Напередодні південного контрнаступу України, українські бригади готувалися до одного з найскладніших маневрів у сухопутній війні - прориву. Про це пише аналітик Девід Екс для Forbes.
"Тобто швидке проникнення саперів і допоміжних машин крізь ґрунтові та бетонні укріплення - часто під вогнем, щоб танки і піхота могли прорватися. Торішні прориви, за великим рахунком, були катастрофою, оскільки українські війська загрузли в найгустіших мінних полях у світі, а потім потрапили під вогонь російської артилерії і вертольотів", - ідеться в статті.
Зазначається, що цього року українці отримали ще один шанс довести, що вони можуть здійснити прорив і використати пролом. 6 серпня близько десятка батальйонів із восьми українських бригад - армійських, десантних і територіальних - вдерлися в Курську область на південному заході Росії.
За словами аналітика, останній прорив, який стався буквально день тому, був майже хрестоматійним прикладом цього маневру.
"Він працював... поки не перестав. Українці прорвалися, але далеко не пішли. Поки безпілотник спостерігав зверху, а принаймні один танк маячив неподалік, інженерна машина (судячи з усього, колишній радянський ІМР-2, оснащений мінним тралом) прокладала собі шлях через насип, через траншею, через другий насип і потім через низку бетонних танкових загороджень", - пише експерт.
Він зазначає, що поки піхота пробиралася через пролом і починала розчищати другу траншею, ІМР-2 котився все глибше на російську територію і зрештою нарвався на міну.
"Початковий прорив вдався, але будь-які заходи, вжиті українцями для розмінування за межами прориву, були явно недостатніми. Цікавим є місце розташування цього прориву - на південь від російського села Новий Шлях, за понад 30 кілометрів на захід від основного Курського виступу. Можливо, прорив був частиною несподіваної локальної операції - можливо, розвідки сил перед новими українськими атаками, покликаними підтримати операцію під Курськом", - додав він.
Чому ви можете довіряти vesti-ua.net →