Через фактичну стагнацію мирних переговорів з весни на осінь зсунулися і дати перших післявоєнних виборів. Про те, чи підуть на вибори Володимир Зеленський і Валерій Залужний, які зараз настрої в провідних партіях України і до чого вони готуються — читайте в матеріалі РБК-Україна.
«Це все мишача метушня — партії, вибори — порівняно з переговорами та умовами, які нам поставлять. Вони зрештою визначатимуть рамку, в якій пройдуть вибори», — минулого тижня говорить РБК-Україна один з опозиційних нардепів.
Наступного дня абсолютно аналогічна теза звучить і від видного депутата з партії влади. За його словами, пару-трійку місяців тому багато депутатів зі «Слуги народу» повелися на запевнення Дональда Трампа про те, як він за дві секунди закінчить війну в Україні. А зараз їх накрила жорстка фрустрація.
«У нас же теж є „трампісти“, які спілкуються з відповідними сенаторами-конгресменами, ті їм усе це розповідали. А тепер уже сенатори до них приїжджають і самі запитують: так що робити, який план? І всі зрозуміли, що плану немає ні в кого», — розповідає депутат.
Тому розмов про вибори в політичних кулуарах стало помітно менше, ніж кілька місяців тому. З огляду на потужні обстріли останнього часу, щоб твердо повірити в якесь перемир’я, треба, щоб воно протрималося хоч кілька тижнів — а цього поки що немає навіть на горизонті.
Хоча, звісно, до кінця тема виборів нікуди не зникла, як і впродовж трьох останніх років. Тим паче, і віра в те, що Трамп хоч поступками, хоч погрозами, але все ж таки зможе довести справу щонайменше до якогось реального перемир’я, нікуди не зникла теж. Просто терміни зсунулися — якщо раніше активно обговорювали кінець травня, то тепер активно говорять про осінь.
«До виборів готуються всі, крім нас», — за останній час РБК-Україна чуло цю фразу від безлічі провладних депутатів. Хоча, звичайно, і Офіс президента активно тримає в голові тему виборів — нехай вона і явно не на першому місці.
Атаки Трампа на Володимира Зеленського в лютому-березні призвели до добре відомого в політології ефекту — «згуртування навколо прапора», коли під час міжнародної кризи різко зростає рівень підтримки лідера країни. Згідно з опитуваннями Київського міжнародного інституту соціології, за лічені тижні баланс довіри-недовіри до президента зріс із +20% до +41%.
Рівень довіри до політика не тотожний його політичному рейтингу, але і цей показник у Зеленського помітно покращився, згідно з даними вже закритих опитувань, з результатами яких вдалося ознайомитися РБК-Україна. Рейтинг президента зріс настільки, що він уперше став обходити в першому турі свого головного потенційного опонента — екс-головкома і посла в Лондоні Валерія Залужного.
Утім, дані різних опитувань відрізняються. В одному з них Зеленський обходить Залужного і в першому, і в другому турі. В іншому — обганяє в першому, приблизно на 5-10%, але все ж програє в другому. «Залужний виграє другий тур за рахунок акумуляції всіх незадоволених Зеленським. У Зеленського поки що стеля — приблизно 35%», — розповідає інформований співрозмовник РБК-Україна.
На тлі помітного зростання підтримки Зеленського серед пересічних депутатів від СН щосили пішли чутки про те, що в ситуації, що змінилася, вже Банкова почне педалювати тему виборів, намагаючись зловити сприятливий момент. А самі вибори, щойно дозволить зовнішня обстановка (відносне перемир’я), будуть проведені в максимально швидкому темпі, наскільки дозволяє законодавство.
Учора, 30 березня, з резонансною публікацією на цю тему виступило британське видання The Economist, чиї джерела також розповіли, що Банкова налаштована провести вибори якнайшвидше, і навіть назвали конкретні терміни — липень цього року (за умови, що до 20 квітня — Великодня — вдасться домогтися перемир’я). Втім, співрозмовники РБК-Україна у владі все ж називають ці повідомлення чутками і заперечують, що до бліц-виборів почалася предметна підготовка.
