Пенсійну реформу наздогнали конкуренти. Що на неї чекає восени

Осінній бій чекає на пенсійну реформу Володимира Гройсмана вже через кілька місяців. Полем бою стануть парламент та експертне середовище, де вже помітний розкол думок щодо доцільності впровадження реформи за моделлю прем'єра.

Винуватець розколу — другий рівень пенсійної системи — обов'язковий накопичувальний. Реформа Гройсмана не передбачає його запровадження, а на думку частини депутатів та експертів, він украй необхідний.

10 липня у Верховній Раді з'явився проект закону щодо запровадження накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Восени він обіцяє скласти конкуренцію законопроекту Гройсмана.

За словами співавтора липневого документа народного депутата Наталії Веселової, зараз цей законопроект на доопрацюванні і до осені його підпишуть понад 80 депутатів. Тобто підтримку в залі він може отримати.

ЕП розбиралася, що таке накопичувальний рівень, збирала аргументи за та проти нього і з'ясовувала, чи має він шанси на ухвалення.

Реформа загубилася у рівнях

За словами президента інвестиційної групи "Універ" Тараса Козака, класифікація Світового банку передбачає п'ять рівнів пенсійної системи.

Нульовий або базовий рівень передбачає виплату з держбюджету найбіднішим верствам соціальної виплати без прив'язки до страхового стажу або зарплати. "Іншими словами, це рівень ліквідації злиднів", — пояснює експерт.

Перший рівень — це рівень солідарної системи. Покоління працівників сплачує внески до Пенсійного фонду і так утримує покоління похилого віку.

Другий рівень — обов'язковий накопичувальний.

Громадяни, які працюють, роками накопичують внески на окремому рахунку, з яких потім їм виплачується пенсія. Накопичені внески інвестують у різні фінансові інструменти. Після виходу на пенсію учасник отримує право на одержання пенсії, яку обчислюють з урахуванням накопиченої суми внесків та інвестиційного доходу.

Третій рівень — добровільний накопичувальний. Громадянин добровільно накопичує кошти. За те, що він відмовляється від споживання цих коштів зараз і накопичує їх на своє пенсійне майбутнє, він отримає певні стимули, наприклад, податкові пільги — не платитиме з цих коштів податки.

Четвертий рівень — пенсійна інфраструктура на рівні муніципалітетів. Йдеться про будинки для людей похилого віку, пільги для пенсіонерів, різні види допомоги.

В Україні діють перший та третій рівні. Жоден з них недосконалий. Ситуація з першим рівнем така: внески працівників покривають половину з необхідних Пенсійному фонду 284 млрд грн. Іншу половину, 143 млрд грн, дотує бюджет.

Світовий стандарт "коефіцієнта заміщення" витримувати не вдається. Він передбачає, що пенсія повинна становити не менше 40% доходу громадянина на момент виходу на пенсію. "З 2012 року співвідношення середньої пенсії до середньої зарплати щороку зменшується і в 2017 році становить 34%", — говориться в роз'ясненні Мінсоцполітики, яке є у розпорядженні ЕП.

Третій рівень пенсійної системи в Україні представлений недержавними пенсійними фондами. За даними Мінсоцполітики, загальна вартість їх активів становить 2,076 млрд грн, з яких 50% — активи корпоративного недержавного пенсійного фонду НБУ. Його проблема — у слабкості та вузькому охопленні.

Другий рівень з український пенсійних реалій просто випав. Плани уряду ухвалити восени пенсійну реформу активізували дискусії щодо доцільності його запровадження. Звучать аргументи і за, і проти таких намірів.

Проти

Основний аргумент проти впровадження другого рівня — відсутність фондового ринку. Іншими словами, державні або приватні фонди не матимуть фінансових інструментів для інвестування накопичень. Якщо цей рівень запроваджувати зараз, то кошти можна буде вкладати лише в ОВДП або на депозити в банках.

Ризики збитків пов'язані і з емітентами цінних паперів, у які вкладені накопичення.

Яскрава ілюстрація — скандал у Казахстані. У 2014 році Єдиний накопичувальний фонд країни вклав 250 млн дол в облігації банку Азербайджану, а навесні 2017 року банк збанкрутував. Він запропонував ЄНФ обміняти облігації на суверенні бонди Азербайджану за нижчою ставкою. Для ЄНФ це 50 млн дол збитків.

Крім того, при введенні другого рівня буде складно уникнути підвищення оподаткування. ЄСВ становить 22% і його катастрофічно мало для наповнення Пенсійного фонду. Саме тому "відщепити" частинку від ЄСВ у накопичувальний рівень — погана ідея. Це тільки збільшить дефіцит Пенсійного фонду.

Вихід — підвищувати податкове навантаження. Варіанти можливі різні: збільшити податки окремо для роботодавця або для працівника, для роботодавця і працівника або одночасно для роботодавця, працівника і держави.

Світовій практиці відомі різні варіанти.

