В Україні готують реформу ринку перепродажів вживаних автомобілів, результатом якої може стати зниження кількості прямих угод між фізособами і збільшення ролі посередників – фірм, які скуповують і перепродають вживані машини. Такі компанії нині не можуть здійснювати повноцінну діяльність через законодавчі недоліки, які роблять нерентабельним для юридичних осіб офіційне придбання транспортного засобу. Усе це забирає об'ємний вторинний авторинок у тінь і не дає державі можливості брати з нього податки.
Саме на останній факт звертають увагу депутатів представники автомобільного бізнесу, у тому числі офіційних імпортерів і дилерів, які активно лобіюють прийняття законопроекту №9083. Документ з березня перебуває у парламенті, але поки що не був прийнятий навіть у першому читанні.
На думку опитаних UBR.ua експертів, ухвалення проекту закону спростить їх реалізацію для автовласників і дасть поштовх поширенню в автосалонах послуги трейд-ін – заміни старої машини на нову з доплатою. Докладніше про те, як нині функціонує вторинний авторинок, і як він може змінитися після прийняття законопроекту – далі у матеріалі.
Як влаштований ринок перепродажу авто в Україні
В Україні вторинний ринок автомобілів абсолютно домінує над первинним, а більша частина "вторинки" припадає не на імпорт, а на перепродаж вже завезених і зареєстрованих машин. За даними Інституту досліджень авторинку (ІДА), 2020 року 69% усієї автовторинки припало на внутрішні перепродажі. 2022-го, підраховували в ІДА, українці перепродали всередині країни понад 711 тис. вживаних легковиків і при цьому зареєстрували лише 39,1 тис. нових.
Абсолютна більшість угод з перепродажів офіційно укладається безпосередньо між колишніми власниками і кінцевими покупцями: минулого року у 97,8% випадків покупцями вживаних авто були фізособи, зазначали в ІДА. Однак, насправді, розповідає нам голова правління Інституту Станіслав Бучацький, до половини таких операцій здійснюється за участю компаній-посередників.
"Хоча за статистикою лише 1-2% внутрішніх покупок вживаних авто припадає на юросіб, за нашими приблизними оцінками, заснованими в тому числі на моніторингу автомайданчиків в інтернеті, близько 40-50% продажів проходить через бізнес-сегмент. Це люди, які якщо ще не оформилися як бізнес, то мали б це зробити. Вони не продають авто раз на 3-5 років, а торгують машинами з метою заробітку", – каже Бучацький.
Частково ринок перепродажів представлено так званими "перекупами", які свою підприємницьку діяльність не реєструють, користуються послугами сторонніх майданчиків для пошуку клієнтів і "купують" авто за нотаріальною довіреністю або техпаспортом, каже Бучацький.
За його словами, на ринку присутні й більш організовані підприємства, зокрема ті, що мають фізичні автомайданчики. Однак і їх робота теж не відображається у статистиці продажів через те, що вони офіційно не купують автомобілі у продавців, а пропонують їм послугу з пошуку покупця, укладаючи комісійний договір.
Автокомісійна діяльність є легальною в Україні та регулюється постановою Кабміну №1200. Однак на практиці таке посередництво пов'язане з низкою негативних явищ, що стосуються і покупців, і продавців, і ринку загалом.
По-перше, пояснює Бучацький, нині "автокоміс" юридично не виступає стороною договору купівлі-продажу, а лише супроводжує угоду продавця і покупця. Через це при появі проблем під час експлуатації авто – виявленні прихованого дефекту, скрученого пробігу, перераховує експерт, – покупець може пред'явити претензії лише попередньому власнику, на якого машина була зареєстрована у сервісному центрі МВС.
"Про жодні права споживачів тут не йдеться", – дав оцінку Бучацький.
В основному майданчики беруть за комісійну послугу в межах 5% вартості автомобіля, сказав нам директор інформаційно-аналітичної групи Auto-Consulting Олег Омельницький. Але зауважив, що іноді підприємці намагаються обдурити клієнта.
"Траплялося, що за місяць-два автомобіль не продають і він нерухомо стоїть на майданчику. Власник приходить його забрати, а йому виписують величезний рахунок за паркування, рекламні послуги. У результаті він і авто не продав і ще й попав на гроші. Але це виняток з правил", – розповідає Омельницький.
