Термін "совок" міцно засів у нашому лексиконі, ставши не просто словом, а й символом цілої епохи. Ним описують не лише радянський період, але й певний тип мислення та поведінки, що успадкували деякі люди того часу.
Джерела терміна "совок" сягають глибин радянської історії. OBOZ.UA зібрав інформацію про його значення та походження.
Термін "совок" має доволі негативне забарвлення і використовується для критики та висміювання певних аспектів радянського життя.
У словниках новоросійського сленгу та жаргону слово "совок" з’явилося в 1990-1991 роках, але достеменно невідомо від чого саме воно пішло і хто його автор. Проте є декілька версій.
Абревіатура
Існує думка, що "совок" - це абревіатура від словосполучення "советская окупация". Нібито вона з’явилася у 70-ті роки серед фарцівників та дисидентів.
Однак наукового підтвердження ця версія не має, як і думка про те, що перша частина терміну "совок" пішла від "советский", а суфікс "ок" додали лише тому, що він має негативне забарвлення.
Автори
Згідно з даними з відкритих джерел, у газеті "Вечірній Мінськ" від 14.08.2000 зазначено, що слово "совок" запровадив радянський співак Олександр Градський.
Нібито під час того, як він з друзями пив горілку на дитячому майданчику, йому не вистачило стакану, тому Градському довелося пити з дитячої лопатки. Тоді він і порівняв пластиковий совок з союзом.
Також є версія, що автор терміну письменник і філософ Михайло Епштейн. У період перебудови він випустив книгу "Велика Совь". Це було карикатурою на "Великую Русь", де усі герої були пташками – совами. Вони дуже нагадували громадян СРСР своїми звичками та поведінкою, а називали їх "совичами" та "совками".
"Слово поширилося тому, що воно було пов'язане з назвою країни, громадянства, сової/радянської ідентичності – і натомість суфікс "ок" надав слову того фамільярно-неформального звучання, яке взагалі властиве цьому суфіксу", – пояснив Михайло Епштейн, коли виступав з фрагментом книги на ВВС.