Китай швидко нарощує свій ядерний арсенал. Ймовірно Пекін хоче у такий спосіб збільшити свою геополітичну вагу та змусити США обережніше ставитися до будь-якого протистояння з Китаєм, пише Foreign Affairs.
Автор публікації зазначає, що навіть у найзапекліші періоди суперництва під час холодної війни Пекін мав невеликі та надзвичайно вразливі ядерні сили, які, ймовірно, не перевищували 200 боєголовок. Але в останнє десятиліття Китай почав нарощувати свій ядерний потенціал, подвоївши його за останні 4 роки.
Тунг Чжао, старший науковий співробітник Фонду Карнегі за міжнародний мир, стверджує, що посилення ядерних сил Китаю зумовлено фундаментальною вірою китайського лідера Сі Цзіньпіна в здатність ядерної зброї демонструвати могутність Китаю перед лицем США, які "стали все більш ворожими до Пекіна". Відповідно, ядерні сили Китаю орієнтовані на виконання місії "стратегічної противаги", яка, за словами Чжао, має на меті змусити "Сполучені Штати зайняти більш поступливу позицію щодо Китаю". Отже, розгортання "більшого ядерного арсеналу змусить Вашингтон щиро поважати Пекін і діяти більш обережно" як у мирний час, так і під час кризи.
Таким чином Чжао вважає, що ядерна зброя, вочевидь, розглядається Пекіном не як інструмент ведення війни, а саме як політичний важіль впливу в умовах геополітичної конкуренції зі США. Із цією думкою не погоджується інший аналітик того ж таки Фонду Карнегі Ешлі Дж. Телліс. На його думку, ядерна трансформація Китаю таки має конкретні військові цілі.
По-перше, Пекін прагне підвищити живучість своїх ядерних сил в умовах реального конфлікту, чому сприяє збільшення кількості боєголовок та диверсифікація систем їх доставки.
По-друге, Пекін прагне підвищити ефективність свого потенційного ядерного удару у відповідь. Китай вкладає значні кошти в підвищення здатності своєї ядерної зброї проникати через протиракетний захист США.
По-третє, Китай хоче тримати під ядерним прицілом своїх сусідів по регіону, багато з яких є військовими союзниками США. Тож Пекін прагне мати інструмент для нейтралізації військової інфраструктури цих країн, якою могли би скористатися США у разі війни.
"Пекін переслідує конкретні військово-технічні цілі як логічне доповнення до політичних амбіцій Сі щодо досягнення "стратегічної противаги" по відношенню до США. Здається, ці цілі ретельно продумані в рамках ширшої політичної конкуренції зі США. Однак поточні військово-технічні ініціативи Китаю все ще спрямовані не на ядерну війну, а на зміцнення стримування", – резюмує Ешлі Дж. Телліс.
Читають зараз: Європа готується до війни: які країни першими забили на сполох.
