В Україні тисячі людей після ампутації кінцівок заново вчаться жити. Сучасні протези дозволяють повертатися до звичного ритму, працювати, займатися спортом і навіть нести військову службу. Але шлях до відновлення починається задовго до перших кроків на протезі.
Як пишуть Vesti-ua.net кореспондентка РБК-Україна побувала в мережі центрів протезування "Без обмежень" у Києві та розповідає, як люди проходять шлях від першого зліпка до повноцінного життя з протезом.
"Ампутація не привід зупинятися": як британець "Сноу" повернувся до служби
Щоранку британець Рис із позивним "Сноу" надягає протез ноги й вирушає на командно-спостережний пункт. Він – командир підрозділу іноземних добровольців "Snow Storm" (Снігова буря) у 3-й окремій штурмовій бригаді, який попри ампутацію продовжує службу.
"Я вже громадянин України, тому захищати її – тепер це мій обов'язок", – так пояснює 27-річний "Сноу" свою мотивацію залишатися на фронті.
Раніше Рис служив у регулярній армії Великої Британії, був на операції в Африці у Малі. У 2023-му як доброволець приїхав воювати за Україну. Спочатку служив у Територіальній обороні, потім – у підрозділі ГУР "Омега", а згодом приєднався до 3-ї ОШБр.
У Часовому Яру Рис із групою бійців знищив 10 ворогів, а потім 7 км проніс пораненого побратима в безпечне місце, за що отримав нагороду від президента України "За оборону України". Це допомогло йому отримати громадянство.
Фото: Британець Рис "Сноу" став на захист України у 2023-му (надав центр протезування "Без обмежень")
"У вересні минулого року ми мали вже йти на ротацію, відходили з позиції, коли нас атакував FPV. Пам'ятаю, як дивлюся – а в мене пів ноги немає. Усі інші з нашої групи уціліли", – розповідає "Сноу".
Рису ампутували кінцівку на рівні гомілки, а через 3-4 місяці лікування розпочався етап протезування.
"Мені пропонували поїхати в Англію, США, Німеччину та Швейцарію, але я вибрав Україну. Тут фахівці мають більший досвід. Перші місяці я фантомно відчував ногу, вона ніби пекла, але коли вперше став на протез – усе минуло. Перші впевнені кроки без милиць я зробив уже після 3-го занять", – згадує "Сноу".
Тренувальний протез для Риса зробили за два дні. Усі витрати на виготовлення, встановлення та подальшу реабілітацію покрила державна програма.
"У Риса не було супутніх травм, тому це полегшило реабілітацію. Він уже двічі приходив на корекцію куксоприймальної гільзи – частини протеза, яка щільно прилягає до ампутованої кінцівки (кукси) й утримує протез. Це нормальний процес, оскільки "спадає" лімфа і нога худне", – пояснює слюсар протезно-ортопедичних виробів Олександр Чухманенко.
Фото: Рис "Сноу" після поранення (надав центр протезування "Без обмежень")
Фото: Рис під час реабілітації (скріншот з відео)
Протез Риса розрахований на 3-5 років. Однак треба періодично проходити "техогляд".
"Зараз я можу ходити, бігати, стрибати. Коли у відпустці, то регулярно займаюся в спортзалі. Жодних обмежень для служби не маю. Буває від тривалого сидіння на командно-спостережному пункті набрякає кукса. Тоді встаю, щоб походити. Спочатку, щоб зняти й одягнути протез витрачав 10-15 хв, зараз – не довше хвилини", – ділиться Рис.
"Сноу" знімає протез тільки на ніч і перед душем.
"Коли українці бачать людей з ампутаціями, завжди готові допомогти. У інших країнах Європи такого немає. А от інфраструктура тут залишає бажати кращого. У Британії більш продумані простори для осіб з інвалідністю. Людям, які зараз на початку шляху до протезування, я б сказав, що життя триває. Ампутація не привід зупинятися. Ту частину себе, яку втратив колись, я потім відшукав", – каже "Сноу".
Знову "встати на ноги": як діє програма протезування
Історія Риса "Сноу" – лише один приклад того, як в Україні працює система протезування. Тільки з початку повномасштабної війни понад 44 тис. людей отримали протези кінцівок за державною програмою.
Вона покриває всі етапи – від виготовлення та встановлення протеза до реабілітаційних занять, технічних оглядів і довічної заміни виробів як для військових, так і цивільних.
"Протезування в Україні вже на вищому рівні, ніж за кордоном, тому що маємо постійну практику. Наші протезисти їздять на стажування в Європу та США, щоб вчитися новому, але там немає такої кількості пацієнтів. Натомість у нас дуже різні клінічні випадки, які нам доводиться вирішувати. На моїй практиці Рис не єдиний іноземець, який протезувався в Україні, а потім повернувся на службу", – каже Олександр.
Пацієнти за державною програмою можуть самостійно обирати центри для протезування. Граничні суми залежать від виду виробу та його функціональних можливостей. Для УБД діють втричі вищі ліміти.
У 2026-му на забезпечення українців допоміжними засобами реабілітації та протезами виділили близько 8 млрд гривень.
