Науково-виробниче підприємство “Українські авіаційні системи” (УАС), з яким у Міноборони укладено контракт на постачання 60 безпілотників Hawk на суму понад 800 млн грн, могло щонайменше вдвічі завищувати ціну БпЛА, а надлишок коштів було “відмито” через підконтрольні компанії. Про це йдеться в низці судових ухвал щодо кримінального провадження, яке веде Державне бюро розслідувань. Фірма на третину належить Жанні Розенблат - дружині екс-нардепа 8 скликання. Закупівлю безпілотників компанія проводила у словацької фірми із сумнівними зв’язками, яка фігурувала в підозрілих тендерах “Енергоатома”. Докладніше про це в матеріалі "Апострофа".
Давня мрія Розенблата
Трохи більше ніж п’ять років тому, у червні 2018 року, журналісти програми Bihus.info випустили сюжет із промовистою назвою “Розенблат надає крила”. В ньому йшлося про те, що компанія, в якій дружина тодішнього народного депутата Жанна має частку в 37,9%, планує продати Міноборони два безпілотники Hawk, розроблені спільно з іноземними партнерами. Сам Розенблат не приховував тоді, що ідея створювати БпЛА належить саме йому, і що він загорівся нею ще в 2014 році.
Втім, як з’ясували журналісти, на той момент (2018 рік), безпілотники були “сирі”. Попри формальне проходження відомчих випробувань, на демонстраційних польотах через вади конструкції кілька разів безпілотник впав. Висновок фахівців був невтішний: основним льотним вимогам Hawk не відповідає. Крім того, були питання і до постачання - частину деталей за документами розмитнювали уже після проходження випробувань. Тобто це не могла бути українська розробка, а лише імпорт. Це не завадило Міноборони заключити з УАС контракт, за яким влітку 2019 року було поставлено 2 безпілотника, а в березні 2022 року - уже після початку повномасштабного вторгнення - ще сім, по ціні 5,95 млн грн кожен. Зазначимо на полях, що крім некондиційних безпілотників, компанія дружини Розенблата намагалася поставити Міноборони гальмівні парашюти для винищувачів Су-27 і МіГ-29. Щоправда, до конкурсу їх тоді не допустили, бо парашюти рвалися на випробуваннях.
Восени 2022 року, як слідує з судових документів, товариство вступило в злочинну змову з посадовцями Міноборони і заключило новий контракт № 403/1/22/369 від 07.12.2022 на виробництво уже 60 БпЛА Hawk на суму майже 810 млн грн., з яких 645 млн уже було перераховано. Тобто ціна склала уже 14,672 млн. грн. за один комплекс.
В чому полягала схема? ДБР звинуватила компанію у відмиванні коштів через завищення ціни апаратів в 2,5 рази, відповідне кримінальне провадження №62022100110000153 за ознаками ч. 4 ст. 190 КК України (шахрайство в особливо великих розмірах) було відкрито в листопаді 2022 року. Фактично в Україні ніхто ці комплекси не виробляв - закупівлю провели у словацької фірми з сумнівним шлейфом.
При цьому “надлишок” коштів, згідно з платіжними документами, під виглядом закупівлі валюти для оплати за імпорт матеріалів перераховувався близьким до власників іноземним компаніям, а також розміщувався на депозитах. Приміром, за даними слідства, 21,2 млн грн. опинилися на рахунках ПрАТ “Фаворит компані” (13579674) (50% належить сестрі Розенблата, 34% дружині і 16% самому екс-нардепу) та низки ФОПів з ознаками ризикованості, що слідчі кваліфікували як “спрямовані на легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом”. Ще 305 млн. грн. УАС поклала на депозит.
Зі списку доказів, які мають намір вилучити слідчі, можна зробити висновок про масштабність схеми. Втім, суди не надто поспішають сприяти слідству. Приміром, однією з нещодавніх ухвал у справі Печерський райсуд Києва скасував арешти рахунків УАС. Адвокати в клопотанні посилалися на уже підписані контракти на закупівлю компонентів для безпілотників. А оскільки договір з Міноборони передбачає постачання до середини серпня поточного року - то блокування рахунків нібито перешкоджає діяльності фірми. Тож тепер родина Розенблата може фактично вільно розпоряджатися виведеними з оборонного контракту коштами.
Словацькі “друзі”
Якщо в п’ять років тому “тестові” безпілотники для поставки Міноборони фірма дружини Розенблата фактично закуповувала у молдовської компанії свого бізнес-партнера (це з’ясували журналісти Bihus.info), то цього разу постачання йшло через словацьку компанію aMARTINI s.r.o. Низку контрактів із нею слідчі також запитали дозволу вилучити. В розпорядженні редакції є фотокопія митної декларації, згідно з якою УАС ввезла на територію України закуплені у aMARTINI s.r.o. 30 БпЛА Hawk на 182 млн грн. по ціні трохи вище 6 млн грн. кожен.
