Десятки тисяч російських мобілізованих уже перебувають в Україні. Їх кидають одразу на поле бою, щоби в авральному порядку відновлювати небоєздатні підрозділи.
Після поповнення своїх рядів окупанти наростили атаки одночасно на кількох ділянках фронту, які мають для них принципове значення. Тобто за допомогою припливу новобранців противник намагається не просто організувати оборону вже захоплених територій, а й проводити наступальні дії.
У бій кидають зовсім непідготовлених та ненавчених солдатів. Звідси зростання кількості загиблих окупантів, які ми бачимо в щоденному зведенні Генштабу. Якщо ще два тижні тому кількість російських втрат була в межах 200-500 осіб, останнім часом вона досягає тисячі.
"Ми чули заяву головнокомандувача Валерія Залужного про те, що принаймні втричі збільшилася інтенсивність російських атак – до 80 атак на добу. Відповідно, атакуюча сторона зазнає шалених втрат. Вони в три-п'ять, а іноді й у 10 разів більші, чим втрати українських військових, які тримають оборону", – пояснив екс-начальник прес-служби Генштабу, полковник Владислав Селезньов.
Незважаючи на погану якість мобілізованих, їхня кількість, як би там не було, ускладнює становище та просування українських військ. Зараз лінія фронту майже не рухається, бо, по-перше, чим більше росіян – тим більше їх потрібно знищити. По-друге, на деяких ділянках вони йдуть у контратаки, які потрібно відбивати, і ЗСУ відбивають.
По-третє, українській армії необхідно закріпитися на звільнених рубежах та підтягнути туди резерви для подальшого руху. По-четверте, нинішні погодні умови, коли в землі вязне колісна техніка, гальмують наступальні дії. І з цією проблемою, до речі, стикається як українські війська, так і окупанти.
Східна зона: Сватове, Кремінна, Бахмут та Авдіївка
Збройні сили знаходяться на ближніх підступах до Сватового та Кремінної – двох найважливіших пунктів оборони противника на північному заході Луганської області. Основні зусилля наших військ зараз у цій зоні спрямовані на те, щоби перетнути трасу Р-66, яка з'єднує два міста.
Нею йде забезпечення окупаційного угруповання в районі Сватове та Кремінної. Українська армія зараз утримує цю дорогу під вогневим контролем. Уздовж рокади по суті проходить одна з ліній оборони противника. Щоб убезпечити свої позиції, агресор проводить лобові контратаки на цій ділянці фронту.
Якщо говорити про перспективи, то після прориву в районі Сватове – Кремінна для українських військ відкривається оперативний простір – аж до Старобільська – Новоайдара та річки Айдар. Це означає, що на цій ділянці немає російських бойових позицій та військ. Айдаром, ймовірно, і проходитиме наступна лінія оборони ворога в Луганській області. Також варто зазначити, що від Новоайдара йде пряма дорога на Щастя. Тобто здійснивши прорив на цій ділянці фронту, Збройні сили можуть рухатися як до Сєвєродонецька, так і до Луганська.
Українська армія насправді вже зайняла позиції у сєвєродонецькій агломерації, наступаючи з іншого напрямку. Йдеться про Білогорівку, яку ЗСУ звільнили у вересні. Накопичивши війська, окупанти пожвавили спроби повернути її під свій контроль. Важливість цього селища для противника полягає в тому, що з нього відкривається прямий і досить зручний шлях для наступу на Лисичанськ та всю сєверодонецьку агломерацію.
"Під Білогорівкою окупанти зараз роблять ту ж помилку, яку робили в районі Балаклії, коли намагалися проводити штурмові дії в напрямку Гусарівки. З Лисичанська вони намагаються наступати, тому що Білогорівка – це вигідний трамплін для нашого контрнаступу до сєверодонецької агломерації та перерізання Кремінної та Рубіжного" , – зазначив військово-політичний оглядач групи "Інформаційний спротив" Олександр Коваленко.
