Майже в усьому світі 14 лютого відзначають День святого Валентина. В наш час це свято всіх закоханих з листівками, квітами та подарунками, проте на початку своєї історії воно було зовсім не про ніжні почуття.
РБК-Україна розповідає, ким був святий Валентин насправді, чому раніше у святковий день робили жертвоприношення і хто вигадав популярні зараз романтичні традиції.
"Темна" історія Дня всіх закоханих
В Давньому Римі 14 лютого святкували досить брутально – приносили криваві жертви, били жінок шкіряними батогами та пили багато вина. Звісно, це був не День святого Валентина, а язичницьке свято Луперкалії на честь римського бога землеробства Фавна, що припадало на 13-15 лютого. Воно символізувало прихід весни, а його обряди мали сприяти родючості.
На свято приносили в жертву козу для плодючості та собаку для очищення. Потім здирали козячу шкіру, різали її на смужки-батоги, занурювали їх у жертовну кров.
З такими батогами виходили на вулиці, били ними жінок і вдаряли по землі. Вважалося, що це дозволить дівчині швидше завагітніти та легко народити, а поля будуть більш родючими. Тому ритуал мав багато прихильниць.
За переказами, того ж дня усі молоді жінки в місті писали свої імена на глиняних табличках та кидали їх у велику урну. Потім кожен неодружений чоловік міг дістати з урни табличку з ім'ям та об’єднатися на рік зі своєю обраницею.
Хто такий святий Валентин та чому на честь нього назвали свято
З поширенням християнства церква намагалася викорінити язичницькі традиції. Так сталося і зі святом Луперкалій. У V столітті його замінили на більш прийнятне для церкви – в середині лютого католики почали відзначати День святого Валентина.
Досі точно не відомо, ким був цей Валентин насправді. Щобільше, деякі історики вважають, що святих з таким іменем було принаймні два, і обидва померли смертю мучеників 14 лютого, але з різницею в роки.
Також існує кілька легенд про діяння Валентина, завдяки яким свято пов'язали з коханням.
За однією з них, римський християнський священник Валентин порушив наказ імператора Клавдія II, який забороняв своїм солдатам одружуватися. Але Валентин таємно вінчав молоді пари, за що був страчений.
Інша легенда оповідає, що священника арештували під час переслідувань християн. Коли Валентина привели до імператора Клавдія, він відмовився зректися віри і був поміщений під домашній арешт. Голова дому, в якому тримали Валентина, закликав священника показати справжню силу Бога. Тоді він повернув зір сліпій дочці господаря, після чого вся родина прийняла християнство. Коли звістка про чудо та навернення дійшла до імператора, Валентина стратили.
Перед смертю чоловік написав листа дівчині, яку зцілив, та підписав його "Від вашого Валентина". Цей лист міг бути першою "валентинкою".
Святкові романтичні традиції. Як з'явилися "валентинки"
Кохання стало частиною свята Валентина в Британії у середні віки. Англійський поет Джеффрі Чосер перший описав День святого Валентина як романтичний день у своїй поемі "Пташиний парламент". У вірші були такі рядки: "Це було в День святого Валентина, коли кожен птах прилітає туди, щоб вибрати собі пару". Вважалося, що шлюбний період птахів починається в середині лютого,
День святого Валентина у своїх творах романтизував і Вільям Шекспір. Натхненні поезією аристократи почали писати про ніжні почуття своїм коханим у листах, відомих зараз як "валентинки".
Найстарішою "валентинкою" вважається вірш герцога Орлеанського Чарльза, який він написав своїй дружині у 1415 році під час ув'язнення в Тауері після його захоплення в битві при Егенкурі. Герцог писав про кохання та називав жінку "моєю дуже милою Валентиною".
Традиція написання любовних записок закоханим з роками набувала все більшої популярності, і в 1797 році навіть з'явилася книга під назвою "The Young Man’s Valentine Writer" з добіркою сентиментальних рядків, за допомогою яких юнаки могли скласти власні вірші для коханих.
У 19 столітті поштові послуги стали доступними для більшості англійців, тому "валентинки" надсилали вже по всій країні. Також почали масово виробляти друковані листівки з віршами та картинками.
У 1847 році "валентинки" почали "підкорювати" США завдяки жінці на ім'я Естер Хоуленд з Массачусетса. Вона робила листівки зі справжнім мереживом, стрічками та барвистими малюнками. В 1913 році компанія Hallmark Cards у Канзас-Сіті запустила масове виробництво "валентинок", що призвело до вибуху їх популярності.
До прикладу, за даними Асоціації вітальних листівок США, американці надсилають приблизно 145 мільйонів листівок щороку на 14 лютого. При цьому 85% листівок купують жінки.
