Міжнародна організація Репортери без кордонів (RSF) зібрала нові свідчення про стан української журналістки Вікторії Рощиної, яка померла в російському полоні.
Як зазначається у звіті організації, під час етапування з в’язниці в Таганрозі до СІЗО в Кізелі у 2024 році Вікторія була на межі сил. Свідки, які бачили тоді журналістку, описували її, як «худющу, кволу жінку». Деякі казали, що вона була «жовта», як «жертви Голодомору».
Свідок розповів, що дорога до Кізела тривала чотири дні. Спочатку їх везли поїздом, а потім у фургонах.
Деякі ув’язненні, як сказано в матеріалі, ділились із Вікторією частиною своєї їжі, адже знали її як журналістку, яку заарештували за те, що вона говорила правду. Вона відмовлялась від їжі, оскільки, як казала Вікторія, «тут катують наших хлопців».
Репортери без кордонів встановили, що попри виснажливе етапування журналістка прибула до Кізела живою. Це підтверджує спільне розслідування з медіа Слідство.Інфо, проведене у вересні 2025 року.
У матеріалі йдеться, що прибувши до Кізела, Вікторія почувалась недобре. Журналістка часто втрачала свідомість, однак насильство над нею продовжувалось. У в’язниці били всіх ув’язнених, зокрема під час перевірок камер. Умови утримання також були нелюдські. Камери переповнені, вологі та холодні, пишуть Репортери без кордонів.
За словами свідка, напередодні своєї смерті, 18 вересня 2024 року, Вікторія погано себе почувала. Вона попросила в охоронця чаю й навіть запропонувала заплатити пізніше, однак той відповів: «Ти більше не кажи таких дурниць, ти не в тому місці, ти не в тому становищі, щоб щось просити».
Згодом до журналістки прийшов медпрацівник.
«Вони її там приводили до тями, щось їй вкололи, здається», — розповів свідок.
Наступного дня повідомили про її смерть.