Поки що всі спроби атак та контратак противника не приносять жодного успіху, хіба що величезні втрати серед окупантів. І з огляду на те, як агресор облаштовує свою оборону, розподіляє війська і завдає ударів, утримання району Кремінної для нього набагато важливіше, ніж Сватового.
Ще одна локація, де росіяни зазнають величезних втрат – це підступи до Авдіївки Донецької області. Окупанти тиснуть на нашу оборону в цьому районі вже понад півроку, намагаючись підійти то з півночі, то з півдня, то просто його обійти. Схожа ситуація відбувається навколо Бахмута, який противник фактично рівняє із землею. Ворожі угруповання, включаючи найманців з ПВК "Вагнер", намагаються зайти до міста і зі сходу, і з півночі, і з півдня, але поки що все безрезультатно.
РБК-Україна вже раніше детальніше описувало, чому агресор так наполегливо намагається захопити Бахмут. Окупанти хочуть прорватися до водозабору у Годинному Яру, щоби відновити водопостачання Донецька. Плюс можна припустити, що після втрати Ізюма та Лимана агресор збирається розвинути наступ до району Краматорська – Слов'янська саме з бахмутського плацдарму.
Приазов'я: Вугледар
Росіяни з кінця жовтня активізувалися ще на одній ділянці фронту – це південь Донецької області, неподалік Волновахи. Окупанти зібрали у цьому районі близько 5 БТГр, щоби прорватися до району Вугледару. Одне угруповання противника рухається до цього міста через Павлівку з південного заходу. А друга діє з рубежу Славне – Солодке, щоби підійти зі сходу. Особливого прогресу в агресора немає, ні на першому напрямку – там його зупинено біля Павлівки, ні на другому.
Можна припустити кілька версій, чому окупанти обрали саме цей напрямок для активізації атак. По одній із них противник хоче убезпечити залізничну логістику на півдні, що йде через Волноваху. Річ у тім, що росіяни так і не змогли відновити повноцінне забезпечення свого південного угруповання через Кримський міст. Зараз там використовуються лише дві смуги для руху легкових автомобілів та одна смуга для руху залізничного транспорту, зазначив Селезньов.
"Для росіян стає актуальним питання забезпечення військ на півдні. Вони почали виводити цю логістику через Волноваху і далі у бік Мелітополя, щоби возити вантажі залізничним транспортом. Така опція у них є, вони її використовують. Але українські HIMARS можуть долітати до цієї логістичної мережі ", – пояснив експерт.
Тобто росіяни намагаються відтіснити українські війська на відстань, з якої вони не могли б обстрілювати Волноваху. Ще два місяці тому російські військові блогери писали про те, що українська армія нібито готує наступ саме на цій ділянці фронту, стягнувши туди багато сил та засобів. Якщо поглянути на карту, то район Вугледара наче вклинюється в позиції окупантів. Із цього "виступу" можна було б і справді вдало розвинути атаку на Волноваху чи навіть на Докучаєвськ, який в окупації ще з 2014 року. Тож, за іншою версією, агресор спрацював на випередження.
"У районі Павлівки та Вугледару вони намагаються вийти на розв'язку. Вони чудово розуміють, що якщо найближчим часом не взяти цю розв'язку, то там може бути наступ українських військ до Волновахи. Через Волноваху йде єдина залізниця, яка забезпечує мелітопольське угруповання", – зазначив військовий експерт, полковник Роман Світан.
Крім того, з району Павлівки та Вугледару йдуть прямі дороги до Великої Новосілки, а також до Мар'їнки та Курахового. Тобто, взявши цю локацію, противник отримує вигідні позиції для розширення окупації Донецької області.
Правобережжя Херсонської області
Ситуація на правому березі Херсонської області виглядає менш зрозумілою в сенсі задуму супротивника. З одного боку, ми бачимо чимало інформації та сигналів про те, що окупанти готуються відступати за Дніпро. Російське командування прогнозує "непрості рішення", а гауляйтери оголошують евакуацію.
