В Україні банківська таємниця є важливим інструментом для захисту фінансових даних клієнтів. Однак не так багато українців знають, як вона працює та чи влада планує її якось обмежувати в майбутньому.
Про те, що таке банківська таємниця та в якому разі її можуть скасовувати, — читайте в огляді РБК-Україна.
Банківська таємниця в Україні — це конфіденційна інформація про клієнтів банків (фізичних і юридичних осіб) та їхні фінансові операції, яка захищена законом. Однак є визначені законодавством обставини, за яких вона може бути розкрита.
Що таке банківська таємниця
У Незалежній асоціації банків України (НАБУ) у коментарі РБК-Україна відповіли, що поняття банківської таємниці, вимоги щодо її збереження та порядок розкриття регулюються Законом «Про банки і банківську діяльність» і відповідними нормативно-правовими актами Національного банку України. Згідно з законом, інформація про діяльність та фінансовий стан клієнта, яку банк отримує під час обслуговування, є банківською таємницею.
Адвокат Богдан Янків у коментарі РБК-Україна зазначає, що по суті, банківська таємниця — це пакет даних, які отримують банки від клієнтів, у процесі своєї роботи. Туди входять, зокрема, вихідні-вихідні платежі, різні супутні дані в вигляді приватних податкових номерів, які ви передаєте банку, контактні дані та адреси.
У НАБУ додають, банки зобов’язані забезпечувати збереження банківської таємниці та можуть розкривати її лише у певних випадках, чітко передбачених законом. А саме:
- на запит або з дозволу клієнта;
- за рішенням суду;
- на письмову вимогу певного органу, який має відповідні повноваження (наприклад — Податкової, Антимонопольного комітету, правоохоронних органів, державних та приватних виконавців, нотаріусів тощо).
Це означає, що доступ до інформації про банківські рахунки клієнтів можливий лише у випадках, передбачених законом. Як зазначає Богдан Янків, без судового рішення ніхто не може отримати доступ до ваших фінансових даних.
«Якщо ваш сусід звернеться до вашого банку з питаннями про ваші рахунки та кошти, він не отримає такої інформації. Але якщо ви маєте невиконані грошові зобов’язання, і суд вирішить, що банк має надати інформацію про ваші статки, фінансова установа виконає це рішення, в якому має бути чітко зазначено, яку саме інформацію необхідно розкрити», — розповів у коментарі РБК-Україна Дмитро Глинський, в. о. виконавчого директора НАБУ.
Янків уточнює, що наразі НБУ чи податкові органи можуть лише знати про наявність рахунків у громадян, але не знають про суми та руху коштів. Водночас фінансові установи мають власний моніторинг, який може блокувати рахунки у разі підозрілих дій клієнта, наприклад, перевищення лімітів на перекази без відповідних підтверджень.
«За незаконне розголошення банківської таємниці передбачено цивільноправову (відшкодування завданих збитків та моральної шкоди) та кримінальну відповідальність (штраф до 3 тисяч неоподатковуваних мінімумів, пробаційний нагляд, заборона займати певні посади). Крім того, у випадку порушення банком вимог щодо зберігання банківської таємниці до нього можуть бути застосовані заходи впливу з боку Національного банку», — пояснюють у Незалежній асоціації банків України.
У НАБУ додають, що, окрім банківської таємниці, ще існує таємниця фінансової послуги та професійна таємниця на ринках капіталу та організованих товарних ринках. Вони подібні до банківської, адже стосуються захисту інформації про клієнта. Головна різниця полягає в тому, що такі послуги можуть надаватися компаніями, які не є банками.
Чи можуть в Україні скасувати банківську таємницю
Адвокат Богдан Янків пояснює, що нині законодавство щодо банківської таємниці в Україні залишилось без змін. Однак деякі органи, такі як податкові, правоохоронні та інші державні структури, мають право звертатися безпосередньо до банків із запитом на отримання інформації, що містить банківську таємницю, за умов, визначених законом.
