Україна може відмовитися від прив'язки своєї валюти до американського долара та переорієнтувати її на євро. Основна причина – курс нашої країни на вступ до Європейського Союзу. Але є й інші - волатильність на світових ринках, спровокована діями президента США Дональда Трампа, а також пов'язані з ними ж ризики фрагментації світової торгівлі. "Апостроф" з'ясовував, як швидко може статися тісніша "прив'язка" гривні до євро, і як це вплине на пересічних українців.
Національний банк України розглядає можливість тісніше прив'язати гривню до європейської валюти, розповів Reuters голова НБУ Андрій Пишний.
За його словами, Рада Нацбанку вперше обговорювала таку опцію ще у лютому 2024 року. Тоді, нагадаємо, основним аргументом на користь тіснішої прив'язки гривні до євро називалося неухильне збільшення кількості транзакцій у європейській валюті.
Крім того, як відомо, Україна невдовзі після російського вторгнення отримала офіційний статус кандидатки на вступ до Європейського Союзу, що також сприяло глибшій євроінтеграції нашої країни, зокрема у фінансовій сфері.
При цьому останнім часом відбулися певні події, які змусили керівництво НБУ переглянути деякі підходи до валютної політики. Неважко здогадатися, що ці події пов'язані з обранням президентом США Дональда Трампа та його першими кроками на цій посаді.
За словами Андрія Пишного, не лише перспектива вступу України до Євросоюзу, але також "посилення ролі ЄС у забезпеченні нашої обороноздатності, більша волатильність на світових ринках та ймовірність фрагментації світової торгівлі" стали основними причинами того, що Нацбанк все більше схиляється до того, щоб в Україні європейська валюта в якості домінуючої замінила долар.
Отримуємо в гривнях - рахуємо в доларах
Американський долар в Україні 1990-х фактично став національною валютою – через галопуючу інфляцію доларами розплачувалися на речових ринках та в приватних магазинах, ними платили зарплату, звичайно , "в чорну", але в них також, для зручності, рахували і "білу" зарплату.
Ситуація дещо змінилася після запровадження у вересні 1996 року власної національної валюти – гривні, хоча українці, як і раніше, все переводили, принаймні, в умі, у долари. При цьому російський дефолт 1998 року, який торкнувся і України, знову актуалізував доларові платежі, що дозволили громадянам хоч якось пом'якшити наслідки інфляції, що прискорилася, і девальвації гривні.
Надалі роль іноземної, в тому числі американської валюти у системи національних розрахунків продовжувала зменшуватися, але навіть зараз, після майже трьох десятків років від часу запровадження гривні, українці візьмуть та скажуть: "А скільки це в доларах?".
Незважаючи на те, що в перші роки після здобуття незалежності долар став де-факто національною валютою України, а згодом продовжував відігравати важливу роль у функціонуванні її фінансової системи, курсової прив'язки долар-гривня ніколи не існувало.
Що було і залишається до цього дня, - так це встановлення курсу гривні до долара та наступна фіксація курсів гривні до інших світових валют через їхні крос-курси до долара.
На цю модель не надто навіть вплинула війна – у жовтні 2023 року Нацбанк відмовився від фіксованого курсу гривні, який було введено незабаром після початку російського вторгнення, і повернувся до ринкового курсоутворення, проводячи політику так званої "керованої гнучкості", яка передбачає активну участь регулятора в роботі валютного ринку.
При цьому навіть без "керованої гнучкості" прив'язка гривні до долара дозволяє НБУ згладжувати різкі курсові коливання, в основному, завдяки інтервенціям на міжбанку, тоді як щодо інших іноземних валют, зокрема євро, такої можливості регулятор не має.
Долар уже не той
Долар, як і раніше, є головною резервною валютою світу і домінує в міжнародних платежах.
Втім, в останні десятиліття його на світових ринках витісняють інші валюти, зокрема євро, а багато в чому ізоляційна політика адміністрації Дональда Трампа тільки сприяє дедалі більшій відмові багатьох країн і навіть цілих регіонів від використання долара у взаємних розрахунках.
Звичайно, це не означає, що долар втратив своє привілейоване становище у світовій ієрархії, проте слід розуміти, що довіра до нього залежить від геополітичної ролі його емітента – США. А тому, чим меншим буде залучення Сполучених Штатів до процесів глобальної політики, тим більше – і швидше – втрачатимуть інтерес до долара інші країни світу.
І, схоже, ця тенденція докотилася й до України.
Однак запитаємо себе: чи справді настав час покласти край домінуванню долара на вітчизняному валютному ринку і переключитися на євро?
"Що стосується України, то її доля пов'язана з Європою та європейською безпекою, - заявив Reuters керівник напряму ринків, що розвиваються, в Société Générale Фінікс Кален. - З цієї точки зору всі економічні та політичні амбіції повинні бути значною мірою прив'язані до євро, тому я думаю, що їм (українцям) дійсно має сенс розглянути такий перехід".
"Ця ідея абсолютно правильна, і ми неминуче до цього прийдемо, - погоджується у розмові з "Апострофом" інвестиційний банкір та фінансовий аналітик Сергій Фурса. – Питання лише у швидкості такого переходу".
