Іран може перекрити стратегічну Ормузьку протоку у відповідь на авіаудари США по ядерних об'єктах. Китай ризикує втратити поставки дешевої іранської нафти і скрапленого газу.
Про це повідомляє Bloomberg.
Уразливість Китаю
Покупці і трейдери нафти по всій Азії уважно стежать за загостренням конфлікту навколо Ірану. Регіон, який є найбільшим імпортером нафти, готується до можливих перебоїв поставок з Перської затоки.
Згідно з даними Kpler SAS, Азія закуповує понад 80% всієї нафти, виробленої на Близькому Сході. При цьому близько 90% поставок проходить через Ормузьку протоку.
Китай, найбільший переробник нафти у світі, отримує близько 14% свого імпорту нафти з Ірану. Фактичний обсяг може бути вищим, оскільки частину поставок маскують під вантажі з Малайзії, ОАЕ та Оману, щоб обійти санкції США.
Ескалація конфлікту
США завдали ударів по трьох основних ядерних об'єктах Ірану, що стало серйозним загостренням конфлікту на Близькому Сході. У відповідь Тегеран заявив, що залишає за собою право на будь-які дії з метою самозахисту.
Це викликало побоювання, що Іран може перекрити або обмежити судноплавство в Ормузькій протоці - стратегічній артерії світової торгівлі нафтою.
Стратегічне значення Ормузької протоки
Ормузька протока з'єднує Перську затоку з Індійським океаном і має протяжність близько 160 кілометрів за ширини всього 21 кілометр у найвужчому місці. Судноплавні канали становлять лише по 2 кілометри в кожну сторону, а близькість до берега робить судна вразливими для атак.
Через цю протоку щодня проходить близько 16,5 мільйона барелів нафти і конденсату, включно з поставками з Саудівської Аравії, Іраку, Ірану, Кувейту та ОАЕ. Також протока є ключовим маршрутом для поставок скрапленого природного газу з Катару.
Наскільки реалістична блокада
В Ірану немає юридичних підстав перекрити протоку, тому дії можуть мати силовий характер. Пряме втручання ВМС Ірану, найімовірніше, викличе відповідь від 5-го флоту США та інших сил НАТО в регіоні.
Проте, навіть без виходу кораблів із портів Іран може дестабілізувати судноплавство за допомогою швидких патрульних катерів, безпілотників або ракетних обстрілів із берега. Такі заходи можуть зробити маршрут занадто небезпечним для комерційних суден.
Прецеденти і тактика тиску
Іран не раз використовував захоплення і переслідування суден для політичного тиску.
- У квітні 2024 року іранські сили захопили судно, пов'язане з Ізраїлем, біля Ормузької протоки.
- У 2023 році Тегеран затримав танкер, що прямував до США, у відповідь на арешт вантажу з іранською нафтою біля берегів Малайзії.
- У 2022 році Іран захопив два грецькі танкери після конфіскації нафти з іншого судна грецькою та американською владою.
- Під час ірано-іракської війни 1980-1988 років обидві сторони атакували понад 450 суден у так званій "танкерній війні".
Реакція міжнародної спільноти
Під час минулих криз США направляли авіаносці та стратегічні бомбардувальники в регіон. У 2019 році було запущено операцію Sentinel, до якої пізніше долучилися 10 країн, включно з Великою Британією, Саудівською Аравією та ОАЕ.
З кінця 2023 року увага змістилася на південь - до Червоного моря і Баб-ель-Мандебської протоки, де єменські хусити, підтримувані Іраном, почали атакувати комерційні судна. Ці дії вже скоротили обсяги судноплавства в регіоні на 70%.
Економічні ризики для Ірану
Закриття Ормузької протоки вдарить і по самому Ірану: країна втрачає вихід для власних нафтових експортів. Це також ускладнить відносини з Китаєм - найбільшим покупцем іранської нафти і найважливішим політичним партнером.
Незважаючи на наявність нового експортного терміналу в Джасці, побудованого 2021 року, Іран, як і раніше, значною мірою залежить від протоки для виходу своєї нафти на ринок.
Хто найбільше залежить від Ормузької протоки
Саудівська Аравія експортує найбільший обсяг нафти через Ормузьку протоку, хоча за необхідності може переспрямувати поставки в Європу через трубопровід на Червоне море. Це дозволяє їй обходити як саму Ормузьку протоку, так і південну частину Червоного моря.
Об'єднані Арабські Емірати також можуть частково експортувати нафту в обхід протоки - через трубопровід, який з'єднує їхні родовища з портом Фуджейра на узбережжі Оманської затоки. Ним щодня проходить близько 1,5 млн барелів.
З огляду на те, що трубопровід Іраку на Середземне море закритий, всю його нафту наразі поставляють морським шляхом із порту Басра. Це робить Ірак вкрай залежним від вільного судноплавства через Ормузьку протоку.
Кувейт, Катар і Бахрейн не мають альтернативних маршрутів і повністю залежать від протоки. Більша частина нафти, що проходить через Ормузьку протоку, прямує в Азію.