Один із найбільш обговорюваних випадків останнього часу стосувався запуску державної програми підтримки населення «Зимова єПідтримка», яка була запроваджена 1 грудня 2024 року. Тоді ряд публічних осіб заявляли, що в рамках цієї програми громадяни нібито надають згоду на розкриття банківської таємниці,
Ще більше «масла у вогонь підлив» один із засновників Monobank Олег Гороховський, який 4 грудня минулого року стверджував у своєму телеграм-каналі, що серед усіх банків, які беруть участь в урядовій програмі, лише державний ПриватБанк розкриває банківську таємницю після відкриття карти «Національного кешбеку».
Водночас PR-директор ПриватБанку Олег Серга у коментарі РБК-Україна зауважив, що програма діє на однакових умовах для всіх банків, які беруть у ній участь. Він додав, що ці умови затверджені постановою уряду та є обов’язковими для виконання.
«Банки пропонують клієнтам спеціальні картки, відкриття яких передбачає згоду на передачу даних про транзакції. Ця інформація потрібна для нарахування кешбеку. Картка автоматично додається до системи кешбеку після активації, але якщо клієнт не погодився на передачу даних, транзакції не будуть враховані, і кешбек не нараховуватиметься», — пояснив Серга.
За його словами, карти «Національного кешбеку» працюють за стандартною процедурою: коли клієнт здійснює покупку, наприклад, молока, ця транзакція фіксується та передається на обробку. Лише після цього нараховується кешбек, тобто знижка, яка надається після завершення купівлі товарів чи послуг.
У коментарі РБК-Україна народний депутат Ярослав Железняк заявив, що наразі в Україні немає програм і планів щодо обмеження або повного скасування банківської таємниці. Хоча в Незалежній асоціації банків України зазначають, що спрощення доступу до банківської таємниці можуть бути застосовані в рамках Національної стратегії доходів, затвердженої Кабміном до 2030 року.
«Планується розширення повноважень податкових органів щодо доступу до інформації про рух коштів на банківських рахунках платників податків. Деталі цих планів уряду поки не відомі, крім того, їх реалізація потребуватиме схвалення парламентом відповідних законодавчих змін», — прокоментували РБК-Україна в НАБУ.
Адвокат Богдан Янків переконує, що в розкритті банківської таємниці глобально немає нічого поганого, адже це загальноєвропейська тенденція, яку Україна має прийняти на шляху до Європейського Союзу.
Як банківська таємниця функціонує в країнах ЄС і США
Банківська таємниця є важливим інструментом захисту особистої інформації клієнтів банків у багатьох країнах світу. В Європейському Союзі та США існують правила та регулювання, що визначають її застосування.
У країнах ЄС з розвитком міжнародних ініціатив у боротьбі з відмиванням грошей і фінансуванням тероризму, а також в рамках ініціатив щодо підвищення прозорості та податкової співпраці, банківська таємниця була значно послаблена.
«У багатьох західних країнах податкові органи мають доступ до фінансових рахунків громадян через автоматизовані системи, що аналізують дані.Кожна країна має свої специфічні правила та механізми для доступу до таких даних, однак принцип залишається незмінним: податкові органи можуть перевіряти, скільки коштів знаходиться на рахунках громадян, аби забезпечити належне виконання податкових зобов’язань», — пояснює адвокат Богдан Янків у коментарі РБК-Україна.
Зокрема, в Євросоюзі діє загальний регламент захисту даних. Він визначає правила та принципи щодо обробки персональних даних громадян ЄС. Також між країнами-членами ЄС функціонує правила автоматичного обміну податковою інформацією в рамках Common Reporting Standard (CRS). Це означає, що в разі запиту з боку податкових органів іншої країни, банки повинні надавати відповідну інформацію.
Закон про банківську таємницю США Bank Secrecy Act (BSA) є одним з інструментів Сполучених Штатів, спрямованих на боротьбу з фінансовими злочинами, такими як відмивання грошей і фінансування тероризму. У рамках цієї законодавчої ініціативи банки та інші фінансові установи повинні звітувати про всі транзакції, які перевищують суму у 10 тисяч доларів США. Це включає як депозити, так і зняття готівки.
Наразі навіть у країнах з сильною банківською таємницею є обмеження, зокрема в боротьбі з відмиванням грошей, фінансуванням тероризму та ухилянням від податків. В рамках міжнародних ініціатив, таких як CRS та FATCA, держави вживають заходів для підвищення прозорості фінансових операцій і співпраці з податковими органами інших країн.