Вираз "з незапам'ятних часів" часто використовують, щоб описати події, що відбувалися настільки давно, що їх початок неможливо встановити. Однак в англійській правовій традиції ця фраза має досить точне визначення, пише видання Iflscience.
У системі загального права Англії час "незапам'ятних часів" формально відноситься до всього періоду до 1189 року – року сходження на престол короля Річарда I Левове Серце. Саме ця дата була обрана середньовічними юристами як умовна межа історичної пам'яті.
Це правило з'явилося в XIII столітті, коли англійські суди намагалися вирішити проблему старих земельних і майнових суперечок. Судді дійшли висновку, що події, які відбулися занадто давно, неможливо підтвердити свідками або документами. Тому було вирішено встановити умовну точку відліку, після якої факти можна вважати юридично підтвердженими.
Відтоді в англійському праві вважається, що все, що сталося до 1189 року, належить до категорії "time immemorial" – тобто "поза пам'яттю живих" або більш звичне для нас "незапам'ятні часи".
Якщо порахувати час від цієї дати до сьогоднішнього дня, виходить приблизно 836 років і 193 дні – саме стільки минуло з моменту умовної межі "незапам'ятних часів".
Сьогодні цей вираз частіше використовується в переносному значенні і позначає просто дуже далеке минуле. Проте його походження пов'язане з конкретним історичним рішенням англійських судів, яке збереглося в юридичній традиції протягом багатьох століть.
