
"Що стосується України та Росії, то в оточенні президента є буквально лише кілька осіб: віцепрезидент Джей Ді Венс, держсекретар і радник з національної безпеки Марко Рубіо, керівник апарату Сьюзі Вайлс, президентський посланець миру Стів Віткофф і, з жовтня, зять Трампа Джаред Кушнер. Зрозуміло, що до цього кола не входять міністр оборони, голова Об'єднаного комітету начальників штабів, а також керівники ЦРУ та національної розвідки", - додав автор матеріалу.
Невизначеність в адміністрації президента США
З цих головних осіб, як пише Даалдер, лише Рубіо має значний штат співробітників у Державному департаменті та Раді нацбезпеки, однак навіть у такому випадку мало що говорить про те, що він покладається на них так само, як це робили його попередники.
"Якими б не були міжвідомчі обговорення, їхній вплив на розробку політики на найвищому рівні є незначним - якщо взагалі існує. А за словами іноземних співрозмовників, зокрема дипломатів у Вашингтоні, чиновники обох відомств є доступними, але в основному не знають, що відбувається. Ще більшою проблемою є те, що, крім Рубіо, інші головні фігури, які займаються питанням України, працюють без персоналу та процедур", - підкреслив оглядач.
До прикладу, Віткофф проводить зустрічі з російським диктатором Володимиром Путіним та іншими російськими чиновниками без секретаря, і, як відомо, покладається на власного перекладача президента РФ, зауважив Даалдер.
"Кушнер бере активну участь у переговорах, але не займає офіційної посади в адміністрації. А міністр армії Деніел Дрісколл, якого минулого місяця в останній момент залучили до переговорів з Україною, мав лише вихідні, щоб ознайомитися з війною, її історією та перемовинами, перш ніж його відправили до Києва для представлення останнього плану", - нагадав колишній посол США в НАТО.
Плутанина щодо "мирного плану"
Водночас коли Рубіо вперше ознайомився з 28-пунктним планом, який розроблили Віткофф та Кушнер, то назвав його лише "переліком потенційних ідей" та сказав американським сенаторам, що "це не наша рекомендація [або] план миру".
Проте Трампу план сподобався та він сказав Україні підписати його до Дня подяки або діяти самостійно, що змусило Рубіо швидко змінити курс та заявити, що "мирна пропозиція була розроблена США".
"Зрештою, те, що рухає всіма цими американськими гравцями, - це не формальний процес і навіть не послідовна оцінка того, що насправді потрібно для закінчення війни в Україні. Це скоріше невпинні зусилля, спрямовані на задоволення наполегливої вимоги Трампа бути визнаним миротворцем світу. Доки це триватиме, триватимуть і хаос та плутанина. І ніщо з цього не наблизить до реального закінчення війни", - підсумував Даалдер.
