Коли восени 2022 року у небі над Україною вперше з'явилися «Шахеди», в України було мало способів їх зупинити. Сьогодні екіпажі дронів перехоплюють їх у польоті, постійно вдосконалюючи технології.
В останні роки внутрішній ринок безпілотників-перехоплювачів в Україні переживає бурхливий розвиток, що призводить до появи ключових гравців, які рекламують свою продукцію на міжнародних виставках озброєнь. Але саме на передовій невеликі команди стали лабораторіями швидких військових інновацій — низових технологій, народжених із бойової необхідності, які тепер викликають міжнародний інтерес, пише Associated Press.
«Це не так, ніби ми одного дня сіли та вирішили боротися за допомогою безпілотників. Ми зробили це, бо в нас не було нічого іншого», – сказав журналістам агентства пілот 127-ї бригади Збройних сил України.
За кілька хвилин до цього пілот обережно посадив свій безпілотник-перехоплювач, щоб не пошкодити його. Хоча дрони розроблені як одноразові, обмежені ресурси змушують українські екіпажі намагатися зберегти кожен інструмент, який вони мають, часто повторно використовуючи навіть одноразові дрони для вивчення їхніх слабких місць та вдосконалення.
«Тільки уявіть — ракета Patriot коштує близько 2 мільйонів доларів, а тут у вас є невеликий літальний апарат вартістю близько 2200 доларів. І якщо він не досягне цілі, я можу його посадити, трохи полагодити та відправити назад у повітря. Різниця величезна. А ефект? Не гірший», — пояснив таку тактику пілот.
27-річний капітан бригади каже, що чітко пам'ятає момент приблизно два роки тому, коли все змінилося. Тоді йому доручили очолити групу солдатів, які мали перехоплювати російські розвідувальні безпілотники за допомогою переносних ракет ППО. Цей підхід швидко виявився неефективним, бо оснащені камерами дрони могли легко ухилитися від повільнішої та менш гнучкої зброї.
Тоді молодий офіцер почав шукати альтернативи, розпитуючи однополчан та добровольців, які підтримують фронт. І відповідь виявилася простою — ще один дрон.
Капітан запам’ятав день, коли російський розвідувальний безпілотник «Орлан» завис над українською позицією, передаючи координати для наведення російської артилерії. Пілот із його підрозділу збив його за допомогою іншого безпілотника.
«Тоді я зрозумів — це війна дронів. Вона почалася. Ми вже деякий час рухалися до неї, але саме тоді я побачив її на власні очі», — сказав він.
Невдовзі виникла ще одна проблема: як перехопити сотні швидких, міцних безпілотників Shahed, що летіли далеко за лінією фронту.
Пошуки рішення привели молодого капітана до 127-ї бригади в Харкові та до співпраці з місцевою оборонною компанією. Їхні спільні зусилля призвели до створення безпілотників-перехоплювачів літакового типу, здатних зрівнятися зі швидкістю з «Шахедами».
Співпраця з компанією дозволяє солдатам тестувати дрони-перехоплювачі в реальних умовах та швидко вдосконалювати технологію завдяки прямому зворотному зв'язку.
Безпілотник Skystriker компанії відрізняється від більш відомих систем перехоплення, таких як Sting або P1-Sun, які базуються на модифікованих дронах з видом від першої особи (FPV). Натомість він нагадує невеликий літальний апарат із крилами, що дозволяє йому довше залишатися в повітрі.
«Так, це спільні зусилля. Недостатньо просто побудувати його. Він має працювати — і працювати належним чином — і виконувати реальні бойові завдання. Ось чому спілкування з військовими таке важливе. Вони дають нам зворотний зв’язок і допомагають нам щоразу його вдосконалювати», — сказав на умовах анонімності директор компанії
В Україні співпраця часто виходить за рамки військових та виробників. Волонтери часто виступають посередниками між ними, іноді навіть допомагаючи їм знаходити одне одного.
До прикладу фонд «Повернися живим» співпрацював із виробниками безпілотників, щоб краще зрозуміти, які системи потрібні солдатам. У міру розвитку проєкту можливості безпілотників-перехоплювачів розвивалися.
«У певний момент вони змогли досягти швидкості понад 200 кілометрів на годину, що дозволило перехоплювати цілі, такі як «Шахеди», у повітрі», – сказав куратор проєкту Тарас Тимочко.
Ключовим фактором, за його словами, було забезпечення тісної співпраці між виробниками та військовими, щоб інженери могли швидко отримувати відгуки про бойові випробування.
«Це завжди дії та протидія», – сказав Тимочко, зазначивши, що обидві сторони розробляють способи протидії ворожим безпілотникам та вдосконалюють свої технології для нейтралізації відповідей одна одної: «Саме цей цикл рухає еволюцію війни за допомогою безпілотників».
Саму технологію, за його словами, не особливо важко скопіювати. Справжня цінність полягає в тому, як вона використовується, а також у досвіді пілотів, які навчилися ефективно нею користуватися.
«Люди дуже скептично ставилися до цієї технології. Дехто думав, що вона не спрацює, що протягом місяця росіяни винайдуть контрзаходи, і безпілотники стануть непотрібними», - сказав Тимочко про перші дні після появи безпілотників-перехоплювачів.
Адже майже через два роки результати свідчать про протилежне.