Незручності продавця при роботі з посередниками полягають у тому, що він не отримує гроші від автомайданчика відразу після передачі машини – тільки після укладання договору з кінцевим покупцем, на пошук якого посередники витрачають час.
Усе вищеописане кардинально відрізняється від європейської моделі: так, у Польщі та Німеччині близько 70% перепродажів автомобілів проходять через спеціалізовані фірми, які саме викуповують вживані ТЗ і продають їх від свого імені, несучи всю відповідальність, що виходить з цього, пояснює Станіслав Бучацький.
Через відсутність в Україні компаній, які офіційно займаються купівлею-продажем вживаних машин, спотворюється і цінова статистика вторинного ринку. У комісійних договорах зазначаються "кумедні цифри" вартості авто, які ніяк не корелюють з середньоринковими, пояснює представник ІДА. Переважна кількість розрахунків між учасниками угод проводиться за готівкову валюту, додає експерт.
Останній анахронізм. Чому компанії не купують вживані авто
Принаймні та частина підприємців, яка нині пропонує комісійну послугу і має фізичні автомайданчики, готова почати офіційно займатися скуповуванням машин для їхньої подальшої реалізації, вважає Бучацький. Проте до сьогодні цьому заважало законодавство.
Попереднього разу депутати реформували галузь 2016 року, ухваливши закон №1084-VIII. У пояснювальній записці до проекту цього документа зазначалися ті самі труднощі вторинного авторинку, які існують на ньому й нині, а головною їх причиною називалися колізії оподаткування. До ухвалення закону викупні автомобілі компанії підпадали під повторне нарахування ПДВ на повну вартість машини під час її перепродажу.
"В європейській і міжнародній практиці ПДВ при повторному продажу вживаних товарів (у тому числі транспортних засобів) нараховується виключно на маржинальний прибуток, який є різницею між ціною продажу і ціною придбання товару", – зазначали автори закону.
Після того, як торговці вживаними авто отримали можливість сплачувати податок зі своєї маржі, ринок організованих перепродажів почав розвиватися активніше: у кожному місті з'явилося кілька автомайданчиків, каже Бучацький. Проте, всупереч прогнозам депутатів, до ліквідації "різних комісійних схем" закон все-таки не привів.
Як вважають наші співрозмовники, це сталося через заборону для суб'єктів госпдіяльності купувати вже зареєстровані у сервісних центрах МВС автомобілі як товар: натомість вони зобов'язані перереєструвати їх на себе як основний засіб використання.
Через наявність цієї норми для придбання вживаного авто з метою його подальшого продажу компаніям доводиться проводити "титанічну роботу", констатував гендиректор Всеукраїнської асоціації автомобільних імпортерів і дилерів (ВААІД) Олег Назаренко у Facebook. По суті, фірмам необхідно двічі перереєструвати кожен автомобіль у сервісному центрі (спочатку на себе, а потім на кінцевого покупця), зазначено у пояснювальній записці до законопроекту №9083.
Крім того, для реєстрації ТЗ компанії теж мають отримати довідку з районного центру територіального комплектування (військкомату) про взяття його на військовий облік, а після продажу – про зняття з обліку.
Оскільки центри комплектування працюють лише двічі на тиждень до 13 години дня, ведуть облік автомобілів вручну у паперових журналах, перед ними вишиковуються "величезні черги", а на отримання кожної довідки йде від одного до кількох робочих днів, стверджують автори проекту закону.
Бучацький називає ці вимоги "анахронізмом" й останньою причиною того, що українські посередники не торгують вживаними автомобілями, а лише супроводжують угоду з купівлі-продажу. Труднощі з реєстрацією уживаного авто гальмують і поширення в Україні послуги трейд-ін (заміни старих машин на нові з доплатою). Автодилери пропонують її й нині, проте одиниці користуються передбаченою законом процедурою реєстрації вживаного авто, зазначив Олег Назаренко.
"Ми не знаємо реального обсягу трейд-ін, тому що більшість дилерів бере вживану машину за генеральною довіреністю. Такий тіньовий трейд-ін не відображається у статистиці: ми бачимо, що людина придбала нове авто, залишаючись власником старого, яке через якийсь час продає", – пояснює схему гендиректор ВААІД".
