Уряд готує чергову реформу лібералізації трудового права. Новий проект закону про працю, який має повністю замінити КЗпП, отримав і явно позитивні, і різко негативні відгуки.
Попри нещодавно ухвалену парламентом трудову реформу, український уряд вже готує ще одну – цього разу більш масштабну. 23 вересня Міністерство економіки опублікувало на своєму сайті проект закону про працю, який має замінити чинний КЗпП, ухвалений у 1971 році, та який, на думку законодавця, не відповідає сучасним реаліям. До Верховної Ради документ наразі не направлено.
Так само як й останні зміни у трудовій сфері, новий закон, зазначається у пояснювальній записці, розроблявся з метою знизити рівень державного втручання у індивідуальні відносини між працівником та роботодавцем. Завдання посилити права працівників документ не ставить, натомість обіцяє "збалансувати інтереси сторін".
Водночас низку мінімальних гарантій для працівника пропонується підвищити – наприклад, збільшити кількість відпускних днів на рік. З іншого боку, зростуть й граничні обмеження щодо понаднормової роботи, натомість гарантована оплата за них – знизиться.
UBR.ua дізнавався думки експертів, в якій мірі вдалим виявився законопроект Мінекономіки, чи він зможе лібералізувати трудові відносини – та чи не піде це на шкоду найманим працівникам.
Нова спроба "дерадянізації" – навіщо потрібний закон про працю замість КЗпП
Завдання розробити новий трудовий кодекс було поставлено Верховною Радою законом "Про дерадянізацію законодавства України", який ухвалили 21 квітня. Саме на його підставі Мінекономіки й підготувало закон про працю, який розглядається тут.
Як освітлюється у пояснювальній записці, чинний КЗпП і за змістом, і за духом "демонструє яскраво виражену домінацію регулюючої функції патерналістської держави у сфері трудових відносин, яка притаманна плановій соціалістичній економіці". Точкові зміни, які вносилися до кодексу впродовж незалежності, його суть не змінили, констатують автори законопроекту.
Як нагадав UBR.ua юрист Gracers Сергій Савінський, ухвалення нового трудового кодексу було одним з головних завдань всіх українських урядів. Відповідні законопроекти без успіху вносилися до ВР й під час президентства Петра Порошенка у 2017 році, і вже за Володимира Зеленського у 2019 році – тоді його розробляло Мінекономіки, очолюване Тимофієм Миловановим.
Нинішній законопроект, вважає Савінський, "дійсно дозволяє вилучити з чинного законодавства пережитки та правові архаїзми радянської правової системи" та наближає українське трудове право "до прогресивної європейської моделі".
Згідно з пояснювальною запискою, одними з основних принципів, яких дотримувалося Мінекономіки під час розробки законопроекту, були:
- зниження рівня державного втручання у індивідуальні відносини у сфері праці;
- визнання трудового договору основним джерелом регулювання індивідуальних трудових відносин (замість КЗпП, який зараз є основним документом регулювання сфери праці, – ред.).
Втім, ці принципи прописано у проекті закону не безпосередньо, а наступним чином. В його тексті відсутні норми статей 1 і 3 чинного КЗпП, згідно з якими кодекс регулює трудові відносини всіх працівників та всіх підприємств, установ та організацій, незалежно від форми власності та інших факторів.
У проекті Мінекономіки прописано лише те, що закон про працю "регулює трудові відносини, що виникають у встановленому цим законом порядку". Одночасно з цим новою для трудового законодавства статтею 7 завдання регулювати трудові відносини, разом з іншими актами та документами, також покладається на трудові та колективні договори.
Крім того, закон, на відміну від КЗпП, встановлює обов'язкові норми, які мають бути прописані у трудових договорах (щодо зарплати, робочого часу тощо). Додатково закріплено, що умови договорів, які погіршують становище працівника порівняно з трудовим законодавством (зокрема щодо мінімального рівня оплати праці, тривалості робочого часу тощо), визнаються недійсними.
Загалом подібні зміни Верховна Рада вже ухвалила у серпні цього року законом №2434-IX авторства депутата від "Слуги народу" Галини Третьякової. Відмінність документів у тому, що згідно із законом Третьякової трудовий договір став основним способом регулювання трудових відносин лише для підприємств малого та середнього бізнесу (з кількістю працівників до 250 осіб) та для працівників із зарплатою у розмірі від восьми "мінімалок". Крім того, термін дії цих змін обмежили періодом воєнного стану.
Законопроект Мінекономіки запроваджує первинність трудових договорів для регулювання робочих відносин на всіх підприємствах, незалежно від розміру та без обмежень щодо терміну дії – і таким чином ігнорує та перекреслює лише нещодавно ухвалені парламентом новації, зазначив нам директор громадської організації "Трудові ініціативи" Георгій Сандул.
"Фактично Мінекономіки взяли за основу проект закону про працю 2019 року, який розроблявся за Милованова. Трохи його доповнили і видали на-гора, не звернувши увагу на останні законодавчі зміни та не провівши ретельну експертизу", – надав оцінку документу директор "Трудових ініціатив".
Зазначимо, що Сандул раніше критикував концепцію визнання трудових договорів основним способом регулювання відносин між працівником та роботодавцем. Ці відносини, зазначав експерт, характеризуються первісною нерівноправністю, яку КЗпП, як вищий регуляторний акт у сфері, врівноважував.
