П’ятий рік війни стане вирішальним для мільйонів українців, які виїхали за кордон. Цьогоріч умови перебування в Європі та інших країнах істотно зміняться, тож багатьом доведеться вирішити — або залишатися, або повертатися додому.
Про це пише BBC.
Межа у 5 років
4 березня 2022 року ЄС запровадив тимчасовий захист для мільйонів українців, переважно жінок та дітей, що тікали від війни. Він давав право легально перебувати в ЄС, працювати, отримувати медичну допомогу, освіту та соціальні послуги.
За п’ять років настрої українців змінилися: 2022 року три чверті планували повернутися додому, нині лише 43% розглядають таку можливість, а 17% точно не повернуться, за даними Центру економічних стратегій (ЦЕС).
У вересні 2025 року Рада ЄС ухвалила рекомендації щодо завершення тимчасового захисту, а переговори про майбутній статус українців у ЄС розпочалися 5 березня 2026 року. Єврокомісари наголошують, що подовження захисту у поточній формі малоймовірне.
Після завершення директиви у березні 2027 року українцям доведеться легалізувати перебування на загальних підставах: через роботу, навчання чи інші наявні програми кожної країни.
Демонстративні цифри
Європа прийняла близько 5,3 млн із 5,9 млн українських біженців загалом (дані УВКБ ООН). На кінець 2025 року тимчасовий захист у ЄС мали 4,35 млн українців. Найбільші групи — жінки (40%) та діти (31%), частка чоловіків зросла до 29%.
За чисельністю прийнятих українців попереду Німеччина, Польща та Чехія, а за відносною кількістю до населення — Чехія, Польща та Словаччина.
ЄС виділив понад 34 млрд євро на підтримку українців під час війни: 15 млрд державам-членам, 13,6 млрд — за політикою єдності, 1,4 млрд — на безпосередні програми, а на 2025–2027 роки планується ще 4 млрд з AMIF та BMVI.
Більшість українців працює та сплачує податки, підтримуючи економіку країн, які їх прийняли.
Українці на європейському ринку праці
На середину 2025 року 57% українців віком 20–64 років у Європі були працевлаштовані, включно із самозайнятістю та неформальною роботою (дані УВКБ ООН). Найвищі показники зайнятості — в Естонії (72%), Угорщині (71%), Великій Британії (69%), Польщі (68%), Болгарії (67%) та Чехії (66%). Найнижчі — у Швейцарії (29%), Норвегії (37%), Німеччині та Данії (по 39%) та Фінляндії (40%).
Близько 3% українців працюють як підприємці. Проте майже 60% працевлаштованих працюють нижче своєї кваліфікації, а серед осіб із вищою освітою понад третина зайнята на низькокваліфікованих роботах. Це основна причина 40% розриву у зарплаті між українцями та громадянами ЄС.
«Мінімальна зарплата в Польщі нині становить 4806 злотих (майже 57 тис. грн) на місяць, у Чехії — 22 400 крон (46,5 тис. грн) на місяць, в Німеччині — 13,9 євро (707 грн) за годину або близько 2482 євро на місяць до сплати податків», — йдеться у матеріалі.
Найбільше українців, які працюють, у Польщі — 900 тис., у Чехії — 390 тис., у Німеччині — понад 300 тис. У Німеччині нижчий відсоток працевлаштованих пояснюють суворими вимогами до дипломів, до знання мови та частими соціальними виплатами, які замінюють дохід. Від 2022 року кількість українських працівників у Німеччині зросла з 65 тис. до 373 тис., хоча 55 тис. мають короткострокові або неповні контракти. Рівень зайнятості в Німеччині — 37,5%.
У кого є бажання залишитися
За даними Єврокомісії, більшість українців у Європі планує залишитися. Питання подальшого перебування — компетенція національних урядів. Після завершення тимчасового захисту українцям доведеться переходити на національні дозволи на проживання, які можуть базуватися на:
- працевлаштуванні або самозайнятості;
- навчанні чи наукових проєктах;
- сімейних обставинах («возз’єднання родини»);
- програмах для висококваліфікованих працівників (EU Blue Card).
