Деякі представники ТЦК у гонитві за військовозобов’язаними та призовниками іноді переходять межу дозволеного. Так, дійсно, Україна зазнає збройної агресії, а на всій її території вже понад рік діє воєнний стан. Разом з тим, закон є закон, і воєнний стан не може слугувати виправданням порушенню основоположних прав людини та приниженню її гідності.
Найрозповсюдженішим випадком зловживань є примусове доставлення громадян до ТЦК. Як правило, воно здійснюється самими співробітниками ТЦК, при цьому інколи стосовно осіб, яким повістка до цього не вручалась.
Такі дії, перш за все, порушують право громадян на свободу, яке гарантується статтею 29 Конституції України. Тобто ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою, інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Що ж до завдання побоїв чи тілесних ушкоджень під час вручення повісток, то такі дії взагалі неприпустимі та незаконні
Законами України не передбачені спеціальні повноваження посадових осіб ТЦК для затримання військовозобов’язаних. Що ж до загальних процедур, то єдиним випадком, коли будь-яка особа може затримати іншу є затримання у порядку статті 207 КПК України.
Таке затримання може бути застосоване щодо особи, яка перебуває у процесі вчинення кримінального правопорушення, чи здійснює замах на його вчинення, або безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення. Проте ані відмова особи від прийняття повістки про виклик до ТЦК, ані неявка за такою повісткою до ТЦК не є кримінальним правопорушенням, а лише адміністративним. Тому у таких випадках затримувати на підставі порядку статті 207 КПК України незаконно.
У випадку незаконного затримання представниками ТЦК чи іншого застосування примусу, перш за все, стане в нагоді фіксування таких дій, наприклад, на відео
Інколи звучать заяви, що співробітники ТЦК можуть затримувати осіб в адміністративному порядку, але це також не відповідає дійсності. Перелік осіб, які мають право здійснювати адміністративне затримання, закріплений статтею 262 КУпАП. І посадові особи ТЦК до нього не входять.
Що ж до завдання побоїв чи тілесних ушкоджень під час вручення повісток, то такі дії взагалі неприпустимі та незаконні, навіть якщо гіпотетично у посадових осіб ТЦК було б наявне право затримувати осіб.
Таким чином, заходи примусу з боку представників ТЦК, які зокрема полягають у затриманні, доставленні до ТЦК, застосуванні фізичної сили чи спеціальних засобів, є незаконними. В залежності від фактичних обставин, дії співробітників ТЦК можуть кваліфікуватись як незаконне позбавлення волі або викрадення людини (стаття 146 КК України), завідомо незаконне затримання (стаття 371 КК України), а в частині застосування фізичної сили в залежності – від тяжкості від побоїв (стаття 126 КК України) до тяжких тілесних ушкоджень (стаття 121 КК України).
Разом з тим, слід розуміти, що певні повноваження у представників ТЦК все ж існують. Перш за все, мова про вручення повісток про виклик до ТЦК. У випадку неявки за викликом до ТЦК до особи може бути застосована адміністративна відповідальність у вигляді штрафу.
Крім того, у період воєнного стану уповноважені особи ЗСУ мають право вимагати в особи пред’явити документи, які посвідчують особу, оглядати речі, багаж та транспортні засоби. Слід відзначити, що існують певні обмеження, за яких умов в уповноважених осіб ЗСУ виникає таке право. Але у будь-якому випадку зазначені повноваження не сягають можливості обмежувати волю особи.
Разом з тим, законом передбачена процедура доставлення особи до ТЦК, якщо така особа ухиляється від прибуття за викликом чи проходження медичної комісії. Втім, його можуть здійснювати виключно співробітники Національної поліції, за умови попереднього письмового звернення керівника ТЦК. А після того, як особу було доставлено, ані поліція, ані ТЦК не мають права утримувати людину поза її волею, у тому числі для проходження ВЛК.
У випадку незаконного затримання представниками ТЦК чи іншого застосування примусу, перш за все, стане в нагоді фіксування таких дій, наприклад, на відео. Зрозуміло, що в особи, яку затримують, як правило, така можливість відсутня. Але відеозапис може зробити супутник чи присутні очевидці. Крім того, подія може бути зафіксована камерами зовнішнього спостереження. Такі докази знадобляться, якщо співробітники ТЦК будуть стверджувати, що особа добровільно погодилась їхати з ними, що вони не причетні до завдання фізичних ушкоджень тощо.
Також при першій можливості слід звернутись до Національної поліції з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення з вимогою прибути на місце вчинення злочину. На практиці співробітники поліції здійснюють це, м’яко кажучи, далеко не кожного разу, у зв'язку з чим може знадобитись ще скарга на їх бездіяльність, наприклад, слідчому судді щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення. Знову ж таки, сама особа, перебуваючи у ТЦК, фактично може не мати можливості здійснювати такі дії самостійно, замість неї до Національної поліції, ймовірно, звернуться родичі, знайомі або адвокат.
Крім Національної поліції, зі скаргами на вчинення злочину уповноваженими особами ТЦК можна звернутись до Військової служби правопорядку у ЗСУ та спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері. При цьому варто зазначити, що гарантій того, що особу випустять із ТЦК "тут і зараз", немає.
Владислав Мартинчук, адвокат судової практики ЮКК "Де-Юре"