Дональд Трамп розпочав масові депортації нелегальних мігрантів зі США до країн їх походження. Йдеться про тисячі людей, а в планах президента США — перетворити їх на мільйони.
РБК-Україна розповідає, як це створило напругу у відносинах Штатів з Латинською Америкою та як країни регіону реагують на дії Трампа.
Протягом перших днів на посаді Дональд Трамп зіпсував відносини США із цілою низкою країн Латинської Америки. Головна причина — міграційне питання. Ще в ході передвиборчої кампанії Трамп заявляв, що розпочне масові депортації нелегальних мігрантів. Більшість нелегалів прибули у США з країн регіону, тож тепер їх тисячами депортують назад.
Скільки нелегалів депортують зі США
У перший день президентства Трамп запровадив надзвичайний стан на кордоні з Мексикою, а також відправив туди війська. По всій країні розпочалися масові затримання. Принаймні на першому етапі масштабної операції правоохоронці арештовують нелегалів, звинувачених у злочинах. Однак, за численними заявами Трампа, у перспективі депортувати можуть взагалі всіх нелегальних мігрантів — мільйони людей.
Раніше офіційним особам дозволялося застосовувати прискорену депортацію лише до тих мігрантів, які були затримані в межах 100 миль (160 кілометрів) від кордону. Та з приходом Трампа було змінено низку внутрішніх інструкцій Імміграційної та митної служби США. Тепер депортація можлива щодо затриманих на всій території США, котрі не можуть довести, що подали заяву про надання притулку та перебувають у США менш як два роки.
За даними Імміграційної та митної служби США, протягом 23-30 січня було затримано 5096 осіб. The Washington Post повідомляє, що співробітникам служби рекомендували планувати від 1200 до 1500 арештів щодня. Більшість арештованих одразу депортують військовими літаками.
Частина країн почали приймати своїх депортованих та громадян з третіх країн без застережень. У Сальвадорі при владі перебуває президент-популіст Найіб Букеле, ідеологічно близький до Трампа і готовий співпрацювати із США. Гватемала та Гондурас приймають депортованих через корисливі мотиви, сподіваючись зберегти фінансову допомогу від США.
Також відбулися переговори щодо прийому нелегалів з Венесуелою, яка протягом останніх років перебуває у політичній ізоляції. Попередньо країна погодилася приймати своїх громадян, зокрема, членів картелю «Трен-де-Арагуа». Також Венесуела звільнила шістьох американських заручників, яких утримувала. Ймовірно, в обмін на послаблення санкцій.
Є й ті, хто проти прийому нелегалів. Колумбія, найближчий союзник США в регіоні, 26 січня відмовилася приймати літаки. У відповідь Трамп анонсував 25% мита на всі товари, що ввозяться в США з Колумбії, посилені митні та прикордонні перевірки громадян і вантажів Колумбії та санкції проти низки колумбійських політиків. Президент Колумбії Густаво Петро здався буквально за кілька годин і таки погодився приймати мігрантів.
Попри удар по своїй репутації, він пішов на такий крок, адже Колумбія економічно залежна від США — близько 30% її експорту йде у Штати, тоді як для США торгівля з Колумбією складає незначну долю.
Більш обережно Трамп діє щодо Мексики, хоча саме з цієї країни у США надходить левова частка нелегальних мігрантів. Мексика, так само як Колумбія, відмовилася приймали літаки з депортованими. Та економіки США і Мексики дуже тісно переплетені. Товарооборот між ними складає близько 900 млрд дол.
Обидві країни разом з Канадою входять до зони вільної торгівлі USMCA (назва походить від перших літер назв країн).
Мексика не проти депортації своїх громадян. «Коли справа стосується репатріації, ми завжди будемо з розкритими обіймами приймати мексиканців на нашій території», — заявило МЗС країни.
Водночас Мексика відмовляється від мігрантів з третіх країн, із якими у США немає двосторонніх відносин: Нікарагуа та Куби. Уже були випадки, коли американським літакам з такими нелегалами відмовляли у посадці в Мексиці.
В контексті мігрантів саме з Мексикою у США найбільше проблемних питань. На території країни діють наркокартелі, які переправляють нелегалів у США. Трамп оголосив їх міжнародними терористичними організаціями. Це дозволяє швидше накладати на них санкції, але в осяжному майбутньому може дійти і до фізичного знищення картелів військами США чи ракетними ударами по території Мексики.
Крім того, США оголосили про поновлення програми «Залишайтеся в Мексиці», яка змушувала прохачів притулку з інших країн чекати у Мексиці, доки їх справи у Сполучених Штатах не будуть розглянуті. Президент Мексики Клаудія Шейнбаум заявила, що такий крок вимагатиме згоди її країни, яку вона не давала.
На це накладається бажання Трампа зменшити торговий дефіцит із Мексикою. Зокрема, президент США 1 лютого запровадив додаткові 25% мита на мексиканські товари.
Чи буде колективна відповідь Латинської Америки
Більшість лідерів Латинської Америки — на стороні Колумбії. Серед іншого це пов’язано з тим, що США в регіоні мають поганий імідж через численні збройні інтервенції в минулому.
Financial Times зазначає, що у латиноамериканських посольствах у Вашингтоні панує гнітюча атмосфера. Високопоставлений дипломат з регіону сказав виданню, що виглядає так, ніби «ми повернулися в 1897 рік і в епоху президента (США) Мак-Кінлі, який вторгся на Кубу і Філіппіни».
Відкрито про свою підтримку президенту Колумбії заявили союзники Китаю і Росії — та ж таки Куба та Венесуела, але інші країни обережніші. Якщо Трамп готовий запроваджувати санкції і тарифи навіть проти найближчого союзника, то менш близькі можуть зіштовхнутися зі ще жорсткішими діями.
Після інциденту з Колумбією Гондурас скликав терміновий саміт Спільноти держав Латинської Америки та Карибського басейну (CELAC), але потім скасував зустріч. Жоден потужний регіональний лідер, окрім колумбійця, не підтвердив свою присутність.
В історії з мігрантами ініціатива поки що точно на боці США. Дональду Трампу ніщо не заважає ухвалювати енергійні та швидкі рішення. Натомість країни регіону — у слабкій позиції. Імовірно, кожна з них спробує домовитися із Трампом окремо. Разом з тим, не лише питання мігрантів турбує США в Латинській Америці. Куди більше конфліктів може виникнути, коли Трамп візьметься за зменшення неабиякого китайського впливу в регіоні.