В Україні хочуть ліквідувати Медико-соціальні експертні комісії (МСЕК) та замість них створити іншу структуру для встановлення інвалідності. З такою ініціативою виступив голова Комітету Верховної ради з питань здоров'я нації, медичної допомоги та медичного страхування Михайло Радуцький. Чому влада хоче прибрати МСЕК і хто займатиметься питаннями людей з інвалідністю – з'ясовував "Апостроф".
Медична спадщина минулого
Медико-соціальні експертні комісії (правонаступники радянських лікарсько-трудових експертних комісій) створено в Україні у 1992 році. Вони є спеціальними установами в системі охорони здоров'я та проводять медико-соціальну експертизу особам, які звертаються для встановлення інвалідності.
Спочатку структура була досить громіздка. До складу МСЕК входили не менше трьох спеціалізованих лікарів (залежно від того, яка розглядається інвалідність), фахівець із реабілітації та психолог. Крім того, там були представники МОЗ, Мінсоцполітики, Фонду соціального страхування, Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, Пенсійного фонду України та органів державної служби зайнятості.
"Зараз у комісіях по-різному – де п'ять, де сім, а може й менше. Точної цифри ніде не значиться, немає якоїсь обов'язковості. При цьому вже досить давно у МСЕК лише лікарі, представників соціальних структур, на жаль, немає. Адже вони підготовлені статистично з проблемних питань життєдіяльності людей з певними нозологічними формами захворювань. Вони знають соціальну складову життя цих людей", – розповідає "Апострофу" голова об'єднання "Союз осіб з інвалідністю України", заступник директора Хмельницького відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю. Анатолій Савчук.
Втім, буває й таке, що у медико-соціальних експертних комісіях – одна людина. І при цьому їхня робота викликає досить багато нарікань.
"Люди іноді досить довго ходять до МСЕК, щоб отримати інвалідність, і буває, що отримують її лише за гроші. А потім взагалі абсурд – треба щороку підтверджувати інвалідність, інвалідам усіх трьох груп. А що, за рік нога відросте?" Але якщо пропустити комісію, інвалідність можуть зняти за замовчуванням. Відповідно, людина позбавляється пенсії за інвалідністю" , – розповідає "Апострофу" колишній заступник головного лікаря Київського опікового центру, голова благодійного фонду "Крила перемоги" Вікторія Крамаренко.
Щоправда, питання підтвердження інвалідності стосується, звісно, не всіх осіб з інвалідністю. У багатьох випадках, коли, наприклад, людина не має ноги, руки, МСЕК дає їй інвалідність довічно.
Перехід до міжнародного досвіду
Перші спроби реформування по суті радянської системи МСЕК почалися ще шість років тому. Існує Міжнародна класифікація функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров'я (МКФ), схвалена у 2001 році всіма 191 членами Всесвітньої організації охорони здоров'я. В Україні вирішили взяти її за основу.
"Міжнародна класифікація відрізняється від МСЕК тим, що оцінює втрату функціональності, а не просто встановлює групу інвалідності. МКФ розглядає людину не з точки зору медичного діагнозу, а з точки зору її потенціалу до відновлення втраченого функціонування, її потреб. Визначає, що можна зробити щоб допомогти людині повернутися у звичайне життя", – розповідає "Апострофу" Михайло Радуцький.
27 грудня 2017 року уряд своїм розпорядженням №1008-р затвердив план заходів щодо впровадження в Україні МКФ. А 23 березня 2018 року Міністерство охорони здоров'я наказом №552 доручило Дніпропетровській медичній академії, Українському інституту стратегічних досліджень МОЗ, Українському НДІ медико-соціальних проблем інвалідності та Вінницькому національному медичному університету до кінця року розробити чіткі критерії встановлення інвалідності на засадах МКФ. Виникає питання – чому реформування системи встановлення інвалідності триває так довго?
"Впровадження МКФ – це складна та комплексна реформа, яка вестиметься з перехідним періодом. Процес переходу на МКФ у багатьох країнах тривав роки, а іноді й десятки років, – пояснює Михайло Радуцький. – У нас перші результати вже є у сфері реабілітації, більш системні зміни – у методології експертних оцінок, моделях надання та фінансування послуг, цифровізації (впровадження цифрових інструментів сприятиме детінізації та прозорості, швидкості проходження процедур, пов'язаних із встановленням інвалідності). Але повноцінний запуск усіх складових реформи триватиме до 2025 року включно".
Від комісії – до команди
26 травня 2023 року Кабмін своїм розпорядженням №483-р затвердив план заходів щодо зміни оцінки потреб та механізму їх забезпечення для осіб з обмеженими можливостями. Головний пункт якого – формування індивідуального плану реабілітації міждисциплінарною командою з використанням МКФ.
"Замість медико-соціальних експертних комісій тепер будуть міждисциплінарні реабілітаційні команди, які у своїй роботі керуватимуться національним класифікатором (він затверджений ще у квітні 2022 року наказом Мінекономіки №810-22), який є українською адаптацією Міжнародної класифікації", - розповідає "Апострофу" член комітету медичного та фармацевтичного права НААУ Юлія Миколаєць.