За даними словацького бізнес-реєстру, засновником aMARTINI s.r.o. є Павол Райман (Pavol Rajman) з містечка Жиліна, де і зареєстрована фірма. Незадовго до цього засновником aMARTINI був його син Мартін Райман (Martin Rajman), а також його дружина Валерія Райманова (Valeria Rajmanová) (в чеській і словацькій мовах до прізвища дружини додається закінчення “-ова” - прим. авт.). Словацькі компанії, щоб торгувати продукцією військового призначення, повинні бути членом Союзу безпекової і оборонної промисловості. Компанії, яка поставила безпілотники фірмі дружини Розенблата, в цьому списку немає (і це не дивно, бо йдеться про посередницьку консалтингову компанію).
Про Мартіна Раймана з відкритих джерел відомо, що він є неодноразовим фігурантом адміністративних справ про контрабанду через український кордон. В Словаччині ж він потрапляв до ЗМІ з більш приємної нагоди - нібито виграв автомобіль в лотереї від місцевої газети. За даними словацького бізнес-реєстру, він так чи інакше виступає засновником близько двох десятків компаній, де його партнерами є громадяни України, Росії і Білорусі. Судячи з даних про діяльність цих фірм, Мартін, серед іншого, займається створенням бізнесу для потреб іноземців “на потоці”. Наприклад, раніше в засновниках компанії aMARTINI фігурувала також Ольга Лазорко. Персональні дані, розміщені в реєстрі, дають змогу ідентифікувати її як колишню дружину Олександра Лазорка, втіклого тоді з України екс-голови Укртранснафти (наближений до Ігоря Коломойського фігурант кримінальних справ про незаконне викачування з державних трубопроводів технологічної нафти на користь структур останнього).
“Засвіченою” в Україні є компанія Раймана Medi-Complet s.r.o., яка в 2019 році брала участь в договірному тендері Енергоатома на постачання теплообмінних касет для енергоблоків на 1 млн євро. Виграла тоді чеська фірма, а словаки були “статистами” (ціну не знижували). При цьому словаки пропонували продукцію російських компаній, при цьому філія однієї з них - ТОВ “Діаконт” - за дивним “збігом” належала Валерію Жданенку, власнику чеської Norma Trade Engineering s.r.o., конкурента фірми Раймана, який і виграв тендер.
***
В підсумку, маємо компанії сім’ї екс-нардепа Розенблата, які виводять близько 9 млн доларів на свої рахунки замість закупівлі безпілотників. І при цьому отримують досить лояльне ставлення судів до арешту рахунків, не кажучи уже про арешт самих фігурантів - засновників і афілійованих осіб, яких звинувачують у шахрайстві в особливо великих розмірах. Більше того, Міноборони не поспішає розривати контракт із горе-постачальниками.
Далі - маємо підрядника-посередника, який сам проходить в кримінальних справах про контрабанду, і готовий виступити “зручним партнером” (не лише для українців, але й для росіян і білорусів). А отже безпілотні апарати насправді - невідомого походження, невідома їх реальна собівартість і технічні характеристики.
Попри те, що справу щодо безпілотників від родини Розенблата веде ДБР, швидкість і глибина розслідування залишає бажати кращого. Ба більше, попередній досвід кримінального переслідування екс-нардепа у так званій “бурштиновій” справі (де він навіть деякий час перебував у розшуку), а також у справі про видачу паспорта за підробними документами, показує, що вийти сухим з води (а можливо навіть подати на правоохоронців до суду у відповідь) - не надто складне завдання для досвідченого політика і підприємця.
Інша справа, що тепер іде мова, по-перше, про постачання продукції сумнівної якості до армії, яка просто зараз воює (і для якої безпілотники є важливим елементом ведення боротьби з ворогом). По-друге, про цинічний заробіток на завищених цінах і закупівля імпортної продукції невідомого походження під виглядом українського виробництва. По-третє, про партнерство з посередником, за яким тягнеться кримінальний шлейф і абсолютна нерозбірливість в тому, кому він допомагає облаштувати бізнес в Словаччині. За таких обставин “розслабленість” і зволікання правоохоронців щодо переслідування визнаного членом злочинного угрупування фігуранта саме по собі може стати фатальним. Не кажучи вже про наслідки таких поставок для системи воєнних закупівель і для результатів війни в цілому.
