Як у світі (і Європі, зокрема) розглядають присутність миротворців на кордонах України та Росії?
Спробу аналізу зробила італійська La Reppublika, описавши можливі варіанти. Однак ці варіанти розглядаються з погляду Путіна і Трампа, а Україна залишається ніби осторонь від вирішення питання, яке стосується насамперед її, а вже потім - усіх інших. Однак три роки війни доводять, що не всі наміри Путіна досягають мети.
«Путін ясно дав зрозуміти, що ніколи не погодиться на присутність військ НАТО, Євросоюзу або Європи в широкому розумінні ні на своїй території, ні біля своїх кордонів. Він зажадав, щоб на цьому етапі переговорів не брала участі ООН, оскільки вважає, що для організації поки немає місця в обговореннях, які тільки зароджуються. Цю гру він має намір вести виключно з Дональдом Трампом. Але потім - можливо. При цьому згода Москви залишається необхідною умовою для будь-якого варіанту врегулювання», - зазначає видання.
Ідея ж полягає в тому, щоб спочатку сформувати перший миротворчий контингент, який уже перебуватиме під егідою ООН. Днями генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш узяв участь у зустрічі Європейської ради в Брюсселі, де обговорювали можливість направлення «блакитних шоломів» з Азії та Південної Америки. Серед країн, що розглядаються, - Індія, Бразилія, Індонезія та Саудівська Аравія. Передбачається, що цей миротворчий корпус візьметься за контроль російсько-українського кордону, водночас участь військ НАТО і європейських держав у цій місії виключена.
Потім має бути створено другий контингент, який складатиметься з так званих «добровольців» з Європи та їхніх союзників. До його складу, ймовірно, увійдуть Велика Британія, Франція, Німеччина, Канада та Італія. Жодна з країн, які брали участь у переговорах у Лондоні та Парижі, прямо не виключала своєї участі. Однак цей другий контингент буде спрямований не на лінію фронту, а на охорону кордонів між Євросоюзом і Україною. Його завдання зосередяться на прикордонних територіях Польщі, Болгарії, Словаччини та, можливо, Угорщини. Це буде свого роду додатковий стримувальний фактор для Росії, у разі якщо вона спробує наблизитися до територій ЄС, хоча, по суті, передбачається, що захищати європейський контингент буде виключно свої кордони.
Голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн і голова Європейської ради Антоніу Кошта проінформували про результати саміту лідерів Ісландії, Норвегії, Туреччини та Великої Британії, водночас пом'якшивши обмеження на закупівлю зброї в цих країн за рахунок коштів програми ReArm Europe.
Між двома цими зонами залишиться українська армія, яку необхідно зміцнювати і підтримувати. Саме тому і європейці, і американці готові активно постачати Київ озброєнням. Однак варто враховувати важливий момент: українські війська загартовані в реальних бойових діях, тоді як армії європейських країн - значно менше.
Четвертим ключовим елементом у цьому рівнянні залишаються США. Президент Дональд Трамп неодноразово підкреслював, що не має наміру брати участь у формуванні миротворчих сил або інших військових контингентів на території України. Однак Вашингтон готовий узяти на себе роль логістичного і технологічного забезпечення всієї операції. Це включає в себе контроль з повітря за допомогою супутників і радарів. Причому ця допомога не буде безоплатною: Трамп не приховує, що вона залежить від угоди із Зеленським з питання рідкоземельних металів - ключового ресурсу для високотехнологічного виробництва, на який Україна особливо багата. Таким чином, США виявляться безпосередньо зацікавлені в збереженні стабільності та миру, щоб використовувати ці родовища. Цей аспект важливий і для Європи, тому відсторонитися від мирного процесу складно: хто вийде з гри, той втратить і економічні вигоди.
«Тепер усі чекають дзвінка Трампа Путіну: Крим - Росії, перемир'я - близько», - пише видання. Як бачимо, навіть за припущеннями, які висловлюються на сторінках європейських газет, видно те, чого хоче домогтися Путін: Крим, захоплені області України (плюс і те, що ще в цих областях не окуповано) і надання Україні статусу залежної від усіх країни. Ба більше, вже як вирішений розглядається статус Криму, хоча Україна неодноразово вказувала, що ніколи не визнає окупованих територій, зокрема Криму, російськими.
Цей чотирьохетапний план, вважає видання, може бути реалізований тільки після повноцінної мирної угоди. Простого припинення вогню недостатньо. Занадто багато неясностей щодо намірів Путіна - і Трампа теж. До того ж Євросоюз опинився в незвичній ситуації: американський президент не бажає вести переговори з інституціями ЄС, а тільки з окремими країнами, ну а Путін не розмовляє ні з ЄС, ні з національними урядами. У цих умовах Європа (а аж ніяк не Росія!) виявляється ізольованою, і посилення її власної оборони стає не просто пріоритетом, а необхідністю.