Міжнародна команда астрономів зафіксувала короткий гамма-спалах, який виник у перші сотні мільйонів років після Великого вибуху й став найдавнішою надновою, коли-небудь зафіксованою безпосередньо, йдеться у дослідженні, опублікованому в журналі Astronomy & Astrophysics.
У березні 2025 року астрономи спостерігали інтенсивний спалах високоенергетичного світла, що тривав лише близько десяти секунд. Як з’ясувалося згодом, цей сигнал долав космічний простір приблизно 13 мільярдів років, перш ніж досягти Землі, відкривши науковцям унікальне вікно в ранню історію Всесвіту - час, коли йому було лише близько 730 мільйонів років.
Спалах отримав позначення GRB 250314A і, за висновками дослідників, виник унаслідок загибелі масивної зірки в одній із найдавніших відомих галактик.
Виявлення космічного сигналу
Подію було зафіксовано 14 березня 2025 року французько-китайським супутником SVOM, спеціально створеним для виявлення гамма-спалахів - найпотужніших вибухів у Всесвіті. Уже за півтори години після сигналу обсерваторія Swift NASA визначила точне положення джерела, а наземні телескопи в Чилі та на Канарських островах розпочали спостереження післясвітіння.
Аналіз інфрачервоного випромінювання показав, що світло зазнало значного розтягнення через розширення Всесвіту, що підтвердило: вибух стався у вкрай ранню космічну епоху.
Найдавніша наднова, яку бачили астрономи
Через кілька місяців після спалаху космічний телескоп Джеймса Вебба зміг чітко відокремити світіння наднової від слабкого світла її галактики. Це дозволило науковцям безпосередньо підтвердити факт колапсу та вибуху масивної зірки в молодому Всесвіті.
За словами дослідників, це найстаріша наднова, яку вдалося зафіксувати прямими спостереженнями.
Стародавній вибух із "сучасною" фізикою
Попри очікування, що перші зірки мали бути значно екстремальнішими, аналіз показав, що властивості цієї наднової разюче схожі на вибухи зірок у відносно близькому до нас Всесвіті.
Керівник дослідження Ендрю Леван з Університету Радбауда зазначає, що це свідчить: базові фізичні процеси формування та загибелі зірок діяли вже менш ніж через мільярд років після Великого вибуху.
GRB 250314A виник у період так званої ери реіонізації, коли перші зірки та галактики поступово змінювали структуру Всесвіту. Саме такі вибухи розсіювали важкі хімічні елементи, з яких згодом утворилися планети, а з часом - і життя.