На перший погляд, яка різниця: була комісія – стала команда. А міждисциплінарні означає, що в новій структурі будуть різні фахівці. Але чи не станеться так, що просто зміниться назва, а суть залишиться незмінною?
"Справді, команда – це група лікарів, але там принципово різні функції. МСЕК спрямовані на встановлення певного факту: людина – інвалід. А мультидисциплінарні команди переслідуватимуть насамперед мету реабілітації", – каже Юлія Миколаєць.
Але як для людини з інвалідністю виглядатиме на практиці процес реабілітації по-новому? Адже й у нинішній системі передбачено ту ж реабілітацію. Інша річ, як вона працює.
"Після виходу з реанімаційного періоду в медичному закладі людиною починає займатися мультидисциплінарна команда, відбувається оцінка її функціональних можливостей та прогноз щодо їх відновлення та компенсації. Таку ж оцінку здійснює соціальний працівник. Результати оцінок автоматично обробляються електронною системою, яка підбирає послуги для людини з різних сфер діяльності. Після згоди людини на отримання послуг інформація надсилається до їхніх представників. Наприклад, якщо у людини велика втрата функціональності, і вона не зможе сама себе обслуговувати, такі послуги включатимуть соціальну службу, співробітник якої приходитиме і допомагатиме їй. Якщо ж людина втратила функціональність, що впливає на роботу, де вона працювала, підключається Міносвіти та пропонує нову освітню програму, яка допоможе людині набути інших навичок. Працює служба зайнятості – для того, щоб запропонувати нові місця роботи. Умовно кажучи, людина з вадами зору може працювати у кол-центрі, інвалід на візку – шити тощо", – каже Михайло Радуцький.
За його словами, всі нововведення стосуватимуться тих, хто став інвалідом вже після ліквідації МСЕК. Мовляв, закон зворотної сили не має. Тобто якихось нових "переатестацій" не буде. Тим паче, одне із завдань реформи – мінімізувати час на визначення та отримання послуг та виплат, зменшити кількість документів, а також кількість контактів із постачальниками державних сервісів.
Шило на мило?
Щодо того, чи будуть за нової системи щорічні комісії для підтвердження інвалідності – поки що неясно. Але для якихось категорій їх точно не буде.
"Якщо людина справді має ознаки інвалідності, то не потрібно ні першої, ні другої, ні третьої групи", – каже Михайло Радуцький.
Справді – що тут підтверджувати, якщо людина незряча чи без руки?
"Але якщо хтось адаптується, працює (а це величезний стимул для одужання), хвороба може відступити. Тоді, можливо, потрібна комісія", – припускає лікар Вікторія Крамаренко.
На її думку, головне, щоб нова структура не перетворилася на стару, у плані корупції: "Необхідний контроль, треба трусити цих щурів, які давали інвалідність за гроші".
І ось тут підходимо до головного. Якщо справа тільки у питанні корупції – то може просто треба в цій галузі навести лад? А чи не створювати нову структуру, яка теж, цілком можливо, згодом стане корупційною? Адже коштів на реабілітацію у новій структурі не побільшає.
Як розповідає "Апострофу" Світлана Фоміна, керівниця реабілітаційного центру "Донбас-Прикарпаття" (центр базувався в Краматорську, але переїхав до Івано-Франківська): "Реабілітаційні заходи зараз проводяться за державний рахунок, і в майбутньому щодо цього навряд чи щось зміниться. Тобто грошей фактично як не було, так і не буде".
"Щодо МКФ – я тільки за. Але мене бентежить відсутність дорожньої карти цієї реформи, відсутня оприлюднена послідовність здійснення кроків цієї реформи", – каже голова "Союзу осіб з інвалідністю України" Анатолій Савчук.
А нинішня система сяк-так, але працює.
"Я ще у березні минулого року з Харкова вирвався до Львова, жодних медичних документів із собою не було. Десять днів пролежав у лікарні, лікарі з електронної бази даних усі з'ясували, ще дивувалися – у вас 20 років діабет, а ви досі інвалідність не оформили? Ну я зібрав усі необхідні документи, здав аналізи, подав на комісію. Чекав, щоправда, три тижні – була велика черга, але у призначений день все пройшло чітко. Зайшов, у кабінеті голова комісії, і три лікарі. Голова щось запитав уточнююче, я потім вийшов і почекав годину-дві, чекав на заключення. Отримав, оформив пенсію, через місяць почав її отримувати", – розповідає "Апострофу" інвалід III групи Андрій Барков.
Одним словом, задум із запровадженням нової системи для встановлення інвалідності – сумнівний. Тим паче, що стару можна просто підправити. Було б бажання й гроші... на реабілітацію.
Втім, до очікуваного впровадження МКФ майже 1,5 року. Та можуть і передумати. До речі, як зізнався міністр охорони здоров'я України Віктор Ляшко, для заміни МСЕК на нову систему реабілітації та адаптації необхідно внести зміни до 19 законів та 49 підзаконних актів.
Чому ви можете довіряти vesti-ua.net →