Від зліпка до готового виробу: як виготовляють протези в Україні
Перший тренувальний протез можуть виготовити за кілька днів. Постійний – за місяць-півтора, а для стегнового протеза процес може тривати до чотирьох місяців. Для цивільних пацієнтів виготовляють два протези: купальний і постійний, а УБД додатково ще отримують високотехнологічний.
"Спершу ми оцінюємо ситуацію пацієнта. Адміністратори дивляться, що треба по документах, чи є відповідні довідки та направлення. Паралельно з цим технік-протезист уже може робити зліпок для виготовлення першого протеза", – пояснює Олександр.
Протези виготовляють одразу в цеху при центрі. Використовують як українські комплектуючі, так і закордонні, зокрема з Німеччини, Ісландії та США.
Фото: Cлюсар протезно-ортопедичних виробів Олександр Чухманенко під час роботи (надав центр протезування "Без обмежень")
"Для кожного пацієнта робимо індивідуальний зліпок, який відповідає анатомічним особливостям. На пробний тренувальний протез натягуємо термолін і розплавляємо в печі. Після чого вакуумом натягуємо на гіпсову форму. Оскільки термолін прозорий, то дозволяє побачити, які місця протеза можуть надалі створювати дискомфорт пацієнту. За потреби виріб знову нагріваємо, щоб відкоригувати", – пояснює Олександр.
Тільки після цього виготовляють постійний варіант.
"Протягом усього життя форма кукси змінюється, тому що змінюється м'яз, з часом спадає лімфа. Тому періодично треба "підганяти" куксоприймальну гільзу", – додає протезист.
Бувають випадки, коли людину можуть направити на реампутацію, якщо поточний стан не дозволяє провести протезування.
"Ми нікому не відмовляємо, але якщо бачимо, що людина не готова до протезування, то рекомендуємо спершу пройти ще певні етапи", – зазначає Олександр.
Перші кроки найважчі, але вони дають надію
Навіть добрий протез не гарантує, що людина одразу зможе на ньому нормально ходити. Потрібен час, щоб навчитися ним користуватися. Для цього пацієнти працюють над фізичним відновленням.
"На перших етапах пацієнту потрібно навчитися правильно ходити. Людина може неправильноступати, ставити носок або дуже нахилятися. Якщо упустити це на перших порах, потім уже переучувати дуже складно. При найпростіших випадках – протезі гомілки – за 2-3 заняття людина вже може добре ходити", – розповідає фізичний терапевт Антон Герасімов.
Спершу пацієнтів учать стояти, підтримуючись за бруси. Потім – правильно робити крок, переносити навантаження, тримати точку опори. Далі – ходити з милицями, тоді – без них.
Фото: Реабілітація після протезування (надав центр протезування "Без обмежень")
У реабілітаційній залі все максимально підлаштовано під виклики життя: тут пацієнти вчаться ходити сходами, нерівними поверхнями, утримувати баланс, тренуються на біговій доріжці та велосипеді. Через кілька занять пацієнта виводять на вулицю, щоб адаптувати до реального середовища.
"При втраті гомілки можна відновити своє життя майже на 100%. Якщо немає коліна, то це вже набагато важче. Вичленення (ампутація на рівні суглоба без спилювання кістки, – РЕД.) і парні ампутації, особливо на рівні стегна – найважчі випадки. Зовсім інша історія з руками – функції не відновлюються повністю навіть з біонічними протезами", – додає Антон.
Реабілітація пацієнтів із протезами рук триває довше, але все залежить від виду ампутації – найважчі плечові та парні.
При встановленні тягово-механічного протеза людину вчать працювати плечима, щоб вона могла управляти спеціальним гаком замість пальців. У біонічного протеза принцип інший – виріб зчитує електричні сигнали від скорочення м'язів кукси, коли людина думає про рух.
"Моє завдання як реабілітолога – вчити людину довіряти протезу. Після втрати кінцівок люди пригнічені, але коли роблять перші успіхи з протезом – в очах загорається вогник і вони розуміють, що можуть повноцінно жити далі. Буває, що цей вогник декому треба роздмухати. Немає таких, щоб не навчилися – ходять усі", – каже фізичний терапевт.
Фото: зліва направо: слюсар протезно-ортопедичних виробів Олександр Чухманенко, технік-протезист-ортезист Михайло Грисевич, фізичний терапевт Антон Герасімов (надав центр протезування "Без обмежень")
Для багатьох пацієнтів важлива не лише технічна допомога, а й досвід людей, які самі пройшли шлях від ампутації до протезування.
"У нас працює Женя з ампутацією руки – він менеджер по роботі з пацієнтами. А наш Міша – ветеран ООС, який у 2020-му у нас протезувався, тепер сам протезує, серед його пацієнтів багато військових. У хлопців до нього виникає більше довіри. Міша на власному досвіді може їм розповісти, що норм, а що – ні. У нашій роботі надихає, коли виготовляєш людині перший протез і це запалює в ній іскру – вона знову хоче жити. І це мотивує робити далі та ще краще", – каже Олександр.
