Комунікація між сім’єю і школою має будуватися на засадах співпраці й партнерства. Адже обидві сторони мають однакову мету - виховати в дітях гідних людей й допомогти їм оволодіти знаннями й навичками, необхідними для дорослого життя.
Утім будувати й підтримувати добрі взаємини вчителів і батьків не завжди вдається. Особливо у кризових ситуаціях, як зараз, коли навчальний процес відбувається у новому режимі через зовнішні загрози. Крім того, війна спровокувала ще більше викликів та потенційних конфліктних ситуацій.
Проте конфліктів не варто боятися, потрібно вміти правильно з них виходити задля подальшого покращення стосунків.
Давайте проаналізуємо, чим батьки учнів можуть бути незадоволені в роботі викладача?
Найтиповіші дорікання - це відсутність уваги до дитини, некомпетентність, ігнорування побажань батьків, імовірні заниження оцінок або ж завищення вимог до підготовки учня тощо. У поточному навчальному році до цього переліку можна додати ще низку пунктів.
Громадська спілка "Освіторія" опитала близько 600 українських батьків, і зʼясувала, що понад половина з них стурбована безпекою дітей, а близько чверті - якістю засвоєння знань на дистанційці. Це відповідно створює поле для невдоволення в бік учителя. На додаток, війна спровокувала додаткове навантаження на батьків під час уроків онлайн.
З боку вчителя теж є ряд потенційних претензій до батьківства - недостатня або ж навпаки надмірна залученість та інтерес до навчального процесу дитини, необґрунтовані претензії щодо оцінювання учнів, зневажливе ставлення до педагога й надмірна критика тощо.
Цей перелік типових претензій один одному дає нам змогу зрозуміти, що у взаємодії батьків та вчителів існує чимало тригерів для конфліктних ситуацій. Адже конфлікт по суті - це зіткнення протилежно спрямованих, несумісних одна з одною позицій, цілей чи інтересів, які пов'язані з гострими емоційними переживаннями.
В освітньому середовищі конфлікти відіграють надзвичайно важливу роль
Якщо не боятися їх, а навпаки - використовувати для вдосконалення освітнього простору, відчуття кожного з учасників поліпшуються, а стосунки виходять на новий рівень.
Проаналізуймо типову ситуацію та як варто з неї вийти.
Наприклад, коли хтось із батьків вважає, що вчитель недостатньо приділяє увагу його дитині, хоча насправді педагог лише старається рівномірно працювати з усіма учнями. Власне тут має місце певна взаємозалежність, коли позиція батьків не сходиться з позицією вчителя, це провокує емоційні реакції, які свідчать, що це не окей, а не окей зазвичай тільки через те, що люди не можуть досягнути очікуваного результату.
Конфлікт починається з латентного етапу, який по суті ще не є конфліктом, а початком напруги в спілкуванні. Наприклад, у матері, яка має претензії до вчителя через імовірний брак уваги до її дитини, можуть виникати питання на кшталт, чи ви особисто перевіряли результати виконання дитиною завдань на уроці. При цьому таких питань раніше не виникало. Учителю найкраще у такому випадку прямо сказати про свої відчуття, наприклад: "Мені здається, що вас щось турбує. Можливо, нам треба обговорити це?".
Наступний етап - демонстративний, коли сторони намагаються вирішити ситуацію неконфліктними способами. Наприклад, мати надає рекомендації педагогу, як приділяти увагу її дитині, та висловлює критичні зауваження. У даній фазі важливо не допустити подальшого розвитку конфлікту. Учителю варто показати, що він чує людину і спробуєте покращити ситуацію. З часом варто перевірити, чи бачать батьки певні зміни.
Наступний етап - інцидент, що є першим зіткненням сторін або збігом обставин, який є формальним приводом для конфлікту. На цьому етапі важливо визнати наявність конфлікту і повернутися до основної мети батьків та педагога - бажання створити для дитини кращі умови й можливості вирішення самого конфлікту.
Далі йтиме фаза ескалації - різке підвищення інтенсивності боротьби опонентів. На цьому етапі батьки можуть переходити на особистості, шантажувати зверненнями до адміністрації зі скаргою, висловлювати іншу критику, наприклад, щодо некомпетентності чи неефективного стилю викладання. Тут важливим є повернення до взаємоповаги та бажання почути одне одного задля спільної мети.
Фаза завершення конфлікту настає, коли з’являється його вирішення. Коли учитель сідає із матір’ю, обговорює причини невдоволення, відтак вони спільно знаходять вирішення ситуації.
Останнім етапом є нормалізація стосунків, коли відновлюється подальша взаємодія між сторонами. Тут важливим є дотримання спільного рішення, аналіз ефективності і у разі необхідності коригування дій.
Розуміння стадій конфлікту та можливостей на кожному з етапів діяти на користь стосунків, дозволяє не уникати складних ситуацій, а вміло їх використовувати для росту.
Зараз, на жаль, не у всіх вчителів та батьків завжди є ресурс для подолання конфлікту. Проте зараз є можливість отримувати цей ресурс у знаннях та навичках, які безкоштовно надаються вчителям в межах психологічного навчання.
Одна з таких ініціатив - це безкоштовний онлайн курс "Розумію", створений для освітян та шкільних психологів за підтримки ЮНІСЕФ. У межах цього курсу рекомендується вчителям і батькам дотримуватися таких простих правил комунікацій у конфліктній ситуації:
- Сфокусуйте тему розмови на дитині та її інтересах.
- Демонструйте повагу, підкреслюйте значущість сторони у житті дитини.
- Дотримуйтеся принципів відкритого спілкування. Обидві сторони мають проговорювати все, що допомагає зрозуміти дитину і її проблеми.
- Мотивуйте співрозмовника до певних дій, які допоможуть покращити ситуацію.
- Налаштуйтесь не лише говорити, а й слухати співрозмовника.
- Демонструйте емпатію та реагуйте на стан і слова іншого.
- Турбуйтеся про себе, зберігаючи власні кордони та повагу до себе.