Сезони — це не просто поділ року на частини. Це спосіб нашої взаємодії із природою, пише livescience.
Історично люди сприймали пори року як стійкі та передбачувані етапи, що збігаються з сільськогосподарським циклом, культурними традиціями та ритмами природи. Але звичні сезони змінюються. Під впливом діяльності кліматичні цикли стають все менш впізнаваними.
У новому дослідженні автори стверджують, що виникають нові, повністю антропогенні сезони, тобто створені людиною.
Приклади нових сезонів
Сезон смогу в країнах Південно-Східної Азії — період, коли небо затягує дим від масштабних підпалів лісів для очищення землі під сільське господарство.
Сезон сміття на Балі — з листопада до березня морські течії приносять тонни пластикових відходів на узбережжі.
Паралельно з цим зникають традиційні сезони, що веде до руйнівних наслідків для екосистем та культур.
А також зникають так звані гніздові сезони морських птахів на півночі.
«Відхід снігових сезонів, що загрожує зимовим видам спорту — дедалі більше гірськолижних курортів змушені використовувати штучний сніг», — йдеться у дослідженні.
Нові ритми природи
Деякі зміни можна назвати «синкопованими сезонами» — начебто звична музика зазвучала в несподіваному ритмі. Це спекотніші літа, м’які зими та екстремальні погодні явища.
Інший термін — «аритмічні сезони» (за аналогією з аритмією серця) — описує порушення звичних тимчасових циклів: рання весна, подовжене літо, скорочення зимового періоду.
Ці зрушення руйнують синхронність у природі: рослини, тварини та люди збиваються зі звичного ритму. Наприклад, у північному Таїланді спорудження дамб порушило міграцію риб і цикл добрива грунту, а зміна клімату призвела до більш сухих сезонів та непередбачуваних злив.
Потрібно переосмислити саме поняття часу
«Як ми реагуємо на ці зміни, може або погіршити проблему, або допомогти адаптуватися», — кажуть дослідники.
У Південно-Східній Азії усвідомлення проблеми смогового сезону призвело до встановлення фільтрів, покращення прогнозів та заходів громадської охорони здоров’я. Однак без усунення першопричин (начебто випалювання лісів) такі заходи — лише тимчасові латки.
Потужні інститути можуть використовувати нові «сезони» для уникнення відповідальності. Усвідомлення цих процесів є важливим для чесного підходу до вирішення екологічних криз.
«Нам варто згадати старі, засновані на природних циклах, способи вимірювання часу — пов’язані з дощами, фазами Місяця, рухом сонця. Особливо цінними є знання корінних народів, які можуть допомогти знайти стійкі та справедливі рішення», — радять науковці.
Сезони — це не просто відрізки часу. Це зв’язок із Землею. Адаптуючись до нових ритмів, ми можемо побудувати стійкіше майбутнє.