США можуть взяти під свою "опіку" українські атомні станції. Причому йдеться не лише про Запорізьку АЕС, яка ось уже три роки як окупована ворогом, а й про ті, що знаходяться під повним контролем України. "Апостроф" розбирався, наскільки це можливо, чи є сенс у такому кроці, чи пов'язаний він із ризиками, і, що важливо, чи зростуть внаслідок цього тарифи на електроенергію.
США претендують не лише на українські надра, а й на нашу електроенергетичну інфраструктуру. За словами американських чиновників, питання володіння об'єктами електроенергетики України обговорюється в рамках мирних ініціатив президента Дональда Трампа.
Напередодні своєї телефонної розмови з президентом Росії Владіміром Путіним, яка відбулася 18 березня, Трамп заявив, що окрім іншого буде з ним "говорити про електростанції".
Враховуючи, що пізніше американський президент зізнався, що до офіційної телефонної розмови з російським колегою він провів із ним кілька таємних бесід, можна припустити, що тема електростанцій порушувалася ними й раніше.
Спочатку передбачалося, що предметом обговорення є Запорізька АЕС – найбільша атомна електростанція в Україні та всій Європі, яка вже три роки перебуває під російською окупацією. Передача ЗАЕС під контроль США могла б стати одним із компромісів мирних переговорів сторін.
Однак пізніше про АЕС почали говорити у множині.
"Сполучені Штати могли б бути дуже корисними в управлінні цими електростанціями з їхніми експертними знаннями у сфері електрики та комунальних послуг", - йдеться у спільній заяві держсекретаря США Марко Рубіо та радника з національної безпеки американського президента Майка Уолтца.
Можливість передачі українських АЕС під контроль США підтвердив і міністр енергетики Кріс Райт: "Ми маємо величезний технічний досвід у Сполучених Штатах, щоб керувати цими станціями".
Ну і нарешті Дональд Трамп 24 березня фактично конкретизував раніше ним сказане, заявивши, що в ході переговорів обговорюється питання приналежності українських електростанцій.
При цьому українська сторона продовжує наполягати, що обговорюється лише спільне із США управління Запорізькою атомною станцією.
Шанс для ЗАЕС?
В Україні загалом п'ять атомних електростанцій. У 2000 році було виведено з експлуатації Чорнобильську АЕС. 24 лютого 2022 року ЧАЕС була захоплена російськими військовими, 31 березня – звільнена. Запорізька АЕС окупована Росією з 4 березня 2022 року. Хмельницька, Рівненська та Південно-Українська АЕС залишаються у роботі.
Чи можлива, в принципі, передача контролю над нашими атомними станціями американській стороні?
"Вони знаходяться у власності українського народу і управляються урядом. І уряд цілком може укласти якесь консорціумне управління або передати комусь в управління. Я тут особливих проблем не бачу", - сказав у коментарі "Апострофу" експерт з питань енергетики Андрій Закревський.
За словами голови ради Української асоціації відновлюваної енергетики, засновника Харківського енергетичного кластера Станіслава Ігнатьєва, однозначної заборони на володіння будь-ким українських електростанцій у законодавстві справді немає.
"Однак відповідно до угоди між "Енергоатомом" та "Євроатомом", у "Енергоатома" є кредит у розмірі 300 мільйонів євро, який повинен бути погашений до 2031 року. І поки "Енергоатом" не погасить цей кредит, не буде можливості передати в управління - або будь-яка інша форма (контролю) - іншим фізичним чи юридичним особам, резидентам чи нерезидентам, - розповів експерт виданню. - Але в угоді є таке трактування: якщо "Євроатом" не заперечуватиме проти передачі прав, то це буде можливо, або - якщо буде дефолт однієї зі сторін. І, можливо (у разі дефолту "Енергоатому" - "Апостроф") американська сторона покриє цей борг".
Експерти підтримують ідею передачі американській стороні контролю над Запорізькою АЕС.
Один із варіантів – діяти через МАГАТЕ, членом якої є і Сполучені Штати.
"Є директиви щодо управління, і, як варіант, можна було піти через МАГАТЕ, - каже Андрій Закревський. - Але це потрібно давно було зробити, і наш регулятор мав заборонити експлуатацію (ЗАЕС)".
На думку Станіслава Ігнатьєва, передача Запорізької атомної станції під контроль США – це чи не єдиний спосіб вирвати її з окупації.
При цьому до пакету про контроль має також потрапити Запорізька ТЕС (входить до ДТЕК Ріната Ахметова – "Апостроф"), яка забезпечує балансування роботи ЗАЕС, а також місто енергетиків Енергодар та шляхи під'їзду до станції.
"Тобто якщо ця угода запрацює, якщо окупант на це погодиться, це призведе до деокупації сотень квадратних кілометрів, і це, звичайно ж, великий плюс", - сказав Ігнатьєв.