Але чисто теоретично, проведення виборів у прискореному режимі точно може зіграти Зеленському на руку — потенційні конкуренти просто не встигнуть опам’ятатися і розкрутити кампанію. Крім одного, якому розкрутка в принципі не потрібна — того ж Валерія Залужного.
Участь або неучасть Залужного у виборах — як і раніше, головний фактор невизначеності. І сам екс-головком не поспішає прояснювати ситуацію в розмовах із численними емісарами з київських політичних кіл.
Відсутність конкретики завжди породжує чутки. У випадку із Залужним одні запевняють, що він точно піде на президентські вибори, інші — що він схиляється до того, щоб піти на вибори Ради на чолі політсили Зеленського, треті стверджують, що Залужний і зовсім не піде на вибори — якраз через останні рейтинги.
Річ у тім, що на тлі поточної кризи у відносинах зі США і постійних проблем, які створює Україні адміністрація Трампа, екс-головком — на відміну від Зеленського, який 24/7 перебуває в центрі подій — особливо ніяк себе не проявив. Наступного дня після скандалу в Овальному кабінеті Залужний запостив фотографію, де вони із Зеленським тиснуть руки, а за кілька днів виступив із промовою про руйнування «старого світового порядку». І на цьому, по суті, все.
Ймовірно, через фізичну відсутність в Україні екс-головком почав дещо випадати із загального порядку денного того, чим живе країна. І навіть за нинішнього рівня розвитку технологій це, напевно, було неминуче.
Утім, щодо цього є й інша думка. «Ми ж ніколи не обирали президентів раціонально. По суті, зараз не залишилося жодної альтернативи, крім Залужного, влада повністю зачистила поле. А Залужний абсорбує в собі почуття надії, і людям завжди потрібна надія. Як свого часу Ющенко», — міркує один з опозиційних депутатів. Тим паче, у Залужного є і готова, дуже приваблива для безлічі українців формула, з якою можна йти на будь-які вибори: як би нам не було складно, але вже точно не буде соромно.
Сам Залужний на прохання РБК-Україна прокоментувати чутки про те, що він може піти на вибори з партією Зеленського, або що він, можливо, вирішив не брати участь у виборах узагалі, відповів так: «Моя відповідь щодо цього не змінилася. Поки триває війна, нам потрібно всім працювати на збереження країни, а не думати про вибори. Різні чутки я не коментую».
У будь-якому разі, ніша військових у політиці все одно не залишиться порожньою. Її може зайняти ще не створена партія Кирила Буданова, потенційний проєкт військових із 3-ї штурмової бригади (на сьогодні — вже корпусу) або з бригади «Азов» на чолі з Денисом Прокопенком. Ніхто з них не заявляв про наміри йти в політику, хоча нинішні опитування дають їм досить непогані шанси.
У будь-якому разі, за усталеною в політикумі думкою, першими відбудуться президентські вибори, парламентські будуть після. При цьому місцеві вибори, як кажуть і у владі, і в опозиції, цілком можуть відбутися взагалі за графіком — восени цього року, як і було заплановано. Вони можуть стати своєрідним тестом на те, як Україна за нинішніх умов у принципі здатна проводити якісь вибори і вирішувати супутні проблеми.
Перелік проблем давно відомий, і він, серед іншого, може зірвати плани проведення президентських виборів у бліц-режимі, якщо такі ідеї все ж спробують реалізувати. Це повний хаос із реєстрами виборців (просто невідомо, де і скільки живе українців після масових міграцій за час війни), зруйнована інфраструктура, голосування військових і біженців за кордоном тощо.
З урахуванням того, що зараз за кордоном опинилися мільйони виборців, їхні голоси потенційно могли б повністю перевернути будь-які виборчі розклади. Але й на четвертому році великої війни не знайшлося реального рішення, як технічно дати їм можливість голосувати.
«Багато хто каже, що треба в будь-якому разі дати можливість цим людям проголосувати, адже це ж наші люди. Але, думаю, ніхто особливо за ними бігати не буде», — розповідає впливовий депутат зі «Слуги народу». Річ у тім, що хоча жодні соцопитування серед біженців провести технічно неможливо, на загальну думку, у масі своїй вони доволі критично налаштовані до чинної влади. Що, безумовно, зменшує мотивацію шукати для них якісь витончені електоральні рішення.