На його думку, в межах індивідуальних домовленостей наймачі мають можливість пропонувати найманим співробітникам гірші умови праці, навіть якщо це заборонено законом – працівники скоріше не будуть їх оскаржувати як через непоінформованість, так само й побоюючись не отримати робоче місце, зазначав Сандул.
Згідно з протилежною точкою зору, нинішній КЗпП аж надто не відповідає реаліям ринку праці – роботодавці не можуть дотриматися всіх його норм і правил, через що вважають за краще наймати працівників неофіційно, що взагалі позбавляє трудящих будь-яких соцгарантій. За цією логікою лібералізація трудового законодавства має знизити рівень тіньової зайнятості і таким чином посилити захищеність працівників.
Надмірна забюрократизованість, яка є характерною для чинного КЗпП, також обумовлена множинними нормативно-правовими актами, ухваленими парламентом за часів незалежності. Їхні норми часто суперечать одна одній, наголошується в пояснювальній записці до законопроекту Мінекономіки.
З огляду на це, згідно з пропозицією відомства, КЗпП буде скасовано та замінено одним законом про працю, до якого буде інкорпоровано норми нині окремих Законів "Про відпустки" та "Про оплату праці". Ця ідея є неправильною, переконаний Георгій Сандул.
"Всю сферу праці пропонується запхати у 119 статей одного закону. Це йде врозріз навіть із законом про дерадянізацію, який поставив завдання ухвалити саме новий трудовий кодекс. Не кажучи вже про європейські зобов'язання, які ратифікувала Україна – конвенції МОП, Європейської соціальної хартії. За ними трудові відносини мають регулюватися кількома законами", – каже Сандул.
Понаднормові години, відпустка та пеня за невиплату зарплати. Що є нового для працівника
Так само як й у випадку з пропозицією зробити трудові договори основою регулювання відносин у сфері праці, інші ініціативи Мінекономіки також не є принципово новими та здебільшого коригують вже чинні положення законодавства.
"Новий законопроект загалом є симбіозом раніше запроваджених прогресивних змін до трудового законодавства, а також змін, які хоча й були невідкладними, однак їхнє ухвалення переносилося", – зауважив юрист Gracers Савінський.
Серед практичних змін проекту експерти виокремлюють оновлене регулювання робочого часу. Так, юрконсультант "Нової Пошти" Інна Хомич у своїй колонці для "Економічної правди" вказала, що проект пропонує безліч нових інструментів "для більш гнучкої та варіативної взаємодії роботодавця та працівника" – наприклад, щодо питання понаднормової роботи.
Згідно з проектом Мінекономіки, понаднормова робота - та, яка перевищує нормальну тривалість робочого дня, визначену у трудовому договорі. При цьому нормальна тривалість робочого дня не може перевищувати 40 годин за 7 днів.
На цей пункт звернув увагу й Георгій Сандул, однак зазначив його в негативному ключі та назвав контроверсійним. Якщо за чинним законодавством для кожного працівника понаднормовий час роботи не може перевищувати 4 години за 2 дні та 120 годин на рік, то у проекті Мінекономіки останнє число зросте втричі – до 360 годин на календарний рік. Тривалість робочого часу за тиждень при цьому не повинна перевищувати 48 годин з урахуванням понаднормових, записано в проекті.
Одночасно з цим гарантована норма оплати за понаднормову роботу стає меншою. За чинним КЗпП (ст. 106) кожна година праці в понаднормовий час має оплачуватись у подвійному розмірі ставки.
За законопроектом Мінекономіки (ст. 84) оплата за понаднормові години має бути підвищена, але рівень пропонується самостійно визначати у трудовому або колективному договорі. У проекті лише зазначено, що з урахуванням такого підвищення оплата праці має бути принаймні на 20% вищою від передбаченої у договорі.
І за чинним КЗпП, і за новим проектом закону про працю залучення співробітників до понаднормових робіт допускається лише "у виняткових випадках". Однак, якщо в нинішньому кодексі такі випадки перераховано (ст. 62), то в проекті Мінекономіки їх також пропонується визначити не законом, а в трудових та колективних договорах.
Це далеко не єдині суперечливі зміни законопроекту, зазначає Сандул. Так, документ дозволяє визначати в трудових та колективних договорах додаткові та не передбачені законом підстави для звільнення працівників з ініціативи роботодавця (ст. 40 та 41).
Водночас серед однозначно позитивних нововведень для працівників слід відзначити підвищення мінімуму основної оплачуваної річної відпустки з 24 до 28 днів.
Також міністерство запропонувало запровадити для роботодавців грошову відповідальність перед працівниками за невчасно виплачену зарплату (ст. 88). Щоправда, запропонований розмір компенсації навряд чи стане непосильним для підприємств – у разі перевищення терміну оплати більш ніж на 15 календарних днів пеня на користь співробітника становитиме 0,05% суми боргу за кожен день затримки.
Чи ухвалять
Георгій Сандул, який критикує розробку Мінекономіки, водночас погоджується, що необхідність оновлення головного закону в сфері праці вже давно назріла. Інна Хомич з "Нової Пошти", яка підтримала проект, при цьому звернула увагу на наявність в ньому низки "сирих" норм, які потрібно буде усунути під час громадського обговорення.
Втім, висловив нам думку юрист Сергій Савінський, успіх нового законопроекту про працю більшою мірою залежить не від його правової досконалості, а від політичного консенсусу.