Через два тижні після викрадення лідера Венесуели Ніколаса Мадуро Кремль досі не оговтався від шоку. Мадуро, давній союзник Росії та ключовий член "антизахідного клубу", розглядався в Москві як стабільна опора зовнішньої політики диктатора Володимира Путіна, пише російський журналіст та публіцист Михайло Зигар у колонці для Der Spiegel.
Минулого року Мадуро відвідав Росію та стояв на сцені військового параду 9 травня – ритуалу, який має майже священне значення для Кремля.
Росія останніми тижнями продавала партії нафти Індії по близько $22 за барель – майже втричі дешевше за середню світову ціну. Це, ймовірно, означає продаж за собівартістю або близькою до неї. Така ситуація робить російську економіку особливо вразливою до будь-яких шоків на світовому нафтовому ринку.
Попри це, негайного краху Росії не очікують, пише Зигар. Венесуельська нафта становить лише близько 1% світового видобутку, а збільшення її видобутку до кількох мільйонів барелів на день займе роки та величезні інвестиції. Це означає, що ресурси для продовження війни у Росії поступово вичерпуватимуться, проте Путін зможе продовжувати військові дії ще щонайменше два роки.
Переворот у Венесуелі Кремль сприймає не лише як нафтову, а й як фінансову кризу. Заява президента США Дональда Трампа про продаж венесуельської нафти через американські компанії та в доларах розглядалася Москвою як серйозне послаблення планів РФ щодо незалежності від долара.
Упродовж останніх років Росія просувала стратегію відходу від долара: продаж нафти Китаю в обмін на юані, використання "тіньового флоту" для експорту нафти всупереч санкціям та здійснення транзакцій поза доларом. Ця стратегія базувалася на припущенні, що Росія зможе зберегти доступ до альтернативних джерел нафти та незалежних маршрутів постачання. Зараз цей доступ фактично опинився під контролем США.
Протягом двох десятиліть Росія інвестувала зброю та ресурси у режими Уго Чавеса та Мадуро, а Китай надавав кредити під майбутні поставки нафти на десятки мільярдів доларів. Зараз значна частина цих гарантій знаходиться в руках Вашингтона, що робить Кремль вразливим і змушує переглядати стратегічні плани у зовнішній політиці та економіці.