При цьому експерт не зміг сказати, в які терміни може відбутися переорієнтація на євро, зазначивши, що це питання слід адресувати Національному банку, оскільки, за ідеєю, саме там знають усі технічні деталі, що стосуються цього процесу.
Глава НБУ Андрій Пишний у розмові з Reuters не назвав конкретні часові рамки такого переходу, зауваживши лише, що "ця робота складна і потребує якісної, різнобічної підготовки".
У свою чергу координатор експертних груп Економічної експертної платформи Олег Гетман у коментарі "Апострофу" сказав, що Україні було б доцільно "прив'язатися" до євро у перспективі двох-трьох років.
Євро не залишає вибору
Обсяги торгівлі України зі США та Євросоюзом непорівнянні. Якщо зі Сполученими Штатами товарообіг минулого року був меншим за 4 мільярди доларів, то з ЄС лише у першому кварталі цього року він становив понад 28 мільярдів доларів (до речі, ще одне свідчення нинішньої, багато в чому вже штучної прив'язки до долара, коли в ньому рахується товарообіг з країнами Європи).
Однак нещодавно наша країна після довгих і дуже непростих переговорів підписала угоду зі США про корисні копалини, яка, у разі успішної реалізації, може принести нашій економіці мільярди американських інвестицій.
У зв'язку з цим постає питання: чи не надто ми поспішаємо, відмовляючись від американського долара?
"Тут немає ніякого зв'язку - угода про корисні копалини про інше, - заспокоює Олег Гетман. - Це був такий церемоніал - Трамп повинен був показати своїм виборцям, що більше жодної копійки (не буде виділено), якщо вона не повернеться, а ми повинні були показати Трампу свою договороспроможність. Тут немає якогось великого економічного сенсу – можливо, колись він з'явиться, але ми не можемо вгадати, як поводитимуться інвестори".
Нагадаємо, за оцінками фахівців, отримання перших прибутків внаслідок реалізації цієї угоди можливе не раніше ніж через десять років.
Таким чином, "курс" на євро, навіть із поправкою на ресурсну угоду зі США, виглядає абсолютно розумним та правильним.
Але як такий поворот вплине на простих українців?
"Для звичайних громадян, які не займаються зовнішньоекономічною діяльністю, це взагалі без різниці, вони навіть не помітять цього, - каже Олег Гетман. - Для них не матиме жодного значення, що до чого буде "прив'язано". Тому що, якщо буде (гривня) "прив'язана" до євро, через крос-курс визначатиметься курс долара, і в обмінниках ми побачимо те ж саме".
Інша справа – вітчизняні імпортери та експортери. Вони швидше за все відчують на собі зміни, які підуть їм на користь.
"Євро - це стабільна, вільно конвертована валюта, зараз у розрахунках по світу вона посідає друге місце після долара і швидко набирає обертів, - пояснює експерт. - Зараз більшість наших зовнішньоекономічних розрахунків у доларах, проте на другому місці з невеликим відривом йде євро, але скоро він зрівняється з доларом".
Дуже чітка кореляція
Як було сказано вище, нинішня прив'язка гривні до долара не є тотожною курсовій прив'язці.
Однак деякі країни світу фіксують обмінний курс своїх валют до долара, залишаючи його незмінним або поміщаючи в якийсь вузький коридор.
На такий крок країни, як правило, йдуть для забезпечення фінансової стабільності, або якщо їхні економіки сильно залежать від експорту номінованих у доларах товарів.
До другої категорії можна віднести нафтовидобувні країни Перської затоки – Саудівську Аравію, Катар, Бахрейн, ОАЕ.
Зрозуміло, є також країни, котрі прив'язують курси своїх валют до євро.
Це, наприклад, Болгарія, Хорватія, Боснія і Герцеговина. Дві перші вже входять до Європейського Союзу, остання є кандидаткою на вступ до ЄС.
При цьому в Чорногорії та Косово (чий суверенітет не визнається багатьма країнами світу, зокрема Україною), які не входять до ЄС, євро використовується як національна валюта.
Очевидно, що сьогодні передчасно обговорювати перспективи повного переходу України на євро. Але, можливо, є сенс ще сильніше "прив'язати" нашу валюту до європейської шляхом фіксації обмінного курсу гривні до євро?
"У складні часи, які були в 2014 році, наша влада всерйоз розглядала варіант прямої прив'язки, щоб уникнути (курсових) стрибків, - розповідає Олег Гетман. - Але зараз це було б недоцільно, тому що в цьому є дуже серйозні ризики. З одного боку, ми робимо валюту стабільною, але, з іншого - сковуємо себе у рухах, у можливостях емісії, докапіталізації банків. Це обмежило б свободу дій нашого Національного банку".
"Фіксований курс – це погано, ми це вже проходили, - додає Сергій Фурса. - Але коли ми вступимо до ЄС, певна прив'язка з'явиться сама по собі".
Відповідаючи на уточнююче запитання видання про те, якою мірою прив'язують свої валюти до євро, наприклад, Чехія та Польща, які, до речі, не поспішають переходити на загальноєвропейську валюту, експерт сказав: "Вони не прив'язують, але там є дуже чітка кореляція".
Чому ви можете довіряти vesti-ua.net →