Дональд Трамп заявив, що без США блок НАТО є просто "паперовим тигром". Але реалії війни в Перській затоці кажуть, що й американська армія не така сильна, як здається. Про це на сторінках 19fortyfive пише аналітик Брендон Вайхерт.
Він зазначає, що війна проти Ірану оголила серйозні проблеми у військово-морських силах США, зокрема в їхньому авіаносному флоті. Конфлікт став своєрідним "стрес-тестом", який продемонстрував критичне виснаження ресурсів і структурні недоліки американського флоту.
За словами експерта, бойові дії фактично застали ВМС США зненацька. Основний акцент у війні зроблено на масованих авіаударах по території Ірану у взаємодії з ізраїльською авіацією. Водночас саме авіаносці, які мають бути ключовим інструментом проєкції сили, виявилися у вразливому стані. Аналітик зазначає, що попри формальну наявність 11 авіаносців, реально боєздатними залишаються лише кілька одиниць.
Ситуація загострилася ще до активної фази війни. Найновіший авіаносець USS Gerald R. Ford після прибуття в зону відповідальності зіткнувся з технічними проблемами, зокрема несправністю каналізаційної системи. Згодом на борту сталася пожежа у пральному відсіку, яка тривала понад 30 годин і призвела до поранення близько 200 моряків. У підсумку корабель був змушений залишити район операції, а його місце зайняв інший авіаносець.
Втім, як підкреслює автор, проблема значно ширша за окремі інциденти.
"Хоча формально флот має 11 діючих авіаносців, фактично лише близько чотирьох з них є боєготовими у будь-який момент", – наголошується у матеріалі.
Причиною є складність обслуговування таких кораблів і перевантаженість суднобудівної інфраструктури.
Ключовим вузьким місцем, за словами аналітика, залишається єдина верф у США, здатна проводити повне перезарядження ядерних реакторів авіаносців – Newport News Shipbuilding. Саме тут затримується модернізація авіаносця USS John C. Stennis, яка триває вже понад п’ять із половиною років замість запланованих чотирьох. Через дефіцит робочої сили, проблеми з комплектуючими та технічні ускладнення витрати суттєво зросли, а строки постійно зміщуються.
Експерт вважає, що такі затримки мають каскадний ефект для всього флоту: кожен виведений із ладу корабель зменшує глобальну присутність США. Ба більше, найближчим часом ще кілька авіаносців мають пройти тривалі ремонти, що ще більше погіршить ситуацію.
Додатковим фактором ризику є загроза з боку Ірану, який активно розвиває протикорабельні балістичні ракети. Це, за словами аналітика, робить авіаносці не лише дефіцитним, а й вразливим ресурсом у сучасній війні.
У підсумку Вайхерт доходить висновку, що нинішня криза є ознакою глибших процесів.
"Те, що ви спостерігаєте, – це класична криза структури сил, з якою стикаються всі надмірно розтягнуті великі держави на етапі занепаду", – пише він.
На його думку, США стикаються з типовою для великих держав проблемою – невідповідністю між глобальними амбіціями та реальними можливостями. Якщо конфлікт затягнеться, навантаження на обмежені ресурси флоту лише зростатиме, що може призвести до ширших стратегічних наслідків.
