Переговори не можуть покласти край війні Росії проти України; вони можуть лише призупинити її. Президент Росії Володимир Путін не заспокоїться, доки не завоює Київ.
Про це повідомляє РБК-Україна з посиланням на проєкт "Критичні загрози" Інституту вивчення війни (ISW).
Опір цьогорічному вторгненню показує, що українці так просто не здадуться. Конфлікт не буде розв'язний, доки в Кремлі править режим Путіна, пишуть аналітики.
Переговори не змінять цієї реальності. Вони можуть лише створити умови, за яких Путін або його наступник обмірковуватимуть поновлення наступу на незалежність України.
Путіну, щоб щиро виправдати ухвалення меншого, ніж його максималістські цілі, необхідно продемонструвати великі здобутки, які вимірюються десятками тисяч квадратних кілометрів нової української території, назавжди приєднаної до Росії.
Далеко не ясно, чи погодиться він навіть із цим як з основою будь-якого міцного світу.
Важливо пам'ятати, що під час так званого "припинення вогню" з 2014 до 2022 року вогонь ніколи не припинявся. Протягом усього цього періоду російські війська проводили постійні військові атаки на українські позиції, а Путін використав російську військову присутність в Україні як важіль примусу Києва, вимагав додаткових поступок та вбивав клин усередині української політики та суспільства, а також між Україною та Заходом.
Дискусії про бажаність того, щоб Україна вела переговори з позиції сили, тоді як її сили перемагають, ґрунтуються на помилковому посиланні, вважають аналітики.
На їхню думку, Україна звільнила майже половину земель, захоплених Росією після поновлення вторгнення в лютому 2022 року, а це означає, що Росія все ще має велику частину території, яку вона незаконно окупує. Україна має імпульс у цьому конфлікті, але ще не здобуває гору. Її позиція ще недостатньо сильна, щоб створити хороші умови для переговорів.
Експерти вважають, що переговори на даному етапі конфлікту не призведуть до додаткових територіальних поступок Росії. Путін оголосив про офіційне приєднання до Росії великих територій України, які він не контролює. Він може погодитись на припинення вогню, яке неофіційно визнає, що Україна може отримати ці регіони. Однак Путін не погодиться на угоду, яка вимагає від нього добровільного відступу.
Дії Путіна свідчать, що він не вірить, що програв цю війну. Російські війська навіть зараз схиляються до відновлення наступу в Донецькій області.
Сили Путіна, як і раніше, займають стратегічно важливі райони навіть після успіхів України в західній частині Херсона. Росія, як і раніше, контролює Запорізьку атомну електростанцію - найбільшу в Європі. Він, як і раніше, контролює життєво важливий транспортний вузол Мелітополь, місто, яке розташоване по обидва боки основних шляхів сполучення від Росії.
Якщо Росія збереже за собою Мелітополь, вона перетворить його на потужну передову базу, з якої можна буде розпочинати майбутні вторгнення, щоб захопити критично важливі українські міста Запоріжжя та Дніпро і, можливо, ще раз перетнути Дніпро, щоб наражати на ризик всю Україну, пишуть експерти.
Нинішні лінії залишають майже весь видобуток та перероблювання корисних копалин в Україні в руках Росії. Ці галузі промисловості, зосереджені на сході навколо Донецька та Луганська та мають життєво важливі транспортні та переробні зв'язки через Маріуполь, становили значну частину української економіки до 2014 року. Передача їх Росії ризикує зробити Україну постійним економічним кошиком, що залежить від міжнародної спільноти щодо довгострокової допомоги.
Щобільше, навіть поступка цих земель не покладе край війні. Путін вдерся в Україну не для того, щоби захопити територію. Він вдерся, бо відкидає ідею незалежної української держави. Він напав, тому що відмовляється терпіти уряд у Києві, який де-факто не перебуває під контролем Росії. Він глибоко вбудував ці ідеї у свою ідеологію і не збирається їх видаляти. Путін ніколи не перестане намагатися повернути контроль над Україною тими чи іншими засобами. Ані Україна, ані Захід не можуть змінити амбіції Путіна, вважають аналітики.
Тому вони мають створити реальність, у якій навіть Путін розумітиме, що він не зможе продовжувати боротьбу, навіть якби він цього хотів.
На думку аналітиків, для цього Захід має допомогти Україні звільнити райони, стратегічно важливі для її безпеки та економічного добробуту, а потім наростити українську армію та економіку до рівня, який стримає майбутні російські вторгнення. Москва продовжуватиме використовувати засоби, крім вторгнення, для підриву прозахідних українських урядів та примусу українців до відмови від своєї незалежності. Успіх для України та Заходу полягає в тому, щоб перетворити цю гарячу війну на холодну на умовах, які зроблять Україну достатньо сильною, щоб вижити і зрештою перемогти в ній.
Прихильники переговорів можуть заявити, що саме цим вони і займаються. Але вони погано оцінили цей момент, вважають аналітики.
Заморожування конфлікту там, де він зараз перебуває, веде до більш раннього відновлення російського вторгнення та серйозно підриває здатність України здобути перемогу як у відновленні гарячої війни, так і в новій холодній війні.
Дозвіл Росії зберегти за собою деякі або всі території, якими вона володіє нині, прирікає мільйони українців на зусилля Кремля з їхньої русифікації.
Таким чином, нинішні лінії не можна захистити, ні прийняти. Україна має рухатися вперед, а Захід має допомогти Києву створити на місцях умови, які будуть стійкими у довгостроковій перспективі. Україна має спочатку встановити військові факти на тій підставі, що їй необхідно вижити, і лише потім за підтримки своїх партнерів звернутися до Росії для кодифікації цих фактів у дипломатичній угоді.
Нагадаємо, президент України Володимир Зеленський також нещодавно озвучував чіткі умови, які Росія має виконати для того, щоб розпочати переговори.
