Після десятиліть пошуків учені нарешті розкрили генетичну загадку, пов’язану з вогненно-рудим забарвленням у домашніх кішок, пише NV.
Дві незалежні дослідницькі групи встановили, що причиною появи такого кольору є делеція в ділянці геному, яка не кодує білок. Особливість полягає в тому, що вилучений сегмент ДНК пов’язаний з геном Arhgap36, який експресується особливо активно в шкірі рудих кішок.
Дослідження показало, що в тканинах, де росте руда шерсть, активність цього гена вища в 13 разів порівняно з ділянками без рудого забарвлення. Цікаво, що причина цієї гіперактивності не в самому білку, а в послідовності, що передує йому, де і було виявлено делецію завдовжки в 5 кілобаз. Цей унікальний генетичний слід присутній у всіх рудих кішок, які брали участь в аналізі, що робить його переконливим доказом зчепленого зі статтю успадкування забарвлення.
Оскільки ген Arhgap36 розташований на Х-хромосомі, відмінності між котами і кішками стають очевидними. У самців одна Х-хромосома, і якщо на ній присутня мутація, вся шерсть стає рудою. У самок же, які мають дві Х-хромосоми, активується тільки одна з них у кожній клітині. Це призводить до появи характерних мозаїчних візерунків з поєднанням рудого та інших кольорів, особливо помітних у черепахових і триколірних кішок.
Друге дослідження, проведене в Японії, підтвердило, що активність Arhgap36 пригнічує виробництво темних пігментів і стимулює появу феомеланіну — червонувато-жовтого пігменту, типового для рудих відтінків. Хоча мутація впливає на пігментацію, вона не спричиняє шкідливих ефектів для здоров’я тварин. Відкриття пояснює складні механізми забарвлення у кішок і дає нове розуміння спадкових ознак у тваринному світі.