Функціонування обов'язкових накопичувальних пенсійних систем в окремих країнах

Автори депутатського пенсійного проекту пропонують запровадити додатковий податок з доходу фізосіб, молодших за 35 років, який піде на накопичувальний рівень пенсійної системи (2%, які щороку зростають на 1% до 7%).

На думку голови підрозділу з управління локальними активами групи ICU Григорія Овчаренка варто звернути увагу на модель Австралії. Вона оптимальна для України, бо дозволяє вийти на коефіцієнт заміщення 40%, а завдяки додатковому навантаженню на роботодавця "погасити" невдоволення на рівні працівника.

"В Австралії діє спеціальний тест на рівень доходів. Якщо за його результатами ваші доходи вищі за певний рівень, державної пенсії у вас не буде. Такий підхід дозволяє не платити пенсії мільйонерам", — зазначив експерт.

Окрема проблема в тому, що запровадження накопичувального рівня пенсійної системи в Україні регулює закон, у якому чітко сказано: поява накопичувального рівня неможлива доти, доки бюджет Пенсійного фонду не стане бездефіцитним.

За

Пенсійна реформа від Гройсмана ґрунтується на тезах про соціальну справедливість та бездефіцитний пенсійний фонд. До обох є питання.

Слабке місце "соціальної справедливості" у тому, що внаслідок реформи у короткостроковому виграші опиняться нинішні пенсіонери, а майбутні отримають нижчі пенсії порівняно з тими, які б отримали без реформи. Проблема також у тому, що коефіцієнт заміщення з часом буде знижуватися.

Слабке місце тези про бездефіцитний Пенсійний фонд у тому, що досі не зрозуміло, завдяки яким економічним факторам він таким стане.

Зараз один працівник утримує одного пенсіонера. Якщо працівник платить 22%, то за словами Овчаренка, пенсіонер не може розраховувати на коефіцієнт заміщення 40%. Скасування спеціальних пенсій і розширення бази оподаткування ЄСВ, за його словами, математично не покривають дефіцит фонду у розмірі 143 млрд грн.

Очікуване зниження коефіцієнта заміщення — це підстава, яка стимулюватиме державу дотувати бюджет фонду, щоб утримати пенсії на більш високому рівні.

ЕП вдалося ознайомитися з розрахунками Мінсоцполітики, зробленими на базі макроекономічного сценарію Мінекономіки. Урядовці очікують, що дефіцит Пенсійного фонду поступово зменшуватиметься, у 2026 році настане переломний момент і в 2027 році бюджет фонду буде бездефіцитним.

Перший аргумент на користь обов'язкового накопичувального рівня — він дозволить сформувати "фінансову подушку", знизити навантаження на Пенсійний фонд і втримати коефіцієнт заміщення на вищому рівні.

Другий аргумент — рівня добровільного накопичення для цього недостатньо.

"Один з аргументів проти обов'язкового накопичувального рівня такий: навіщо він, якщо є добровільний. Однак люди надають перевагу споживанню тут і зараз, а якщо врахувати низький рівень знань про фінансові продукти, то виходить, що добровільні накопичувальні програми непопулярні", — говорить Овчаренко.

Добровільний накопичувальний рівень міг би забезпечити нормальні розміри пенсій, але не забезпечить через його непопулярність. За словами Овчаренка, лише 5% громадян добровільно користуються накопичувальними програмами.

Третій аргумент — відсутність фінансових інструментів — не так страшно, як може здатися на перший погляд. Стартувати можна з ОВДП, а потім розвивати ринок завдяки муніципальним облігаціям та іноземним цінним паперам.

Важка артилерія

Позиція уряду щодо обов'язкового накопичувального рівня така: ми за, але невідомо коли. Раніше фігурував 2019 рік, зараз плани змістилися на 2021 рік.

При Мінсоцполітики працює профільна робоча група, до якої увійшли представники громадськості та міністерства. Вони повинні розробити план запровадження другого рівня пенсійної системи.

За інформацією джерел, для міністра соцполітики Андрія Реви та прем'єр-міністра головне — зберегти цілісність свого проекту на етапі підготовки до другого читання і не допустити його розмиття поправками або альтернативними ініціативами.

До певних поступок при доопрацюванні вони готові. Наприклад, можуть погодитися з необхідністю провести аудит Пенсійного фонду або дослухатися до інших незначних правок. Втім, є й принципові моменти. Так, уряд не погодиться змінити підходи до підвищення страхового стажу.

Головний помічник уряду в пенсійний реформі — Міжнародний валютний фонд. Пенсійна реформа — must have для отримання наступного траншу від кредитора. Як проміжний захід МВФ вона влаштовує, оскільки дозволяє в короткостроковій перспективі частково збалансувати бюджет Пенсійного фонду.

На цьому фоні введення обов'язкового накопичувального рівня для кредитора — річ можлива, але не термінова. Можна зробити один крок, а потім — наступний. Заковика лише в тому, що, зважаючи на соціальну гостроту та непопулярність пенсійних змін, наступний крок може відбутися дуже нескоро.

Джерело: epravda.com.ua