Розуміння, як вирішувати пов’язані з виборами технічні проблеми, немає навіть у Центрвиборчкому, хоча деякі депутати на нього сподівалися. Але позиція ЦВК під час нещодавнього спілкування з нардепами зводилася до одного: який виборчий закон ви ухвалите, так ми все й організуємо, каже один із нардепів із партії влади.
Звісно, строки проведення президентських виборів повністю підв’язані під мирні перемовини і можливість перемир’я/миру — під час активної фази війни голосувати ніхто не буде, щодо цього зберігається консенсус.
Отже, за найкращих розкладів президентські вибори, як найпростіші (мало кандидатів, єдиний бюлетень по всій країні), як вважається, можуть відбутися восени, а парламентські можуть бути відсунуті на наступний рік. У кулуарах уже називають березень 2026-го.
Незважаючи на те, що перспективи виборів досі в повному тумані, негласна підготовка до них все одно ведеться. Хоч і неспішно — мало хто хоче по-серйозному вкластися у вибори вже зараз, а потім чекати повернення інвестицій невизначено довго.
Чим спантеличені в «Європейській солідарності»
Найпомітніша опозиційна політсила, «Європейська солідарність», останнім часом зосередилася на двох напрямках: боротьбі з санкціями проти їхнього лідера Петра Порошенка і критиці того, як влада веде переговори з американцями.
Несподіване запровадження санкцій проти Порошенка не викликало в Європі такого ажіотажу, як, очевидно, сподівалися його соратники. І не дивно — зараз у Євросоюзі надто багато інших турбот, та й будь-яка критика на адресу України в поточних геополітичних умовах видається для європейців недоречною. Втім, «ЄС» продовжує боротьбу вже на внутрішньому фронті, зібравши 145 тисяч підписів за зняття санкцій з екс-президента.
Як розповідає РБК-Україна співрозмовник у його фракції, санкційно-кримінальний тиск на Порошенка може переслідувати кілька цілей: у кінцевому рахунку, забрати у екс-президента належні йому активи, ускладнити йому фінансування будь-яких виборів, а також елементарно зайняти його час і сили боротьбою в судах замість суто політичної діяльності. Варіант, за якого лідер ЄС зрештою опиниться за ґратами за однією зі справ, у його партії вважають досить імовірним — і в цьому з ними згодні співрозмовники видання зі «Слуги народу».
Крім того, у «Європейській солідарності» впевнені, що на найголовнішому зовнішньополітичному треку, у переговорах з американцями про мир-перемир’я, влада робить помилку за помилкою, що зрештою зажене Україну в глухий кут. «Заморозка, до якої все йде, буде вочевидь гіршою, за всіма параметрами, ніж були для нас Мінські угоди. А влада за ці роки стільки разів критикувала Мінськ, що їхній такий варіант дуже сильно триггерить», — міркує нардеп з ЄС.
Що відбувається в «Батьківщині»
Низка співрозмовників у різних політсилах, і з влади, і з опозиції, в один голос запевняли РБК-Україна, що найактивніше тему виборів в Україні просуває Юлія Тимошенко. І навіть нібито шукає в залі розчарованих депутатів з інших сил, пропонуючи їм приєднатися до «Батьківщини». У самій партії на це кажуть, що готові розглянути кандидатури охочих, якщо такі з’являться, але самі нікого не «переманюють».
«Згідно з домовленостями, досягнутими між політсилами в рамках „діалогів Жана Моне“, голосування може відбутися не раніше ніж за півроку після скасування воєнного стану. Інше важливе питання в цьому зв’язку — фінансування. За розрахунками, які нам представили, проведення одних виборів коштуватиме близько 3,5 млрд гривень. На наш погляд, заради економії потрібно провести одночасно троє виборів — президентські, парламентські та місцеві», — говорить РБК-Україна один з представників «Батьківщини».
Утім, питання економії коштів у цьому разі вторинне, і на одночасне проведення трьох виборів одразу влада точно не піде — занадто ризиковано. Якщо Росія напередодні дня голосування вирішить порушити перемир’я і почне новий наступ — масштаби внутрішньополітичного хаосу в такому разі складно навіть уявити.