«Ті, хто перебувають тут уже багато років, не повинні й надалі мати статус тимчасового захисту. Вони мають перейти на інші юридичні статуси», — пояснила спецпредставниця Єврокомісії Сільва Йоганссон.
За даними ЦЕС, близько 20% українців вже мають такі документи (870 тис.), решта 80% (3,4 млн) або планують їх отримати, або чекають на більшу інформацію.
Дані за країнами
- Німеччина — тут живе майже 1,2 млн українців (до 25% всіх біженців). Після 4 березня 2027 року окремого статусу для українців не буде; потрібно переходити на робочі, студентські візи, EU Blue Card, шлюб або громадянство. Перехід означає втрату пільг тимчасового захисту: медичне страхування, компенсації за житло, фіндопомога. За три роки лише приблизно 14 тис. українців змінили свій статус. Плануються зміни Bürgergeld: нове базове забезпечення з меншими виплатами для українців, обмеження безкоштовних інтеграційних курсів та скорочення житлових можливостей (наприклад, закриття центру Тегель). Із 1,157 млн тимчасових захищених — 484 тис. чоловіків, 672 тис. жінок, близько 305 тис. неповнолітніх.
- Польща — планується впровадження нового статусу CUKR (гібрид спецрежиму та карти побиту). Тимчасовий захист залишається до 4 березня 2027 року, з можливістю переходу на тимчасове або постійне проживання. Обмежено деякі соціальні виплати, наприклад, «800+» на дітей прив’язано до навчання та роботи батьків. Економічний внесок українців значний: приблизно 328,6 млрд злотих ВВП від 2022 року. У Польщі працює понад 857 тис. українців.
- Чехія — політичні суперечки блокують спрощену процедуру переходу на довгострокове проживання. Жорсткі умови: 2 роки тимчасового захисту, доходи понад 440 тис. крон/рік, сплата податків, медстрахування, навчання дітей, оренда житла. На кінець 2025 року: 393 тис. під тимчасовим захистом, 80 тис. подали на довгострокове проживання, дозволи отримали приблизно 16 тис.
- Данія — планує обмежити тимчасовий захист для новоприбулих із 14 регіонів України; стосуватиметься чоловіків 23–60 років без підтвердження звільнення від військової служби.
- Норвегія — схожа політика для військовозобов’язаних.
ЄС гарантує однаковий тимчасовий захист до березня 2027 року. Далі умови можуть змінюватися.
«Якщо війна триватиме, ми, звичайно, будемо надавати притулок людям, які тікають з України. Але масштаб заходів може бути іншим — наприклад, тільки для людей із регіонів, що очевидно є небезпечними», — заявила спецпредставниця ЄС.
Хто повернеться, а хто ні
За оцінками ЦЕС, від 2,1 до 3 млн українців залишаться за кордоном навіть після завершення війни. Приблизно 20% ще не мають плану після закінчення тимчасового захисту. До 24% українців у Німеччині, Польщі та Чехії вже мають документи, що дозволяють залишитися на постійній основі. Найменше шансів повернутися мають батьки студентів і ті, хто виїхав із дітьми.
Як відомо, програма добровільного повернення і відновлення готується, але масового повернення 4–5 млн людей ніхто не очікує. У ЄС радять заохочувати поїздки до України для оцінки умов життя на місці. Також враховують, що особам з особливими потребами треба більше часу перед поверненням. Зрештою усе залежатиме від економіки та завершення війни. Так, пришвидшене членство України в ЄС могло б створити додаткову мотивацію.
«Щоб повернути людей, ми маємо дати їм якусь перспективу», — каже старша дослідниця ЦЕС Ірина Іпполітова.
Правила для біженців з України
Європейський Союз подовжив статус тимчасового захисту для українців до 4 березня 2027 року, підкріпивши це узгодженим механізмом на рівні держав‑членів. Водночас у низці країн ЄС посилюють вимоги та скорочують соціальні виплати і пільги для українських біженців, а процедура переходу на постійні або інші дозволи на проживання стає складнішою. Ці зміни означають, що після завершення тимчасового захисту українцям доведеться адаптуватися до нових умов національних систем імміграції та соціальної підтримки.