Коли маленька дитина раптом вкакається, вона, вже зробивши це, потім урочисто — по складах — повідомляє: А-а! Саме так в Харкові працює повітряна тривога. Не пам’ятаю жодного разу, щоб вона була ДО: тільки або під час вибуху, або вже після — А-а! Дуже вчасно. Але зазвичай — просто марно. Жодних претензій, все розумію. Лише констатую.
А от роботу банків чи супермаркетів тривога паралізує вельми ефективно. Іноді на 2-3 години, причому іноді 2-3 рази на день.
І чи додає вона при цьому безпеки, коли збирає людей до купи поруч із раптово закритим об’єктом? Про нервову систему громадян вже не кажу — хто це в такий час враховує…
(Саме так про нас примусово піклувалися й до війни — коли була пандемія. 24 лютого 2022 року те піклування всюди водночас припинилося, й вже навіть масок ніде не вимагали. Тобто заднім числом фактично було визнано, що все це було дурницею.)
Цікаво спостерігати за реакцією на тривогу в харківських магазинах. "Увага! Повітряна тривога! Зберігайте спокій!" А ніхто й не реагує. Взагалі. А якщо хтось і сіпанеться — інші всміхаються: мабуть, щойно повернувся до Харкова.
Бо навіть коли ще сиділи у підвалах — на тривогу уваги не звертали. Сиділи — бо бахало.
Ну а зараз до тривоги просто звикли. Як до снігу взимку. Без тривоги вже й не засинаю. Новий рефлекс. Лунає щовечірнє А-а! — можна спати. Бо коли, бувало, летіли вікна, жодного А-а! перед тим не було.