Виведення ЗАЕС з-під російського контролю також необхідне для відновлення належного технічного обслуговування станції, зокрема, відносно американського палива Westinghouse.
Можна, але навіщо?
Однак у тому, що стосується інших українських атомних електростанцій, такої очевидної однозначності немає.
"Це безглуздо, і нам насправді нічого не дає", - переконаний Андрій Закревський.
Зокрема, за його словами, американський контроль не стане додатковою гарантією безпеки цих об'єктів від російських обстрілів.
У свою чергу, Станіслав Ігнатьєв вважає, що за аналогією з анонсованою угодою про корисні копалини американці могли б увійти лише до нових проєктів нашої атомної енергетики.
"Було б дуже непогано, якби той же Westinghouse з американським корінням зайшов у добудову енергоблоків на Хмельницькій АЕС (щодо ХАЕС у держави дуже великі плани - "Апостроф"), - каже експерт. - Це не лише вирішить проблему електричної енергії, а й допоможе перетворити Україну на великий енергетичний хаб для країн Східної Європи".
До речі, українська енергетика – це не лише АЕС, а й, наприклад, теплові електростанції. До складу державної компанії "Центренерго" входять Трипільська ТЕС у Київській області, Зміївська ТЕС у Харківській області та Вуглегірська ТЕС у Донецькій області. Остання окупована ворогом, а Трипільська та Зміївська фактично знищені внаслідок ворожих ракетних обстрілів.
Важливим гравцем на вітчизняному ринку теплової енергогенерації є ДТЕК. Більшість його ТЕЦ або під окупацією, або зруйновані.
До російського вторгнення держава мала плани виставити "Центренерго" на приватизацію, і, можливо, їх вдасться реалізувати після настання миру або принаймні перемир'я. Хоча через серйозні руйнування станцій компанію, ймовірно, буде складно продати.
Також цілком можливо, що і ДТЕК вирішить позбавитися частини своїх проблемних енергоактивів.
Втім, на особливий інтерес американців до наших ТЕС, а точніше до того, що від них залишилося, навряд чи варто розраховувати.
"На сьогодні 94% теплової генерації або знищені або сильно пошкоджені. До того ж, теплові електростанції морально застаріли, обладнання для них виготовляти дуже складно, ми втратили дуже багато видобутку вугілля, тому складно їх забезпечити сировиною, - розповідає Станіслав Ігнатьєв. - Доцільніше розглядати ці станції як енергетичні майданчики для нових цікавих проєктів – насамперед газової маневрової генерації, оскільки це набагато дешевше, ніж будувати нову теплову електростанцію, або малих модульних реакторів (які також здатні забезпечувати маневреність – "Апостроф")".
Плюсом є те, що ТЕС, навіть повністю зруйновані, мають всю необхідну енергетичну інфраструктуру, яку зможуть використовувати нові енергооб'єкти, побудовані на їх місці.
Що з тарифами на світло?
Якщо американський капітал увійде до українських енергетичних проєктів – атомних чи якихось це, нові власники об'єктів генерації навряд чи захочуть працювати на збиток. А це може стати приводом до підвищення тарифів на електроенергію для населення.
"Будь-який бізнес, не тільки американський, прагнутиме продавати електроенергію за ринковими цінами. А ринкова ціна у нас сьогодні від 9 до 11 гривень за 1 кіловат-годину, залежно від регіону", - сказав у коментарі "Апострофу" голова "Спілки споживачів комунальних послуг" Олег Попенко.
Проте тарифи на електроенергію в Україні встановлюють не енергокомпанії, а регулятор – Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП).
"НКРЕКП у нас є відносно незалежним органом, тому боятися не потрібно, що вплив міжнародних партнерів призведе до того, що у нас значно збільшиться ціна на електроенергію", - вважає Станіслав Ігнатьєв.
Нагадаємо, після підвищення цін 1 червня 2024 року українці платять 4,32 гривні за 1 кіловат-годину, а різницю між цим пільговим тарифом та ринковим покривають за свої кошти дві держкомпанії - "Енергоатом" та "Укргідроенерго". Якщо така практика збережеться, то цілком можливо, якийсь час підвищувати ціни на електрику для населення не знадобиться. Однак якщо атомні станції, які сьогодні входять до складу НАЕК "Енергоатом", перейдуть під контроль американців, робити це буде все складніше.
До того ж, в рамках євроінтеграції Україна буде змушена піднімати тарифи до європейського рівня (у ЄС тарифи варіюються від 15 до 40 євроцентів – від 6,75 гривні до 18 гривень - за 1 кіловат-годину).
"На нас це чекає, я думаю, навіть без американських партнерів – це лише питання часу", – резюмував Олег Попенко.