Водночас низка співрозмовників видання в політикумі зазначає: останнім часом «Батьківщина» стала близькою до Банкової і синхронізує з ОП свої дії та заяви. Особливо голосно про це заговорили після того, як Тимошенко заступилася за Зеленського, коли Трамп назвав його «диктатором». Хоча, потрібно зауважити, що тоді на підтримку українського президента виступили й інші політики. У самій «Батьківщині» заперечують підігрування Офісу президента і стверджують, що готові підтримувати Зеленського, якщо він робить «правильні кроки». Паралельно з цим кулуарами ходять чутки про те, що Тимошенко нібито може стати «перехідним прем'єром». Але не важко здогадатися, хто їх розпускає.
Що з партією Дмитра Разумкова і чим живе УДАР Кличка
Електоральне поле Тимошенко якоюсь мірою перетинається з електоральним полем колишнього спікера ВР Дмитра Разумкова, чий рейтинг нині — на рівні прохідного бар'єру. Як розповідають у СН, одразу після зняття з посади спікера в жовтні 2021-го навколо Разумкова утворилася регіональна мережа з різноманітних незадоволених «слуг» на місцях, і зараз він нібито намагається її відновити. Крім того, останнім часом ексспікер із соратниками активно їздить регіонами, що підігріло чутки про їхню підготовку до виборів.
«Чутки про те, що ми взялися за якусь підготовку до виборів можна пояснити хіба що нашими нещодавніми поїздками західними областями. Там дійсно була делегація з п’яти нардепів. Але це не пов’язано з підготовкою до виборів — ми просто чергуємо поїздки на фронт і в тилові області», — говорить РБК-Україна один з нардепів із команди Разумкова.
Активізувалися розмови про своє майбутнє і формат участі в політиці і в команді київського мера Віталія Кличка, неабияк пошарпаної недавніми кримінальними справами. Поки що публічна діяльність УДАРу заточена навколо благодійного фонду «Українська команда». Але співрозмовник в оточенні мера каже, що навряд чи на УДАР чекає відповідний ребрендинг.
«Наш базовий сценарій — що переговори провалюються і виборів цього року не буде. І у випадку з місцевими виборами — якщо їх не буде за графіком — є свої нюанси. Тому що закон регламентує легітимність президента і Ради після закінчення терміну їхніх повноважень під час воєнного стану, але не регламентує повноваження місцевих органів», — кажуть у Кличка.
У законодавстві прописано, що вибори до місцевих рад, старост або мерів під час воєнного стану проводити не можна. Однак ніде немає згадки, що вони можуть продовжити виконувати свої повноваження до нових виборів, як це передбачено у випадку з президентом і парламентом.
Виходить, що термін повноважень усіх чинних місцевих органів влади закінчиться в грудні цього року. Якщо восени не буде чергових місцевих виборів і в Раді не придумають на той час якусь юридичну формулу, як забезпечити їхню легітимність, Банковій доведеться створювати на місцях військові адміністрації. А це несе свої ризики для місцевого самоврядування, вважає джерело, близьке до Кличка.
У політикумі кажуть, що мер Києва знову намагається налагоджувати горизонтальні стосунки з різними місцевими елітами, наприклад, Борисом Філатовим із Дніпра та експрем'єром Володимиром Гройсманом, у якого традиційно сильні позиції на Вінниччині. Але співрозмовник в оточенні Кличка стверджує, що подібна конструкція була актуальна п’ять років тому, коли народилася ідея створити «партію мерів» — але не зрослося. «На майбутнє таке в теорії зовсім не можна виключати. Але поки що точно ніяких актуальних переговорів ні з ким немає», — каже він.
Майбутнє біло-блакитного табору
Про своє перезбереження в політиці ще на один цикл замислюються і в колишній ОПЗЖ, електоральне поле якої нікуди не зникло навіть після всіх подій останніх років. Але розуміння свого майбутнього там поки що немає.
Раніше там допускали, що можуть піти на парламентські вибори, сформувавши умовно нову партію, на чолі якої буде один із чинних нардепів — Юрій Павленко.
«Павленко — ще й чинний військовий, у нього репутація проукраїнського політика. Але його доведеться довго розкручувати. Тож, найвірогідніше, якщо і така партія буде, то її поведе Бойко», — каже співрозмовник в екс-"Платформі«.