За його словами, здійснення трейд-ін за генеральною довіреністю несе певні ризики для дилерів: наприклад, вони можуть втратити куплене авто, якщо на власність клієнта буде накладено арешт банком. Або якщо в разі смерті клієнта на його ще непродану машину заявлять права родичі.
Законопроект №9083 пропонує дозволити суб'єктам господарювання, які здійснюють оптову і роздрібну торгівлю поставленими на облік у МВС автомобілями, не реєструвати їх на себе після покупки. Ця процедура здійснюватиметься один раз вже кінцевим покупцем.
Незважаючи на всесторонню підтримку законопроекту галуззю, він встиг почути нарікання з боку бюджетного комітету парламенту і Мінфіну. За їхніми зауваженнями, до документа не було надано фінансово-економічного обґрунтування, при тому, що його вплив на доходи бюджетів може бути негативним: за кожну реєстрацію ТЗ автовласник оплачує адміністративний збір, зазначається у висновку бюджетного комітету.
"Ті, хто писав ці висновки, не розібралися, – каже Назаренко, – адже сервісний центр не є прибутковою організацією, адміністративний збір просто відшкодовує витрати на оренду приміщень, персонал тощо. Якщо центри надаватимуть менше послуг, у них буде менше витрат. Ми вже надали економічні розрахунки, з якими Мінфін у принципі погодився", – сказав нам голова ВААІД.
Згідно з прес-релізом Європейської бізнес асоціації (EBA), після ухвалення законопроекту доходи бюджету зростуть завдяки відрахуванням податків з боку бізнесу, що здійснює продаж ТЗ: з одного реалізованого авто вартістю 600 тис. грн до бюджету надходитиме 19,8 тис. грн податків, підрахували в EBA.
"Тобто навіть кілька сотень автомобілів принесуть до бюджету мільйони гривень податками", – зазначили в асоціації.
Змінити стару машину на нову стане простіше. Як зміниться ринок перепродажів
Все-таки 600 тис. грн – або понад $16 тис. за нинішнім курсом – ціна за дуже дорогу вживану машину. Як зазначає Бучацький з ІДА, середня ціна за вживане авто в Україні становить $5,3-5,4 тис., а маржа компаній, з якої вони сплачуватимуть податки за операціями купівлі-продажу у разі прийняття законопроекту, в основному вимірюється кількома сотнями доларів.
"Автомайданчик заробляє по $100-150 з машини, але намагається продати їх якнайбільше – 30-50 на місяць", – говорить Бучацький.
Проте за рахунок загального обсягу ринку, що 2022 року перевищував 700 тис. одиниць, податкові надходження з галузі мають потенціал для радикального зростання. Не всі підприємці відразу скористаються законодавчою можливістю перепродувати машини замість супроводу угод, проте, як прогнозує Бучацький, поступово Україна наближатиметься до європейського формату, коли близько 70% автомобільного секонд-хенду скуповують і реалізують фірми.
Послуга з виставлення машини на автомайданчик за договором комісії "збережеться як опція", проте автовласники дедалі частіше відмовлятимуться від неї з метою заощадити час і отримати гроші відразу. Частина громадян, бажаючи виручити за ТЗ більше грошей, все ще волітиме продавати їх самостійно, виставляючи оголошення про продаж на сайтах і демонструючи машину потенційним покупцям. Але їх буде дедалі менше – у тому числі з міркувань безпеки.
"Буває, що під час показу автомобіль можуть і відібрати", – зазначає директор Auto-consulting Омельницький. Він вважає, що законодавчі зміни дадуть поштовх до розвитку в Україні поки що "слаборозвиненої" послуги трейд-ін. Однак на її масовість і прискорене оновлення автопарку розраховувати не варто і після запровадження новації, вважають експерти.
Українські дилери частіше оцінюють вживані авто нижче, як ринок, каже голова правління ІДА Бучацький. З ним погоджується і Олег Омельницький.
"Якщо салон продає машину за системою трейд-ін, то потім йому треба буде витратити ресурси на продаж старого авто. А для них це – побічна діяльність", – пояснює директор Auto-Consulting.
Чому ви можете довіряти vesti-ua.net →
Читайте vesti-ua.net в Google News