Пересування противника на цій ділянці нагадує броунівський рух. Але при цьому лінія зіткнення за останні тижні майже не рухається. Тож не можна виключати, що дані про будь-які відходи можуть поширюватися агресором навмисно з якоюсь своєю метою.
На правобережжі все ще залишається орієнтовно 22 БТГр окупантів. Їхня кількість не скорочується – швидше за все, у них відбувається ротація. А щоб ЗСУ не завдавали ударів по пересуванню окупаційних військ, агресор за традицією вирішив прикритися евакуацією цивільних.
"Частина так званих важких військ – з технікою, з САУ, які швидко втекти не зможуть – зараз виводять. На їхнє місце з лівого берега заводять приблизно таку ж кількість стрілецьких з'єднань, мобілізованих – це військовослужбовці з автоматом та кількома ріжками до цього автомата", – каже Світан.
У них буде два завдання. Перше – триматись скільки можливо. А якщо неможливо – швидко тікати, що під силу стрілецьким підрозділам, наголосив співрозмовник. Там також залишаються повітрянодесантні війська, у яких по штату є плаваючі бронетранспортери. За допомогою цієї техніки вони можуть форсувати Дніпро за 10-15 хвилин, каже Світан. Що також важливо – противник вивозить усіх російських медиків, обладнання та медикаменти – причому як своє, так і накрадене.
"Під час контрнаступу чи потужної оборони будуть сотні або навіть тисячі поранених російських окупантів. Як їх лікуватимуть у таких умовах? Транспортувати їх на лівий берег буде проблематично. Або вони не цінують життя поранених, або вони не планують тримати оборону настільки довго, щоби поранених було так багато", – звернув увагу Коваленко.
Крім того, окупанти переміщують на лівий берег свою артилерію. А без неї російська армія не зможе вести ні наступальних дій, ні оборону, уточнив експерт. Виходить, підрозділи на правобережжі залишаються без головної підтримки.
"Адже з лівого берега неможливо надавати глибоку підтримку артилерією. У Херсоні вони імітують якусь підготовку до вуличних боїв. Хоча росіяни в міських боях не професіонали. Тому якщо вони артилерією не рівняють місто із землею, вони не мають успіху – це в наступі. А в Херсоні у них буде оборона. І підтримки артилерії у них, вочевидь, не буде", – зазначив Коваленко.
Якщо скласти всі події та фактори разом, схоже, що агресор, справді, не збирається щосили триматися за правобережжя. Але він налаштований стримувати наш поступ. Ускладнена логістика та постійні вогневі удари поки що не стали тими аргументами, які змусили б окупантів уже зараз бігти і здавати Херсон. Але його звільнення – лише питання недовгого часу. Російська пропаганда вже готує внутрішню аудиторію до того, що їм рано чи пізно доведеться залишати правобережжя.
Навіть приплив мобілізованих не допомагає РФ досягти хоч якихось переміщень на фронті. Час не грає на їхньому полі бою. У них справді необмежений людський ресурс – мільйони, які можна відправити гинути в Україну. Але це не вирішує їхньої проблеми з технікою та озброєнням, через яку росіяни вже спустошують білоруські запаси і виводять на фронт чи не музейні радянські зразки.
Перспектив, що агресор зможе розширити окуповані землі, поки що не проглядається. А втримати вже захоплені їм навряд чи дозволять ЗСУ. У цих умовах у Кремля, схоже, єдиний розрахунок – удари по енергетичній інфраструктурі. А далі – "або сидіть без світла, води та тепла, або сідайте за стіл переговорів".
Щоб уникнути такого розвитку подій, потрібна витримка та підтримка наших західних партнерів. Повітряні сили досить влучно збивають ворожі ракети та дрони радянськими установками C-300. За допомогою сучасних комплексів ППО, які нам тільки почали постачати союзники, ефективність ліквідації повітряних цілей буде ще вищою.
Чому ви можете довіряти vesti-ua.net →