Політична невизначеність умовного „біло-блакитного“ табору пов’язана не тільки з тим, якими будуть суспільні симпатії і запит на момент початку виборчої кампанії, а й із тим, коли в принципі ці вибори відбудуться.
»Незважаючи на те, що зараз переговорний процес виглядає затягнутим, потім воно все може піти в рази і швидше. Тому я схильний вважати, що до якогось припинення вогню ми прийдемо в досить недалекій перспективі. Ба більше, я думаю, що десь із травня ми побачимо пожвавлення передвиборчих процесів«, — кажуть в екс-ОПЗЖ.
За їхніми оцінками, перші вибори — одночасно президентські та парламентські — можуть відбутися вже цього року. Однак відбудуться вони між припиненням вогню і формальним завершенням війни, оскільки на це може напирати Росія, а разом із нею — і США. У принципі, останні заяви Володимира Путіна про запровадження „зовнішнього управління“ в Україні для проведення тут виборів відповідають цій концепції.
Які зміни будуть у „Слузі народу“
Партія влади хоч і теж запевняє, що до виборів не готується, але певні намітки щодо її майбутнього парламентського списку, звісно, є. Безумовно, все залежить від того, чи піде в підсумку на вибори сам Зеленський і якщо так, то чи зможе він здобути перемогу. Поки що в його оточенні запевняють, що „плану Б“ на випадок, якщо рейтинги все ж таки показуватимуть перемогу Залужного в другому турі, у Банкової немає.
»У нас багато хто говорить, що в будь-якому разі варто було б піти на вибори, і навіть якщо їх не виграти, то хоча б дати імпульс на парламентські та в підсумку отримати хорошу фракцію. Хоча я не бачу бажання на Банковій у щось вплутуватися, крім як щоб вигравати« , — говорить РБК-Україна впливовий нардеп із СН.
»Слуги народу«, причому з різних внутрішніх угруповань, підтверджують, що список партії Зеленського на виборах буде являти собою солянку з 5-10 топ-"слуг« нинішнього скликання, людей Андрія Єрмака, волонтерів та військових, різноманітних лідерів думок і зірок з різних сфер. Один зі співрозмовників навіть порівняв цей список із „Нашою Україною“ зразка 2006 року, де поряд із бізнесменами і „любими друзями“ в Раді засідали співаки і письменники.
За словами видного депутата з СН, у стрибку ця партія, за оцінками, може набрати до 30%, за найсприятливіших умов. Для формування монобільшості цього точно не вистачить, тому доведеться шукати партнерів. Поки що найвірогідніший — потенційний політичний проєкт відомого волонтера Сергія Притули, тут думки різних „слуг“ теж сходяться.
Натомість більш-менш явною є головна ідея кампанії. Обіцяти повернення захоплених Росією територій — апріорі навряд чи здійсненне в короткій-середній перспективі завдання, тому партія сфокусується на більш досяжному — вступі до ЄС.
»Ми приведемо вас до Євросоюзу — це, по суті, єдина велика ідея, яка може зачепити людей. Як Порошенко у 2014 році обіцяв закінчити війну«, — каже один із депутатів від СН.
Утім, додає він, зараз вибори навіть у розмовах між депутатами відійшли на друге місце, усіх хвилює те, що й решту українців: яким буде наше майбутнє, скільки триватиме цей умовний мир чи перемир’я, які плани можна будувати.
Дійсно, поки що абсолютно незрозуміло, чи вийде в принципі укласти якусь стабільну мирну угоду з агресорами. Або як у Кореї, буде перемир’я, що триває десятиліттями, яке потенційно може бути зруйноване в будь-який момент.
»І головне питання: а чи є в нас майбутнє взагалі?« — підсумовує депутат із партії влади.
Нагадаємо, США вважають, що переговори по мирному плану йдуть у правильному напрямку, - The Telegraph.
Раніше Вєсті-ua.net писали,
Також Вєсті-ua.net повідомляли, В Угорщині тисячі людей вийшли на протести на тлі скандалу з насильством над дітьми.
Чому ви можете довіряти vesti-ua.net →